Ухвала суду № 38297497, 17.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 910/2838/14 17.04.14

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Країна"

До Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна"

Дро відшкодування шкоди порядку регресу

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Усенко А.М. (дов.№52 від 04.02.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго-Україна" про відшкодування шкоди порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв"язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києві від 27.02.2014 порушено провадження у справі №910/2838/14 та призначено її до розгляду на 18.03.2014 року.

У судовому засіданні представником відповідача надано відзив на позовну заяву та документи у підтвердження викладених у ньому обставин.

За наслідками судовому засіданні 18.03.2014 судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 08.04.2014 у зв'язку із нез'явленням позивача до судового засідання.

08.04.2014 розгляд справи відкладений на 17.04.2014, про що судом винесено відповідну ухвалу.

Суд під час судового засідання 17.04.2014, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані до суду докази, дійшов висновку, що існує потреба у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

У матеріалах справи міститься Актуалізований звіт № KRA-130801-03170 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу із визначенням вартості матеріального збитку у розмірі 23 744,79 грн. Разом з тим, у матеріалах справи наявний Звіт № 1077781, відповідно до якого вартість матеріального збитку визначена у розмірі 17 371,08 грн.

Відповідно до приписів ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 ГПК України, проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Пунктом 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що у вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи.

Відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судову експертизу", судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", в ухвалі про призначення експертизи суд попереджає експерта про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

З метою забезпечення виконання зазначених приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, господарським судам необхідно контролювати дотримання, передбачених Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N53/5, строків проведення експертизи іншим суб'єктам судово-експертної діяльності, визначеним у статті 7 Закон України "Про судову експертизу", і реагувати на відповідні порушення шляхом винесення окремих ухвал у порядку, встановленому статтею 90 ГПК України (п. 17 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Положеннями пункту 23 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" визначено, що витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 41, 86 ГПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Призначити у справі №910/2838/14 судову автотоварознавчу експертизу.

2.Проведення судової автотоварознавчої експертизи доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

3.Попередити експерта, що за надання завідомо неправдивого висновку, за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, а також за розголошення даних, що стали йому відомі під час проведення експертизи експерт несе кримінальну відповідальність.

4.На вирішення експерта поставити наступні питання:

- який розмір матеріальної шкоди, що завдана власнику транспортного засобу марки Богдан ВАЗ-21104 державний номерний знак АС 0622 ВС внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 17.07.2013 року?

5.Зобов'язати сторін надати експертам усі потрібні докази для проведення судової експертизи.

6.Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Країна" оплатити вартість витрат по проведенню судової автотоварознавчої експертизи, докази чого надати у судове засідання.

7.Зобов'язати судового експерта проводити експертний огляд з повідомленням про дату та місце такого огляду представників сторін.

8.Зобов'язати експертів згідно ч. 1 ст. 42 ГПК України направити сторонам у справі копії висновків судових експертиз, призначених даною ухвалою, а також провести експертизу у строки, передбачені підпунктом 1.13 пункту 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. У разі необхідності вийти за межі передбаченого законом строку.

9.Ухвалу суду разом зі справою №910/2838/14 направити Київському науково - дослідному інституту судових експертиз (КНДІСЕ) (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6).

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Суддя К.В. Полякова