Ухвала суду № 38294040, 15.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Старосуд М.І.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 року справа №812/9359/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Старосуда М.І., суддів Гімона М.М., Гайдара А.В., при секретарі Марциновському А.К., за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі № 812/9359/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Свердловську ГУ Міндоходів в Луганській області: №0003951720 від 24 вересня 2013 року на суму 4955,00 грн.; №0003931720 від 24 вересня 2013 року про донарахування податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33958,54грн. та застосовання штрафної санкції в сумі 16979,27 грн.; №0000051720 від 05 лютого 2013 року на суму 1329,07 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області: №0003951720 від 24.09.2013, яким зменшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4955 грн.; №0003931720 від 24.09.2013, яким донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 33958,54 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 16979,27 грн.; №0000051720 від 05.02.2013, яким зменшено позивачу податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1329,07 грн.

На постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі наказу ДПІ у м. Свердловську від 07.11.2012 №291 було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Консалес" за січень 2012 року, за наслідками якої складено акт №439/17/НОМЕР_1 від 20.11.2012 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 лютого 2013 року №0000051720 про нарахування податку на додану вартість у розмірі 1329,07 грн.

Згідно акту перевірки ФОП ОСОБА_4 порушено: п.п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, п.3 ст.5 Господарського кодексу України, п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.1.2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", п.8 розділу ІІІ наказу ДПА України від 25.01.11 № 41 "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" та встановлено відсутність поставок товарів та/або послуг з метою настання реальних наслідків, оскільки господарські операції за січень 2012 року щодо отримання ФОП ОСОБА_4 товарів від контрагента ТОВ "Консалекс" не підтверджені, в результаті чого ФОП ОСОБА_4 завищено суму податкового кредиту з ПДВ за січень 2012 року, а також залищок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1329,07 грн.

До цього висновку податковий орган дійшов з огляду на те, що згідно умов договору, укладеного між ТОВ "Консалекс" та ФОП ОСОБА_4, неможливо встановити, яким чином здійснювалось транспортування товару, а з наданої декларації не можливо встановити, чи відповідає отриманий ФОП ОСОБА_4 вантаж, вказаному у видаткових та податкових накладних і, крім того, актом перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 26.07.2012 №2781/2202/37193155 не встановлено факту передання товару від контрагентів-постачальників до ТОВ "Консалекс" та від ТОВ "Консалекс" до контрагенів-покупців у січні 2012 року.

До такого ж висновку податковий орган дійшов щодо господарської операції між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ "Консалекс" в січні, лютому, травні 2012 року, який відображено в акті перевірки №65/17/НОМЕР_1 від 02.09.2013, згідно якого при проведенні документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 встановлено порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у період, що перевірявся, на суму 4955 грн., в тому числі в сумі 3725,15 грн. за господарськими відносинами з ТОВ "Консалекс" та в сумі 1230,56 грн. з отриманих послуг мобільного зв'язку від ПАТ "МТС України".

На підставі акту №65/17/НОМЕР_1 від 02.09.2013 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 24.09.2013 №0003931720 та №0003951720.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що у період січень-травень 2012 року ФОП ОСОБА_4 мав фінансово-господарські відносини з ТОВ "Консалекс" на підставі договору №130911 від 13 вересня 2011 року, згідно якого поставка товару здійснюється на умовах DAP.

Виконання зазначеного договору підтверджується виданими ТОВ "Консалекс" видатковими накладними: №1 від 10.01.2012 на суму 1899,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 316,52 грн.), №2 від 10.01.2012 на суму 6079,79 грн. (в т.ч.ПДВ - 1013,29 грн.), №36 від 08.02.2012 на суму 4000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 666,67 грн.), №63 від 15.02.2012 на суму 4000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 666,67 грн.), №232 від 17.05.2012 на суму 6372,03 грн. (в т.ч. ПДВ - 1062,00 грн.) та податковими накладними: №1 від 10.01.2012 на суму 1899,10 грн. (в т.ч. ПДВ - 316,52 грн.), №2 від 11.01.2012 на суму 6079,79 грн. (в т.ч.ПДВ - 1013,29 грн.), №10 від 08.02.2012 на суму 4000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 666,67 грн.), №20 від 13.02.2012 на суму 4000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 666,67 грн.), №20 від 17.05.2012 на суму 6372,03 грн. (в т.ч. ПДВ - 1062,00 грн.).

Крім того, здійснення поставки оливи моторної від ТОВ "Консалекс" на адресу ФОП ОСОБА_4 перевізником ТОВ "Ін-Тайм" підтверджується наданими позивачем деклараціями про прийняття вантажу від 10.01.2012, від 08.02.2012, від 16.02.2012, від 17.05.2012.

