Ухвала суду № 38289604, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" квітня 2014 р. м. Київ К/800/3196/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012

у справі № 2а/0470/14527/11

за позовом Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація № 31»

до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі

Дніпропетровської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація № 31» звернулось до суду з адміністративним позовом до Північної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012, позов задоволено повністю.

Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, подала касаційну скаргу, у відповідності до якої просить скасувати оскаржувані судові рішення та у позові відмовити.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- Північною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету КП «Житлово-експлуатаційна організація № 31» по податку на додану вартість за період з 21.10.2010 по 28.09.2011 на підставі поданих позивачем декларацій з податку на додану вартість та особових рахунків податку на додану вартість, за результатами якої складено акт № 140/150/20282526 від 28.09.2011;

- в ході проведення вказаної перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем абз.1 пп.5.3.1 п.5.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації, та вимог п.203.2 ст.203 розділу V Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.203.1 ст.203 для подання податкової декларації;

- за наслідками перевірки Північною МДПІ у м. Кривому Розі прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Ш» № 0001941502 від 19.10.2011 та № 0001951502 від 19.10.2011, якими позивачу за порушення граничних термінів сплати узгодженої суми податкових зобов'язань по ПДВ нараховано штраф у розмірі 50% на суму 636 340,48 грн. та на суму 516 631,69 грн. відповідно.

Судами попередніх інстанцій також встановлено та вбачається з матеріалів справи, що у період з 01.04.2010 по 31.01.2011 позивач сплатив 386 272, 00 грн. узгодженої суми податкового зобов'язання по декларації № 9001215806 від 20.04.2010, декларації № 9001831212 від 19.05.2010, декларації № 9002268126 від 21.06.2010, декларації № 9002690265 від 19.07.2010, декларації № 9003501363 від 20.08.2010, декларації № 9003922525 від 20.12.2010, декларації № 9006290797 від 19.01.2011, а в період з 01.02.2011 по 28.02.2011 - сплатив 408 556, 00 грн. по декларації № 9000458700 від 18.02.2011. Суми, сплачені позивачем, були спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу попередніх періодів, тобто, відповідач використав зазначені платежі як джерело погашення наявного у позивача податкового боргу в порядку календарної черговості.

Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, визнали безпідставним та необґрунтованим зарахування податковим органом сплачених позивачем грошових коштів у рахунок податкового боргу та тих податкових зобов'язань, які не вказані платником податків у призначенні платежу під час перерахування коштів до бюджету, оскільки Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачено зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Причиною виникнення спору у справі став факт зарахування податковим органом поточних платежів позивача по оплаті податку на додану вартість в рахунок погашення податкового боргу позивача попередніх періодів всупереч призначенню платежу, визначеному платником у платіжних дорученнях.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судова колегія зазначає, що право визначати призначення платежу відповідно до законодавства України, чинного на момент спірних правовідносин, належало виключно платнику. Встановлена п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів (яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях) не позбавляла платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 цього Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього Закону.

Тому суми податкових зобов'язань (або податкового боргу), з урахуванням положень пп.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Названим Законом серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, не передбачено зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, Податковим кодексом України (п.87.9 ст.87 цього Кодексу), на відміну від Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Податковий кодекс України по-різному визначають порядок погашення податкового боргу, наявного у платника податку.

Згідно ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, органи державної податкової служби вправі застосовувати положення п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України лише щодо погашення податкового боргу, який виник після набрання чинності цим Кодексом, тобто, з 01.01.2011, а на податковий борг, який виник до 01.01.2011 норми п.87.9 ст.87 Податкового кодексу України розповсюджені бути не можуть.

Отже, попередні судові інстанції дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про безпідставність дій податкового органу щодо зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, та обґрунтовано скасували спірне податкове повідомлення-рішення, у зв'язку з чим передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій не вбачається.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний