Рішення № 38297332, 16.04.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.2014 Справа № 907/81/14

За позовом приватного підприємства "ВІКІ", м. Миколаїв

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення боргу 8 045,40 грн. в т.ч. 7674,36грн. - основного боргу, 69,55грн. - 3% річних та 301,49грн. - пені.

Суддя Русняк В.С.

Представники:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: приватне підприємство "ВІКІ", м. Миколаїв звернулось з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 про стягнення боргу 8 045,40 грн. . в т.ч. 7674,36грн. - основного боргу, 69,55грн. - 3% річних та 301,49грн. - пені.

Уповноважений представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, витребуваних документів не подав. Поштова кореспонденція з ухвалою про відкладення розгляду справи від 02.04.2014р., направлена на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та отримана останнім 05.04.2014р. про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 04.04.2014р.

За таких обставин, суд вирішує спір в даному судовому засіданні в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2010 року між Приватним підприємством «ВІКІ» (далі в тексті - Позивач), з однієї сторони та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі в тексті - Відповідач), з іншої сторони, було укладено Договір постачання № 95 (далі в тексті - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Позивач приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Відповідачу визначений цим Договором товар (далі в тексті - Товар), а Відповідач зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунок за кожну партію Товару здійснюється Відповідачем в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Позивача в термін не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки Товару.

Позивач, належним чином та в повному обсязі, виконав свої зобов'язання за Договором, поставивши Відповідачу, визначений умовами Договору від 01.08.2010р. товар на суму 9174,36грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні № ВК-0023657 від 26.07.2013р.; №ВК-0028252 від 03.10.2013р.; №ВК-0029186 від 17.10.2013р.

Відповідач частково сплатив заборгованість перед Позивачем за поставлений товар в розмірі 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0001130 від 20.11.2013р.; 500,00 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0001163 від 11.12.2013р.

Покупець належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого, станом на 30.01.2014р., за останнім рахується борг в сумі 7674,36 грн.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності із положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 7674,36 грн. заборгованості за отриманий товар підлягає задоволенню частково на суму 7 174,36 грн., оскільки після заявлення позову відповідач перерахувавна рахунок позивача 500 грн.про що подав суду платіжне доручення №17 від 31.01.2014р., а тому в цій частині провадження у справі слід припинити у звязку з відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 6.2. Договору, передбачено, що у випадку порушення строків оплати за товар Відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в оплаті та відсотки за користування чужими (належними до сплати Позивачу) коштами у розмірі 3% річних від вартості не оплаченого в установлений даним договором строк Товару.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

За прострочку виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар позивач просить стягнути з відповідача за період за період з 26.08.2013р. по 19.11.2013р. в розмірі 18.89 грн., за період з 03.11.2013р. по 19.11.2013р. в сумі 3,40грн., за період з 17.11.2013р. по 19.11.2013р. в сумі 1,00грн., з 20.11.2013р. по 10.12.2013р. в сумі 14,10грн. та за період з 11.12.2013р. по 30.01.2014р. в сумі 32,16грн., а всього на загальну суму 69,55 грн. - 3% річних.

Нараховані позивачем три відсотки річних за вказаний вище період в сумі 69,55 грн., судом проаналізовані, підтверджені належним розрахунком, а отже підлягають стягненню з відповідача.

Позивачем нараховано відповідачу до сплати пеню за період з 26.08.2013р. по 19.11.2013р. в розмірі 81,88 грн., за період з 03.11.2013р. по 19.11.2013р. в сумі 14,74грн., за період з 17.11.2013р. по 19.11.2013р. в сумі 4,34грн., з 20.11.2013р. по 10.12.2013р. в сумі 61,13грн. та за період з 11.12.2013р. по 30.01.2014р. в сумі 139,40грн., а всього на загальну суму 301,49грн. за порушення термінів оплати за вищезгаданим договором (розрахунок пені наявний в матеріалах справи).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахована позивачем пеня відповідно до п. 6.2 Договору за вказані вище періоди, визначена відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідачем не спростована, судом проаналізована, підтверджена належним розрахунком, а отже підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Акт звірки № 14623 від 28.02.2014р. поданий відповідачем судом не може бути прийнятий до уваги, оскільки у ньому зазначений залишок на 01.06.2013р. у період з 04.07.2013р. що не є предметом позову.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1827 грн. підлягає віднесенню на відповідача.

Враховуючи вищевказане та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75,п.1-1 ст.80, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь приватного підприємства "ВІКІ" (м. Миколаїв, вул. 5-а Слобідська, 110, код ЄДРПОУ 24055786) суму 7 545,40 грн. ( сім тисяч п'ятсот сорок п'ять грн. 40 коп.), в т.ч. 7174,36грн. - основного боргу, 69,55грн. - 3% річних та 301,49грн. - пені, а також суму 1827 грн. ( одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) у відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог на суму 500,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя В.С. Русняк