Постанова № 38296417, 11.04.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2014 року справа № 823/607/14

09 год. 25 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Кульчицького С.О.,

при секретарі - Кулик О.О.,

за участю:

представника позивача - Христославенка С.В. (за довіреністю),

представника Черкаської митниці Міндоходів - Бондар Н.І. (за довіреністю),

представника Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області - Коваленко А.П. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа-трейд» до Черкаської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області про скасування картки, рішення та стягнення митних платежів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіВа-трейд» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Черкаської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Черкаській області в якій, з врахуванням заяви про уточнення адміністративного позову просить скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації 902060000/2013/206988, скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 10.12.2013 року № 902060000/2013/209602/2 та стягнути з відповідача на користь позивача надмірно сплачені митні платежі в сумі 24041 грн. 17 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач своїми діями порушив вимоги Митного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

14 серпня 2013 року між позивачем та компанією «Xinji Sunnehope Safety Products CO., LTD» укладено Контракт № 2, предметом якого була поставка позивачу рукавичок.

З метою митного оформлення товару, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача митна декларація від 09.12.2013 року № 902060000/2013/309602, в якій товар був задекларований за митною вартістю - 34878,50 доларів США. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано до митного органу: митну декларацію від 09.12.2013 року № 902060000/2013/209602; копію зовнішньоекономічного контракту від 14.08.2014 року № 2; копію рахунку - інвойсу компанії «Xinji Sunnehope Safety Products CO., LTD» від 19.10.2013 року.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією № 902060000/2013/309602 відповідачем встановлено, що відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності (на інвойсі від 19.10.2013 року № SHI20131019001 відсутній підпис, який наявний у з/е договорі (контракті ) від 14.08.2014 року № 2), неподання документів, передбачених п. 3.2 контракту № 2 (проформа інвойс (з мокрою печаткою), сертифікат про погодження (оригінал)), документи, що містять відомості про вартість страхування товару, у зв'язку з чим від позивача були витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів шляхом консультацій.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 та ч. 1, 3 ст. 53, ч. 21 ст. 58 Митного кодексу України, декларанту необхідно надати на усунення обставин та недоліків, визначених ч. 3 ст. 53 та ч. 2 ст. 58 МК України: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару, зокрема сертифікат якості від виробника товару; договір із третіми особами; рахунки про здійснення платежів третіми особами на користь продавця; додаткові докази на підтвердження заявленої митної декларантом митної вартості товару.

На підставі викладеного, митним органом 10 грудня 2013 року прийнято рішення № 902060000/2013/209602/2 про коригування митної вартості товару, внаслідок чого митну вартість товару було збільшено на 24041 грн. 35 коп. та складено картку відмови у митному оформленні товару № 902060000/2013/00296 з підстави неподання документів, що підтверджують складові митної вартості товару.

Листом б/н за вхідним №1151/01-44 від 03.02.2014 року позивачем надано митниці: проформа інвойс від 14.08.2013 року № ZJ13XJZLY130814001/HLM з перекладом; договір страхування від 22.10.2013 №ASHJK22242130000924X з перекладом; копію митної декларації країни відправлення від 23.10.2013 року № 020220130520403074; калькуляція з перекладом від 14.08.2013 року б/н; комерційні пропозиції інших китайських виробників з перекладом.

Однак, надані позивачем: копія митної декларації від 23.10.2013 року № 020220130520403074 надана без перекладу та не засвідчена; в договорі страхування від 22.10.на інвойс2013 №ASHJK22242130000924X наявне посилання на інвойс від 19.10.2013 року № SHI20131019001, однак зазначена в договорі страхування сума не відповідає вартості поставки; калькуляція не містить жодних реквізитів офіційного документа та зазначені в ній витрати на виробництво пари рукавиць - є більшим, ніж ціна на ці ж рукавиці; комерційна пропозиція китайської компанії «Nantong Sunyuan Sagety Products Co., LTD» містить відомості про вартість подібних товарів на умовах FOB, однак за МД№ 902060000/2013/309602 митна вартість товару, який імпортується позивачем (CIF-Одеса), ціна на подібні товари є вищими, ніж заявлені декларантом до митного оформлення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст. 49 Митного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до картки відмови № 902060000/2013/00296 позивач одночасно з митною декларацією подав до митного оформлення лише наступні документи: митну декларацію від 09.12.2013 року № 902060000/2013/309602; копію зовнішньоекономічного контракту від 14.08.2014 року № 2; копію рахунку - інвойсу компанії «Xinji Sunnehope Safety Products CO., LTD» від 19.10.2013 року.

Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як підтверджується матеріалами справи, митний орган з врахуванням вищенаведених положень МК України правомірно дійшов до висновку, що складові митної вартості товарів задекларованих позивачем за митною декларацією № 902060000/2013/209602 є непідтвердженими, а тому суд вважає, що відповідачем дотримано вимоги чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 10.12.2013 року № 902060000/2013/209602/2, а також при прийнятті картки відмови в прийнятті митної декларації № 902060000/2013/206988, що в свою чергу має наслідок відмови позивачу в поверненні його рахунок надмірно сплачений податок на додану вартість в сумі 24041 грн. 17 коп.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Інших доказів сторони суду не назвали та не надали.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, Черкаський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВіВа-трейд» (18001, м. Черкаси, вул. Героїв Дніпра, буд. 53, кв. 99, ідентифікаційний код 33585132) до Державного бюджету України 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2014 року.

Головуючий С.О.Кульчицький