Ухвала суду № 38289458, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/9991/4654/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2011

у справі № 2а-3155/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2010 адміністративний позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області від 18.06.2010 № 000546/0/1503/0/1928 скасовано. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговельно-розважальний центр» витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. Прийнято нову постанову про відмову в задоволенні позову.

ТОВ «Торгово-розважальний центр» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права: ст. 13 Закону України «Про плату за землю», ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ч. 1 ст. 525, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», наголошуючи на правильному застосуванні цих норм судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачеві за податковим повідомленням-рішенням від 18.06.2010 № 000546/0/1503/0/1928 податкового зобов'язання з орендної плати за землю слугували висновки невиїзної документальної перевірки з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, викладені в акті від 09.06.2010 № 2772/15-227/34451123.

Податковий орган вважає, що позивач неправомірно за 2008 рік обчислював орендну плату за землю виходячи зі встановленого договорами оренди земельної ділянки комунальної власності розміру орендної плати, без врахування змін, внесених Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, чинних до 22.05.2008 (до визнання неконституційними цих положень рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008), та змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 03.06.2008 № 309-VI до Закону України «Про оренду землі» щодо розміру орендної плати за землю.

Позивач є користувачем земельних ділянок комунальної власності на підставі договорів оренди землі, укладених ним з Кременчуцькою міською радою, якими передбачена річна орендна плата за земельну ділянку, що встановлюється у грошовій формі і складає 1 % від грошової оцінки землі.

Відповідно до ст. 2 від 03.07.1992 № 2535-ХІІ (у редакції, чинній на час періоду, що перевірявся) (далі Закону № 2535-ХІІ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-ІV) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Рішенням Конституційного Суду України положення пункту 8 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (в редакції Закону України від 03.06.2008 № 309-VI) (далі Закону № 161-XIV) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Згідно зі ст. 13 Закону № 2535-ХІІ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 19 Закону № 2535-ХІІ розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності).

Положення ч. 2 ст. 21 Закону № 161-XIV кореспондують наведеним вище положенням ст. 19 Закону № 2535-ХІІ.

Відповідно до ст. 30 Закону № 161-XIV зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Таким чином, зміна розміру земельного податку згідно із Законом від 03.06.2008 № 309-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі за взаємною згодою сторін або на підставі відповідного рішення суду, прийнятого за наслідками вирішення спору між сторонами договору у разі недосягнення згоди щодо зміни. Без внесення таких змін до договору оренди землі орендна плата сплачується у розмірі, встановленому за угодою сторін у договорі.

Виходячи з вимог ст. 14, ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (чинного на час виникненні спірних відносин) орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності належить до загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), контроль за правильністю та своєчасністю справляння яких здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Статтею 27 Закону контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, органи державної податкової служби були наділені повноваженнями зі здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджету орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, яка за законом з питань оподаткування належала до загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів), проте не наділені повноваженнями щодо втручання у цивільно-правові відносини сторін договору, в т.ч. відносини щодо визначення ними в договорі розміру орендної плати землі. Зміна розміру земельного податку згідно із Законом № З09-VI є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, однак зазначене не тягне автоматичні зміни орендної плати.

Зазначена вище позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 11.06.2013 у справі № 21-443а12 за позовом ЗАТ «Кримвтормет» до ДПІ у Балаклавському районі м.Севастополя про скасування податкового повідомлення-рішення, яка за вимогами ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-розважальний центр» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.01.2011 скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.07.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун