Рішення № 38293937, 15.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа №923/1529/13

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі Білан О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш”, м.Львів

до відповідача: Приватної фірми “Наталі”, м.Львів

про стягнення заборгованості.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Заяв про відвід судді не поступало, в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору: На розгляд господарського суду Херсонської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фреш” до Приватної фірми “Наталі” про стягнення основного боргу в сумі 8422грн. 15коп., штрафу у розмірі 9150грн. 00коп. та 3% річних в розмірі 211грн. 13коп.

Подальший рух справи №923/1529/13 відображено в матеріалах даної справи, що розглядав господарський суд Херсонської області та Одеський апеляційний господарський суд

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.02.2014р. матеріали справи №923/1529/13 передані за підсудністю до господарського суду Львівської області.

03.03.2014р. зазначені матеріали справи №923/1529/13 поступили в господарський суд Львівської області.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.03.2014р. матеріали справи №923/1529/13 прийнято до провадження та призначено до судового розгляду на 18.03.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, необхідністю витребування додаткових документів по справі, а також враховуючи неявку в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладався до 01.04.2014р. та до 15.04.2014р.

В судове засідання 15.04.2014р. позивач явки повноважного представника не забезпечив, вимоги попередніх ухвал суду виконав частково. У супровідному листі №26 від 31.01.2014р., поданому суду 31.01.2014р. (вх.№13651/14), позивач просив суд розглянути справу без участі його представника, на підставі наявних у справі матеріалів.

В судове засідання 15.04.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 15.04.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов’язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

01.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш» (повірений) та Приватною фірмою «Наталі» (довіритель) укладено договір доручення б/н.

Відповідно до п.1.1. договору доручення б/н від 01.08.2011р. в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов’язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити юридичні дії.

Пунктом 2.1. договору доручення б/н від 01.08.2011р. передбачено, що повірений зобов’язаний: укласти з приватним підприємством «ОККО-Нафтопродукт», надалі виконавець, власником автозаправочних станцій «ОККО» (надалі - АЗС) договір про надання послуг на автозаправочних станціях, який включає: перепродажну підготовку та мерчандайзинг (розміщення продукції замовника в пунктиах продажу виконавця згідно схем планограм); контроль належної викладки (розміщення) продукції на торговому обладнанні в пунктах продажу (АЗС) згідно схем та планограм; контроль за наявністю обов’язкового асортименту; здійснювати розрахунки за надані виконавцем послуги за рахунок коштів довірителя при умові підписання актів наданих послуг.

Згідно із п.3.1. договору доручення б/н від 01.08.2011р. довіритель зобов’язаний сплатити повіреному плату у розмірі 5% від суми продукції (кондитерські вироби ТМ «Марс»), яка була поставлена на АЗС виконавця, погоджених у додатку, за звітний період. Розрахунок винагороди вираховується на підставі звіта довірителя про суми відвантаженої продукції за звітний період на АЗС виконавця. Виплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 3 календарних з моменту закінчення звітного періоду.

Відповідно до п.7.1. договору доручення б/н від 01.08.2011р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

30.12.2011р. сторони уклали додаткову угоду до договору доручення б/н від 01.08.2011р., якою внесли зміни до пункту 7.1. даного договору, виклавши його в наступній редакції: даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2012р.

На виконання умов договору доручення б/н від 01.08.2011р. позивачем надано послуги відповідачу на загальну суму 8122грн. 09коп., що підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг та звітом повіреного №26698 від 03.01.2012р. за період з серпня по грудень 2011р. на суму 5152грн. 00коп. з ПДВ; актом приймання-передачі наданих послуг та звітом повіреного №27766 від 01.02.2012р. за січень 2012р. на суму 598грн. 38коп. з ПДВ; актом приймання-передачі наданих послуг та звітом повіреного №28378 від 29.02.2012р. за лютий 2012р. на суму 565грн. 70коп. з ПДВ; актом приймання-передачі наданих послуг та звітом повіреного №29871 від 30.03.2012р. за березень 2012р. на суму 575грн. 00коп. з ПДВ; актом приймання-передачі наданих послуг та звітом повіреного №31467 від 30.04.2012р. за квітень 2012р. на суму 575грн. 00коп. з ПДВ; актом приймання-передачі наданих послуг та звітом повіреного №32244 від 31.05.2012р. за травень 2012р. на суму 656грн. 01коп. з ПДВ. Проте, відповідач оплати за дані послуги не провів, доказів оплати даних послуг суду не представлено. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги на виконання договору доручення б/н від 01.08.2011р. становить 8122грн. 09коп.

01.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фреш» (повірений) та Приватною фірмою «Наталі» (довіритель) укладено договір доручення 09/01М.

Відповідно до п.1.1. договору доручення 09/01М від 01.01.2012р. в порядку та на умовах, визначених цим договором, повірений зобов’язується за винагороду від імені і за рахунок довірителя вчинити юридичні дії.

Пунктом 2.1. договору доручення 09/01М від 01.01.2012р. передбачено, що повірений зобов’язаний: укласти з товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий екватор», надалі виконавець, власником автозаправочних станцій «WOG» (надалі - АЗС) договір про надання послуг на автозаправочних станціях, який включає: перепродажну підготовку та мерчандайзинг (розміщення продукції замовника в пунктах продажу виконавця згідно схем планограм); контроль належної викладки (розміщення) продукції на торговому обладнанні в пунктах продажу (АЗС) згідно схем та планограм; контроль за наявністю обов’язкового асортименту; здійснювати розрахунки за надані виконавцем послуги за рахунок коштів довірителя при умові підписання актів наданих послуг.

Згідно із п.3.1. договору доручення 09/01М від 01.01.2012р. довіритель зобов’язаний сплатити повіреному плату у розмірі 5% від суми продукції (кондитерські вироби ТМ «Марс»), яка була поставлена на АЗС виконавця, погоджених у додатку, за звітний період. Розрахунок винагороди вираховується на підставі звіта довірителя про суми відвантаженої продукції за звітний період на АЗС виконавця. Виплата здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок повіреного протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту виставлення рахунка за звітний період.

Відповідно до п.7.1. договору доручення 09/01М від 01.01.2012р. цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р.

Позивач у позовній заяві зазначив, що згідно звіту довірителя за період з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. (наявний в матеріалах справи) відповідач відвантажив на АЗС «WOG» продукцію кондитерських виробів на загальну суму 6001грн. 21коп. Також позивач зазначив, що на виконання п.3.1 договору доручення №09/01М від 01.01.2012р. на адресу відповідача було надіслано для оплати рахунок №218 від 30.06.2012р. на суму 300грн. 06коп. (наявний в матеріалах справи), що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції.

Проте, до матеріалів справи не долучено та позивачем не представлено акт приймання-передачі наданих послуг на суму 300грн. 06коп. При цьому, відповідно до у п.2.1. договору доручення №09/01М від 01.01.2012р. обов’язок оплати повіреного виникає при умові підписання актів наданих послуг. Доказів складання такого акта, доказів його надсилання відповідачу, суду не представлено.

З огляду на дані обставини позовні вимоги, щодо стягнення 300грн. 06коп. основного боргу на виконання договору доручення №09/01М від 01.01.2012р. є необгрунтовними, непідтвердженими належними доказами, тому задоволенню не підлягають.

03.12.2012р. позивач на адресу відповідача направляв претензію №105, що підтверджується фіскальним чеком №7631 від 14.12.2012р. та реєстром вихідної кореспонденції від 14.12.2012р., в якій просив відповідача повернути на розрахунковий рахунок позивача кошти в сумі 8422грн. 12коп. Однак дана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.1007 ЦК України довіритель зобов'язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором: забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з виконанням доручення. Довіритель зобов'язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить.

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 8122грн. 09коп.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов’язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 5.3. договору доручення №09/01М від 01.01.2012р. сторони встановили, що у випадку якщо термін прострочення довірителем проведення взаєморозрахунків перевищує 10 (десять) календарних днів, довіритель зобов’язаний сплатити повіреному штраф у розмірі 10% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Так, згідно п.5.3. договору доручення №09/01М від 01.01.2012р., позивач нарахував відповідачу із заборгованості в сумі 300грн. 06коп. штраф у розмірі 9151грн. 83коп. за період з 22.12.2012р. по 23.10.2013р. Однак, як встановлено вище, оскільки із заборгованості в сумі 300грн. 06коп. позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підтверджені належними доказами, відтак безпідставними є вимоги позивача, щодо стягнення штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, на підставі ст.625 ЦК України, по договорах доручень б/н від 01.08.2011р. та №09/01М від 01.01.2012р. нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 211грн. 13коп. за період з 22.12.2012р. по 23.10.2013р. Перевіривши проведений позивачем розрахунок 3% річних встановлено, що за договором доручення б/н від 01.08.2011р., слід стягнути з відповідача 204грн. 28коп., а за договором доручення №09/01М від 01.01.2012р. розмір 3% річних до задоволення не підлягають у зв’язку із недоведеністю основного боргу в цій частині. Відтак в перерахунку задоволенню підлягають 204грн. 28коп. інфляційних втрат.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача щодо основного боргу в сумі 8122грн. 09коп. та 3% річних у розмірі 204грн. 28коп.є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо основного боргу в сумі 300грн. 06коп. та 3% річних у розмірі 6грн. 85коп. належить відмовити.

Судові витрати необхідно віднести на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватної фірми «Наталі» (79021, м.Львів, вул.Кульпарківська, 93, код ЄДРПОУ 24119556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Фреш» (79024, м.Львів, вул.Промислова, 53, код ЄДРПОУ 23956445) 8122грн. 09коп. – основного боргу, 204грн. 28коп. – 3% річних та 805грн. 56коп. – судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 17.04.2014р.