Рішення № 38290268, 03.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/131/14 03.04.14

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»

до 1) Солом'янського районного управління Головного управління МВС

України в місті Києві

2) автогосподарства Головного управління МВС України в місті Києві

третя особа на стороні відповідача 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_1

про стягнення 25 097,09 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача Кобець Р.Ю. (за дов.)

від відповідача 1 Прокопович І.С. (за дов.)

від відповідача 2 Глушко К.С. (за дов.)

від третьої особи не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - позивач) до Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 25 097,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/8526031 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки особа, з вини якої трапилась ДТП, що підтверджується постановою суду, перебувала на момент скоєння ДТП у трудових відносинах з Солом'янським районним управлінням Головного управління МВС України в місті Києві, позивачем було направлено останньому заяву з регресною вимогою. Враховуючи, що відповідачем не відшкодована заявлена сума, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 25 097,09 грн. у судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2014 р. порушено провадження у справі № 910/131/14 та призначено її розгляд на 30.01.2014 р. Також направлено судовий запит № 06-37.1/34/14 від 10.01.2014 р. до Моторного (транспортного) страхового бюро України про витребування відомостей щодо наявності поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за автомобілем УАЗ, державний номерний знак НОМЕР_3, станом на 25.10.2011 р.

24.01.2014 р. через загальний відділ діловодства суду надійшов лист від Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-28/1784 від 22.01.2014 р. та відомості, витребувані судовим запитом від 10.01.2014 р.

30.01.2014 р. від представника відповідача через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, а також клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому відповідач просив замінити його на автогосподарство Головного управління МВС України в місті Києві, розгляд якого судом було відкладено до наступного судового засідання.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 06.02.2014 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

03.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

04.02.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про заміну неналежного відповідача, заявлене представником відповідача 30.01.2014 р.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014 р. залучено до участі у справі як відповідача 2 автогосподарство Головного управління МВС України в місті Києві, а також залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 ОСОБА_1, розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 06.03.2014 р.

06.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача 2 надійшли заперечення на позовну заяву, а також клопотання про витребування доказів, яке було задоволено судом.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів 1 та 2 проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомний належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.03.2014 р.

13.03.2014 р. від представника відповідача 2 через загальний відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких відповідач 2 зазначав, що автомобіль УАЗ-3163-010, державний номерний знак НОМЕР_3, станом на 25.10.2011 р. був закріплений за відповідачем 1.

14.03.2014 р. від представника відповідача 1 через загальний відділ діловодства суду надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке було задоволено судом.

20.03.2014 р. у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представники відповідачів 1 та 2 проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомний належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2014 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 03.04.2014 р.

У судовому засіданні 03.04.2014 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

25.10.2011 р. у м. Києві на перехресті вул. Урицього та вул. Лукашевича сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «УАЗ», державний номерний знак НОМЕР_3 (автомобіль марки «УАЗ»), під керуванням ОСОБА_1, та автомобіля марки «ЗАЗ», державний номерий знак НОМЕР_1 (далі - автомобіль марки «ЗАЗ»), під керуванням ОСОБА_5, що належить ОСОБА_6, внаслідок якої автомобілю марки «ЗАЗ» були завдані пошкодження.

31.01.2011 р. між товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - страховик) та ОСОБА_6 (далі - страхувальник) був укладений договір страхування № 202.11.2051657 (далі - Договір № 202.11.2051657), копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.1 Договору № 202.11.2051657, предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням ТЗ та/або ДО ТЗ, що належить фізичним або юридичним особа на правах власності, перебуває в оренді або у тимчасовому користуванні фізичних або юридичних осіб на законних підставах.

Згідно з п. 3.2 Договору № 202.11.2051657, страховим випадком за цим договором страхування є подія, що відбулася протягом строку дії договору страхування та на території дії договору страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) в межах страхової суми.

Пунктами 3.3 та 3.3.2 Договору № 202.11.2051657 передбачено, що страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики, які зазначаються в особливих умовах страхування, а саме дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - пошкодження та/або знищення застрахованого на умовах цього договору страхування ТЗ та/або його ДО (додаткового обладнання) внаслідок дорожньо-транспортної події.

Відповідно до ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону країни «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» встановлено, що страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування»).

Крім того, між приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі - позивач) та автогосподарством Головного управління МВС України в місті Києві (далі - відповідач 2) був укладений договір страхування першого типу, яким на період з 09.12.2010 р. по 30.11.2011 р. був забезпечений транспортний засіб марки «УАЗ 3163», кузов № НОМЕР_2, державний номерний знак НОМЕР_3, що підтверджується полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/8526031 (далі - поліс), копія якого долучена до матеріалів справи. Вказане також підтверджується листом Моторного (транспортного) страхового бюро України № 7/2-28/1784 від 22.01.2014 р.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у редакції, що діяла на 09.12.2010 р., договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

06.03.2014 р. через загальний відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли письмові заперечення, в яких відповідач 2 зазначає, що автомобіль марки «УАЗ» був переданий на позабалансовий облік Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (далі - відповідач 1), у зв'язку з чим просив суд в задоволенні позову відмовити.

Вказане підтверджується розпорядженням Головного управління МВС України в місті Києві «Про проведення ремонту та технічного обслуговування службового автотранспорту» № 512 від 13.09.2011 р., згідно з яким доручено керівникам органів та підрозділів Головного управління, які є юридичними особами та самостійно здійснюють фінансово-господарську діяльність, зокрема, поставити на позабалансовий облік службовий автотранспорт, який закріплений за підрозділом.

Відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві «Про передачу транспортних засобів» № 145 від 22.10.2008 р., з метою раціонального й ефективного використання транспортних засобів начальникові УДАІ Головного управління полковнику міліції Сіренку А.П. та начальникові автогосподарства підполковнику міліції Єфімчуку С.І. наказано, зокрема, зареєструвати та закріпити службовий автомобіль марки «УАЗ-3163-115», кузов № НОМЕР_2, за Солом'янським районним управлінням та використовувати в штатній групі «оперативно-службові», підгрупі «АП».

Факт передання автомобіля марки «УАЗ» Солом'янському районному управлінню Головного управління МВС України в місті Києві підтверджується актом введення до експлуатації транспортного засобу від 06.11.2008 р., копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до наказу Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві «Про закріплення за службовим автомобілем, окремих працівників районного управління» № 197 від 21.10.2011 р., за службовим автомобілем УАЗ «Патріот», державний номерний знак НОМЕР_3, було закріплено прапорщика міліції ОСОБА_1.

Враховуючи, що автомобіль марки «УАЗ» був переданий на позабалансовий облік Солом'янському районному управлінню Головного управління МВС України в місті Києві та використовувався останнім, суд дійшов висновку про те, що правові підстави для стягнення коштів з автогосподарства Головного управління МВС України в місті Києві відсутні.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 23.11.2011 р. винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 25.10.2011 р., визнано ОСОБА_1

Солом'янським районним судом міста Києва також встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перебував на посаді інспектора роти ПС Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем 1 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, що відбулась 25.10.2011 р., встановлений судом та повторного доведення не потребує.

Страховик виплатив страхове відшкодування у розмірі 25 913,85 грн., а також оплатив витрати на автотоварознавче дослідження у розмірі 450,00 грн., у зв'язку з чим звернувся до позивача з заявою № 2873 від 06.02.2012 р. на виплату страхового відшкодування по полісу № ВЕ/8526031, з вимогою сплатити йому 26 363,85 грн. в порядку регресу.

Відповідно до страхового акту № 2917-24 від 21.08.2012 р. по полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/8526031 від 01.12.2010 р., дорожньо-транспортну пригоду, що відбулась 25.10.2011 р., за участю ОСОБА_1, визнано страховим випадком, позивачем прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 25 097,09 грн. в порядку регресу на користь страховика.

21.08.2012 р. позивач виплатив страховику страхове відшкодування в розмірі 25 097,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням, копія якого долучена до матеріалів справи.

У зв'язку з вищевикладеним, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 не повідомив позивача про настання страхового випадку протягом встановленого законодавством строку, позивач звернувся до відповідача 2 з претензією про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, в сумі 25 097,09 грн. (в порядку регресу) № 1165 від 15.03.2013 р., у якій вимагав сплатити страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 25 097,09 грн. протягом двадцяти днів з моменту отримання вказаної претензії.

Вказана претензія була перенаправлена відповідачем 2 на адресу відповідача 1.

У відповідь на зазначену претензію відповідач 1 направив на адресу позивача лист № 50/2087 від 02.06.2013 р., в якому, зокрема, вказував, що ОСОБА_1 повідомив позивача про настання страхового випадку по телефону, у зв'язку з чим вимоги позивача є безпідставними.

Відповідно до п. 33.1.4 ч. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Представники відповідача 1 та ОСОБА_1 документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують надання позивачу письмового повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду суду не надали.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно зі ст. 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу. Державні (комунальні) підприємства за наявності підстав зобов'язані вжити заходів щодо стягнення в порядку регресу збитків з інших суб'єктів господарювання або стягнути збитки з винних працівників підприємства відповідно до вимог законодавства про працю.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України).

Відповідач 1 документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення з Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві збитків у розмірі 25 097,09 грн. в порядку регресу є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру стягується судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», у 2014 році встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 гривень. Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 720,50 грн., оскільки позовну заяву було направлено за допомогою поштового зв'язку 30.12.2013 р.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов до Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві задовольнити повністю.

2. Стягнути з Солом'янського районного управління Головного управління МВС України в місті Києві (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 49, код 08672874) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, буд. 60, сьомий поверх, код 31650052) 25 097 (двадцять п'ять тисяч дев'яносто сім) грн. 09 коп. основного боргу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У позові до автогосподарства Головного управління МВС України в місті Києві відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.04.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова