Ухвала суду № 38289740, 25.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2014 року м. Київ К-28576/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2010 по справі № 2а-7970/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінова Україна"

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання дій незаконними,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції про визнання протиправними дій щодо невизнання та неприйняття податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за листопад 2009 року як податкової звітності, зобов'язати відповідача визнати вищезазначену податкову декларацію поданою в строк та прийняти її до розгляду.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями, податкова інспекція подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на його правонаступника - Макіївську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач 21.12.2009 подав до державного податкового органу податкову декларацію з ПДВ за листопад 2009 року в електронному вигляді з накладанням електронного цифрового підпису за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку, що підтверджується відповідними квитанціями з відміткою про прийняття документу.

Однак, подана позивачем податкова звітність за листопад 2009 року Державною податковою інспекцією не визнана як податкова звітність, а вважається прийнятою для відома, про що Товариство було повідомлено листом від 22.12.2009 № 12380/10/5-15-013 та зазначено про порушення Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827, а саме відсутність відмітки у податковій декларації про подання додатків до неї. Також позивачу запропоновано надати нову декларацію з ПДВ за листопад 2009 року, заповнену у відповідності до законодавства.

Згідно з п. 1.11 ст. 1 від 21.12.2000 № 2181-ІІІ Закону України "Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі - Закон № 2181-ІІІ) податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкова декларація з ПДВ складається із вступної частини, службових полів, чотирьох розділів та обов'язкових додатків (п. 1.3 Порядку № 166). До обов'язкових додатків, які є невід'ємною частиною податкової декларації з ПДВ та не можуть бути самостійним документом податкової звітності з ПДВ, відповідно до Порядку № 166 відносяться: Додаток 1 "Розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ", Додаток 2 "Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду", Додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", Додаток 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування", Додаток 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Відповідно до абзацу першого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого пп. 4.1.2 п. 4.1 ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток № 1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Отже, аналіз наведених правових норм свідчить, що відсутність відмітки у податковій декларації про подання додатків до неї не є підставою для відмови податкового органу визнати податкову декларацію як податкову звітність.

Крім того, відповідно до пп. 4.13.7 п. 4.13 Методичних рекомендацій, у разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку безпосередньо до Центру обробки електронних звітів останній, між іншим, перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту, перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, формує другу квитанцію, завіряє її своїм електронним цифровим підписом та направляє її платнику податків. Підпунктом 4.13.8 п.4.13 Методичних рекомендацій визначено, що факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про платника податків, дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем було отримано Квитанцію № 2, у який зазначено, що ПДВ за листопад 2009 року доставлено до районного рівня Державної податкової адміністрації України 21.12.2009 та прийнято на районному рівні. Крім того, позивачу також направлено Квитанції № 2 про отримання додатків до декларації.

Отже, податковий орган, надіславши Квитанцію № 2, фактично підтвердив наявність всіх необхідних реквізитів декларації, про що свідчить відмітка "документ прийнято на районному рівні", і як наслідок у контролюючого органу відсутні підстави у для невизнання податкової декларації позивача.

Таким чином, Державною податковою інспекцією, всупереч ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, доказів наявності обставин, які б дозволяли не визнавати подану Товариством декларацію як податкову звітність, у встановленому порядку не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.07.2010 по справі № 2а-7970/10/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К Голубєва

А.О. Рибченко