Ухвала суду № 38290959, 15.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2014 р.Справа № 820/12830/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Бутенко Ю.О.

представника відповідача Дьоміної О.В.

представника позивача Кулікова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 820/12830/13-а

за позовом Приватного підприємства "ТИН"

до Харківської митниці Міндоходів

про скасування картки відмови та рішення,

ВСТАНОВИЛА:

28 січня 2014 року постановою Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Приватного підприємства "ТИН" до Харківської митниці Міндоходів про скасування картки відмови та рішення задоволено.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Харківської обласної митниці №807100000/2013/00737 від 12.06.2013р.

Скасовано Рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001135/2 від 12.06.2013 р.

Харківська митниця Міндоходів, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року по справі скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заявлені вимоги відповідач вказує, що судом першої інстанції в порушення норм Митного кодексу України проігноровано той факт, що на момент подачі митної декларації позивачем були відсутні відомості щодо підтвердження складової митної вартості послуг з навантаження та розвантаження, а також банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів, що призвело до виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості. Дії Харківської митниці Міндоходів в частині витребування додаткових документів від позивача для підтвердження заявленої митної вартості та прийняття оскаржуваного рішення цілком відповідали вимогам чинного митного законодавства.

У запереченнях на апеляційну скаргу Приватне підприємство "ТИН" просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014 року по справі залишити без змін з огляду на законність та обґрунтованість висновків суду.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач, Приватне підприємство "ТИН", через декларанта під час здійснення зовнішньоекономічної імпортної операції за укладеним з резидентом КНР компанією Tianshui DRB Traiding Co., Ltd., Китай, м. Tianshui контрактом № UA2012DRB-02 від 01.06.2012 р.( додатковою угодою від 27.12.2012р. до вказаного контракту термін дії контракту збільшений до 31. 12.2013р.) подав до Харківської обласної митниці, вантажну митну декларацію № 807100000/2013/027183 від 12.06.2013 р., а також декларацію митної вартості за формою ДМВ-1 на товар "Підшипники роликові конічні, із сталі, клас точності " 0", призначені для використання в сіпьгосптехніці: 32006Х/2007106 -300шт , 32007Х/2007107- 50 шт, 32008Х/2007108- 200 шт.; 32928/2007928- 40 шт., 30230/7230- 20 шт, 30304/7304- 350 шт, 30305/7305- 900 шт, 301307/27307-400 шт, 31308/27308-200шт.; 31310/27310 -370шт.; 31312/27312 -50шт.; 31313/27313 -90шт.; 31315/27315 -20шт.; 97506 -10шт.; 32209/127509 -350шт.; 32212В/67512 -800шт., 97515 -10шт ; 32304/7604 -300шт.; 32305/7605 -350шт.; 32316В/27616 -40шт.; 32322/7622 -10шт ; 57707 -80 шт.; 27709 -300шт.; 7718 -310шт ; К-LМ11949/К-LМ11910/7804 -1000шт ; 7805 -1000 шт., 807813 - 600 шт.; 7815 -800 шт.; 7909-600 шт.; 27911 -150 шт.; 32006Х/2007106-200 шт.; 32007Х/2007107 - 50 шт.; 32008Х/2007108 -200 шт.; 32928/2007928 -30 шт.: 30230/7230 -20 шт.; 30304/7304 - 250 шт.; 30305/7305 - 600 шт.; 31307/27307 -300 шт.; 31308/27308 -150 шт., 31310/27310 -270 шт , 31312/27312 -50 шт.; 31313/27313 -70 шт.; 31315/27315 -20 шт., 97506 -10шт.; 32209/127509 -250шт.; 32212Н/67512 -600 шт., 97515 -10 шт.; 32304/7604 -200шт.; 32305/7605 -250 шт.; 32316В/27616 -30 шт., 32322/7622 -10 шт. ; 57707 -60шт , 27709 -200шт.; 7718 -240 шт ; 807813-500 шт.; 7815 -600 шт., 7909 -300шт ; 27911 -100шт., в яких визначив митну вартість товару за основним методом у розмірах 85777,81дол. США. (відповідно до Специфікації № 4 від 12.04.2013р.)

Разом із вказаною вантажною митною декларацією, позивачем було надано до митного органу наявні в нього документи, перелік яких зазначений у графі 44 ВМД.

Внаслідок реалізації Харківською обласною митницею владної управлінської функції згаданим територіальним органом доходів і зборів було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, у зв'язку з чим прийняті рішення № 807000003/2013/001135/2 від 12.06.2013 р. про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товару до 112923,60 дол. США

Задовольняючи позов Приватного підприємства "Тин" про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807100000/2013/00737 від 12.06.2013р. та про скасування Рішення про коригування митної вартості товарів № 807000003/2013/001135/2 від 12.06.2013 р., суд першої інстанції виходив з того, що підстави для прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012, № 4495-VI (далі - Кодекс, МК України).

Відповідно до ст. 49 Кодексу встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

У оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості від 12.06.2013 року №807000003/2013/001135/2 відповідач зазначив, що митна вартість коригується у зв'язку з: 1) невідповідністю обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним в главі 9 Митного кодексу України у зв'язку з виявленими розбіжностями в документах, використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених п.3 ст. 53 МК України: 2) відсутністю інформації щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом інформація щодо ідентичних та подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв'язку з продажем на території України, відсутні дані щодо витрат, понесених на навантаження, вивантаження, транспортування; 5) не надана декларантом інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару. Джерелом інформації для даного рішення по товару є наявна у митного органу цінова інформація ДМС МДЗУ та факти митних оформлень МД №100260000/3/145487 від 24.05.2013 року (а.с. 111).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент прийняття відповідачем спірних рішень не існувало будь-яких законних перешкод для визначення митної вартості імпортованого платником податків товару відповідно до ст.58 Митного кодексу України. Подані до митного оформлення документи відповідали вимогам ч.2 ст.58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердженості митної вартості. Витребування відповідачем у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості товару колегія суддів вважає безпідставним, оскільки відповідачем не доведено передбачених законом підстав для їх витребування; крім того, частина витребуваних документів не мають відношення до митного оформлення товару позивачем.

Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом із тим такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості.

За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти, як це встановлено частиною третьою статті 57 МК України, та без обґрунтування неможливості їх застосування є неправомірним.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі про відсутність банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З огляду на зазначене, законодавцем не визначено обов'язковість надання виключно банківського платіжного документу, який би слугував підтвердженням митної вартості. Колегія суддів відмічає, що митний орган набуває право вимагати, а суб'єкт господарювання зобов'язаний надати банківський платіжний документ лише якщо придбані товари оплачено.

Відповідач, всупереч нормі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів, що подані до митного оформлення позивачем документи містять розбіжності чи ознаки підробки, не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача підстав для реалізації повноважень щодо прийняття спірного рішення про відмову у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2014р. по справі № 820/12830/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Сіренко О.І.Судді(підпис) (підпис) Любчич Л.В. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2014 р.

Помічник судді Цюпак О.П.