Рішення № 38297397, 15.04.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р. Справа № 909/200/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., при секретарі судового засідання Гавінська Л.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Станіславська теплоенергетична компанія",

вул. Індустріальна,34, м. Івано-Франківськ,76014

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

АДРЕСА_1

про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії.

за участю представників сторін:

Від позивача: Васько Христина Ігорівна - юрисконсульт, (довіреність №43 від 13.11.2013 року)

Від позивача: Вєрна Ірина Василівна - начальник відділу по роботі з юридичними споживачами, (довіреність №40 від03.10.2013 року)

Від відповідача: представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" заявило позовну вимогу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2014 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 11.03.2014 року. Ухвалою суду від 11.03.2014 року відкладено розгляд справи на 03.04.2014 року. Ухвалою суду від 03.04.2014 року розгляд справи відкладено на 15.04.2014 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача явку повноважного представника в судове за сідання не забезпечив, причини такої неявки суду не повідомив.З приводу цього варто вказати таке.

Відповідно до підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив, що в червні 2012 року позивач, після отримання дозвільних документів, розпочав договірну кампанію в частині впорядкування взаємовідносин із споживачами, забезпечення тепловою енергією яких здійснюється від котельні на вул. Індустріальній, 34.

Як вказано в позовній заяві №13/562 від 25.02.2014 року (вх. №2899/14 від 27.02.2014), в багатоквартирному будинку на АДРЕСА_3 знаходиться магазин зброї та мисливського спорядження "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому провадить господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач).

Позивач стверджує, що підключення вищезазначеного будинку до теплових мереж відповідача підтверджується схемою трубопроводів ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія". Дані теплові мережі є власністю позивача, що підтверджується договором купівлі-продажу котлів, допоміжного обладнання та теплових магістральних мереж від 1 червня 2012 року №2012/945. Отже, вказаний будинок знаходиться на території діяльності позивача та забезпечується тепловою енергією від котельні, що знаходиться на вул. Індустріальна, 34.

За словами позивача, 23 серпня 2012 року відповідач з метою укладення договору на постачання теплової енергії звернувся до позивача з пакетом документів та з листом вх. №146/2012 з проханням вказати в договорі на теплопостачання теплове навантаження на приміщення, де він провадить господарську діяльність - 0, 0025 Гкал. Згодом позивачем був розроблений проект договору купівлі-продажу теплової енергії №187. Проте, як зазначив позивач, від подальшого підписання договору відповідач відмовився.

Як вбачається з позовної заяви, згодом позивач повторно звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір. Однак, відповідно реагування зі сторони відповідача, за словами позивача, не було.

Позивач вважає, що за період з жовтня 2012 року по січень 2014 року відповідач отримував відпущену позивачем теплову енергію безпідставно. При цьому, позивач посилається на ч.3 ст. 179, ст. 275 Господарського кодексу України, а також на ст. 24 Закону України "про теплопостачання", де вказано, що укладення договору на поставку теплової енергії між постачальником теплової енергії та споживачем є обов'язковим. Крім того, позивач, посилаючись на ст.1 Закону України "Про теплопостачання", вказав, що теплова енергія - це товарна продукція призначена для купівлі-продажу. Також, теплова енергія - це вид товару, який має властивості, що призводять до неможливості повернення його в натурі.

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутої теплової енергії в розмірі 6 193 грн. 26 коп.

Відповідач в судові засідання не з'являвся. Відзиву на позовну заяву та будь-яких пояснень стосовно обставин справи суду на подав.

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Згідно ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

В спірному випадку, теплова енергія, яку споживав відповідач є безпідставно набутим майном в контексті ст. ст. 1212 та 1213 Цивільного кодексу України. Такої позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 16 травня 2011 року по справі №15/147/10.

Приміщення, в якому здійснює свою господарську діяльність відповідач, знаходиться в багатоквартирному будинку на АДРЕСА_3. Вказане приміщення забезпечується тепловою енергією від котельні, що знаходиться на вул. Індустріальна, 34. Зазначений багатоквартирний будинок підключений до теплових мереж, які є власністю позивача. На підтвердження цього факту, позивач надав суду копію договору про купівлю-продаж котлів, допоміжного обладнання та теплових магістральних мереж №2-12/945 від 01.06.2012 року.

Факт споживання теплової енергії відповідачем підтверджується Актом обстеження від 03.04.2014 року та Актом обстеження вузла обліку теплової енергії в юридичного споживача від 24.03.2014 року. Копії вказаних Актів містяться в матеріалах справи і взято судом до уваги. Так, згідно Акту обстеження від 03.04.2014 року магазин зброї "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому відповідач здійснює господарську діяльність, знаходиться в багатоквартирному будинку, система централізованого опалення якого підключена від теплової камери ТК302/43, яка знаходиться у дворі будинку. Також, у вказаному Акті зазначено, що через приміщення магазину зброї та мисливського спорядження "ІНФОРМАЦІЯ_1" проходять внутрішньобудинкові мережі - стояки централізованого опалення, по яких теплова енергія надходить до житлових квартир, що знаходять на верхніх поверхах. Крім того, до даних стояків підключені і прилади, за допомогою яких обігрівається приміщення, в якому відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність. Наявна технічна можливість відключення лише цілого житлового будинку від теплових мереж у ТК 302/8 за допомогою запірної арматури. В Акті вказано, що відключення окремого приміщення даного будинку неможливе, оскільки це призведе до зміни гідравлічного опору системи, її розбалансування і перекосу теплопостачання квартир всього будинку.

В Акті обстеження вузла обліку теплової енергії в юридичного споживача від 24.03.2014 року міститься інформації про те, що в результаті обстеження системи теплопостачання, яка знаходиться на балансі відповідача, встановлено, що витоків теплоносія та порушень не виявлено. Обстеження, в результаті якого складено вищевказаний Акт, проведено представником служби інспекції ТОВ "Станіславська теплоенергетична компанія" в присутності представника споживача - відповідача ОСОБА_1 Акт обстеження вузла обліку теплової енергії в юридичного споживача від 24.03.2014 року підписано двома сторонами без жодних зауважень. Таким чином, є всі підстави вважати, що відповідач безперебійно забезпечувався тепловою енергією.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право, зокрема, укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом №17/1332 від 03.06.2013 року надіслав відповідачу проект договору купівлі-продажу енергії з проханням його підписати. Відповідач такого договору не підписав, відповіді позивачу стосовно укладення такого договору не надав. В суду відсутні докази, які б підтверджували протилежне.

Таким чином, вбачається факт користування відповідачем тепловою енергією без належних підстав.

Крім того, в матеріалах справи міститься вимога №13/3575 від 25.12.2013 року, адресована позивачем відповідачу з проханням сплатити вартість безпідставно набутої теплової енергії. Дана вимога залишилася відповідачем без відповідно реагування. В суду відсутні докази протилежного.

В спірному випадку, має місце той факт, що теплова енергія - це вид товару, який має властивості, що унеможливлюють його повернення в натурі. З огляду на це, підлягає відшкодуванню вартість теплової енергії в силу ч.2 ст. 1213 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку вартості теплової енергії, безпідставно спожитої відповідачем, вартість такої енергії складає 6 193 грн. 28 коп. Розрахунок вартості теплової енергії складено позивачем на підставі нормативного документу "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 Україна 244-94, затверджених Державним комітетом України по житлово-комунальному господарству від 2001 року.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, не скористався наданими йому правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуальним кодексом України. Крім того, відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, а також будь-які пояснення стосовно обставин справи, не спростувавши при цьому доводів позивача.

За таких обставин суд, дослідивши подані позивачем докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу статті 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ч.1 ст.1212, ст. 1213 Цивільного кодексу України, ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", ст. 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 / АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 / на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" / вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 38162272, п/р 26005090176000 у ПАТ КБ "Надра" Івано-Франківське РУ, МФО 380764 / вартість безпідставно набутої теплової енергії в розмірі 6 193 грн. 26 коп. (шість тисяч сто дев'яносто три гривні двадцять шість копійок) та судовий збір в сумі 1 827 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень).

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.14

Суддя Фрич М. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Гавінська Л.Д. 18.04.14