Використання позивачем поставленої ТОВ "Консалекс"оливи моторної в межах господарської діяльності підтверджується відомостями по рахунку 203 (ПММ) та актами списання олив та мастильних матеріалів за період січень-травень 2012 року, оскільки видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 визначено: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - інша допоміжна діяльність в сфері транспорту і згідно акту перевірки позивач здійснював послуги вантажного транспорту та організацію перевезення вантажів.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Консалекс" підтверджується зазначеними вище документальними доказами.

Щодо включення ФОП ОСОБА_4 до податкового кредиту сум послуг зв'язку ПАТ "МТС Україна" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ЗАТ "Український мобільний зв'язок" договір №2392250/1.11261134 від 16.08.2005 на отримання послуг мобільного зв'язку. Наказом позивача №16-ОЗ від 30.04.2011 введено в експлуатацію SIM картку UMC і на виконання умов договору на адресу позивача були виписані податкові накладані: №265103 від 31.08.2011, №263803 від 30.09.2011, №255548 від 31.01.2012, №255001 від 29.02.2012, №257436 від 31.03.2012, №258186 від 30.04.2012, №257637 від 31.05.2012, №257890 від 30.06.2012, №256655 від 31.07.2012, №256040 від 31.08.2012 на загальну суму 7383,11 грн, у тому числі ПДВ -1230,56 грн.

Однак, відповідач вважає, що позивачем порушено п.198.3 ст.198 ПК України щодо послуг зв'язку, оскільки позивачем не було надано деталізованих рахунків від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов, журналів обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером та інше.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки та матеріалів справи, видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 визначено: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - інша допоміжна діяльність в сфері транспорту і згідно акту перевірки позивач здійснював послуги вантажного транспорту та організацію перевезення вантажів.

Отже, у зв'язку з виробничою необхідністю та необхідністю оперативного прийняття управлінських рішень, здійснення належного контролю за своєчасним виконанням замовлень, позивачу необхідний був мобільний зв'язок з водіями автомобільного транспорту в період їх відряджень для швидкого реагування на зміну умов доставки вантажу та на вирішення інших виробничих питань.

Таким чином, договір на придбання послуг мобільного зв'язку, первинні документи позивача та зазначені вище обставини підтверджують використання позивачем послуг мобільного зв'язку в межах його господарської діяльності та віднесення позивачем витрат на послуги мобільного зв'язку до складу валових витрат.

Щодо визначення позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, колегія суддів зазначає наступне.

З акту перевірки №65/17/НОМЕР_1 від 02.09.2013 вбачається, що позивач в декларації про доходи 2012 року №9085951481 від 08.01.2013 визначив суму валових витрат - 3085789,01 грн., яка складається з: вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей - 1272340,47 грн.; витрат на оплату праці - 164526,90 грн.; інших витрат - 1648921,64 грн., у тому числі нарахування амортизації основних засобів - автомобілі вантажні та напівпричепи на суму 203896,86 грн.

В ході перевірки податковий орган прийшов до висновку, що вказані транспорті засоби на праві приватної власності належать саме фізичній особі ОСОБА_4, а не фізичній особі-суб'єкту господарювання ОСОБА_4, а тому зазначені транспорті засоби не є основними фондами суб'єкта господарювання та не підлягають амортизації.

Однак, як зазначалося вище, видами господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_4 визначено: 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - інша допоміжна діяльність в сфері транспорту і згідно акту перевірки позивач здійснював послуги вантажного транспорту та організацію перевезення вантажів.

З наказів №3-ОЗ від 28.06.2011, №6-ОЗ від 06.07.2011, №7-ОЗ від 14.07.2011, №12-ОЗ від 30.07.2011, №23-ОЗ від 11.08.2011, №15-ОЗ від 16.02.2012 вбачається, що у зв'язку з придбанням основних засобів (автотранспорт) для використання в господарській діяльності ФОП ОСОБА_4 було введено в експлуатацію основні засоби, а саме автомобілі вантажні та напівпричепи та складені акти приймання-передачі внутрішнього переміщення основних засобів. Отже, відповідно до видів господарської діяльності суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 використовував вказані основні (транспорті) засоби у господарській діяльності.

А підпунктом 138.8.5. пункту 138.8, пунктом 138.10.2 статті 138 ПК України передбачено включення до складу загальновиробничих витрат амортизації основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення (абз. "б"); до складу собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг - амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; до складу адміністративних витрат - витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, амортизацію.

Відповідно до п. 14.1.3. п. 14.1 ст. 14 ПК України амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації). Тобто амортизація по суті передбачає включення вартості придбаних основних засобів до складу валових витрат частинами, пропорційно очікуваного часу використання.

Таким чином, позивач на законних підставах до складу валових витрат включив суми амортизації основних (автотранспортних) засобів.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Свердловську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі № 812/9359/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2014 р. у справі № 812/9359/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі - з 18.04.2014 року.

Колегія суддів М.І. Старосуд

М.М. Гімон

А.В.Гайдар