Ухвала суду № 38289542, 10.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" квітня 2014 р. м. Київ К/800/22910/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Головчук С.В., Іваненко Я.Л.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третя особа на стороні відповідача - Військова частина А0553, про визнання рішення та дій незаконними,

за касаційною скаргою Військової частини А0553 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року,

встановив:

У червні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції (далі - Перший міський відділ ДВС Хмельницького МУЮ) та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 07.11.2012 р. просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 26.04.2012 р. № 31287546.

Позов обґрунтував тим, що державний виконавець передчасно і необґрунтовано закінчив виконавче провадження, оскільки рішення суду виконано формально, грошові кошти не виплачені, а зміст зробленого Військовою частиною А0553 розрахунку є незрозумілим і не ґрунтується на фактичних матеріалах справи, які досліджувались в суді. Водночас виконавець не вжив заходів для реального нарахування і виплати позивачу несплаченого грошового забезпечення, зокрема, не виконав постанову про залучення спеціаліста і не отримав висновок спеціаліста.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.01.2013р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 р., позов задоволено: скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 31287546 від 26.04.2012 р.

У касаційній скарзі Військова частина А0553 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що на виконання рішення суду військовою частиною був проведений розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_4, яке за старими умовами оплати праці (відповідно до рішення суду) виявилось значно меншим в порівнянні з грошовим забезпеченням за новими умовами оплати праці. Отже, судове рішення виконано боржником у повному обсязі і безпідставними є посилання судів на висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (далі - Львівський НДІСЕ) від 11.06.2012 р., який був наданий після прийняття державним виконавцем спірної постанови.

В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2011 р. у справі № 2-а-646/11/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.08.2011 р., зобов'язано Військову частину А0553 нарахувати ОСОБА_4 за період 01.01.2008 р. по 04.07.2010 р. різницю між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 р. № 173/2002 "Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" і від 05.05.2003 р. № 389/2003 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу", які втратили чинність, та розміром грошового забезпечення, встановленим за новими умовами оплати праці.

29.09.2011 р. ОСОБА_4 видано виконавчий лист, за яким 17.02.2012 р. відкрито виконавче провадження № 31287546.

28.02.2012 р. командиру Військової частини А0553 направлено вимогу державного виконавця про виконання рішення суду у справі № 2-а-646/11/1370.

Супровідним листом від 06.03.2012 р. № 432 військова частина надіслала на адресу Першого міського відділу ДВС Хмельницького МУЮ відомість про нарахування грошового забезпечення майора ОСОБА_4 за старими та новими умовами оплати праці відповідно до рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 р.

Постановою державного виконавця від 19.03.2012 р. для участі у виконавчому провадженні призначено експерта (спеціаліста), якого зобов'язано надати письмовий висновок з питань нарахування ОСОБА_4 грошового забезпечення за період з 01.01.2008 р. по 04.07.2010 р.

Листом від 24.04.2012 р. залучений до провадження аудитор повідомив начальника Першого міського відділу ДВС Хмельницького МУЮ про відсутність можливості надати висновок з порушеного питання у зв'язку з тим, що до постанови від 19.03.2012 р. не було надано даних щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_4

26.04.2012 р. відповідачем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 31287546 у зв'язку з виконанням у повному обсязі виконавчого листа № 2-а-646/11/1370 від 29.09.2011 р.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини другої статті 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" і частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

В силу пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріали справи свідчать про те, що державний виконавець встановив повне виконання судового рішення з наданого боржником розрахунку, відповідно до якого грошове забезпечення позивача за новими умовами оплати праці збільшилось в порівнянні з грошовим забезпеченням, визначеним за указами Президента України від 23.02.2002 р. № 173/2002 та від 05.05.2003 р. № 389/2003.

Натомість, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з висновками Львівського НДІСЕ від 11.06.2012 р. № 1855 і від 04.10.2012 р. № 2554, зробленими, відповідно, на замовлення ОСОБА_4 та на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 р. про призначення судової експертизи, розмір грошового забезпечення (без премії) ОСОБА_4 за умовами праці згідно з Указами Президента України від 23.02.2002 № 173/2002 і від 05.05.2005 р. № 389/2003 є значно вищим за розмір грошового забезпечення, визначений за новими умовами оплати праці.

За наведених обставин та беручи до уваги те, що державний виконавець закінчив виконавче провадження, не отримавши висновку експерта, якого він залучав до участі у виконавчому провадженні, та за умови незгоди стягувача з проведеним розрахунком, суди дійшли правильного висновку про необґрунтованість прийнятої ним постанови.

При цьому помилкове посилання судів на неврахування державним виконавцем висновків експертної установи, що були надані після прийняття спірної постанови, не впливає на результати вирішення справи, оскільки висновки експерта є доказами в даній справі і підтверджують відсутність обставин для закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Військової частини А0553 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 9 січня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2013 року скасувати - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Головчук С.В. Іваненко Я.Л.