Ухвала суду № 38289450, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2014 р. м. Київ К/9991/33893/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Удовенка К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби

на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012

у справі № 2а/0270/517/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинський маслозавод»

до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012, адміністративний позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області від 22.11.2011 № 0000392300. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Тульчинський маслозавод» 2146,00 грн. судових витрат.

ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та відмовити в задоволенні позову. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права: ст. 190, ч. 2 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, а також порушення судами попередніх інстанцій норми матеріального права: п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності обчислення та своєчасності сплати до держбюджету податку на додану вартість при здійсненні операцій з ТОВ «Оптіматрейд-кредит» за періоди: червень-липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 04.08.2011 № 521/7/23-34465052. Цим актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що, за висновками перевірки, призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 1721113,00 грн.

Комісією відповідача зі спірних питань заперечення позивача на акт перевірки задоволено в повному обсязі, про що на адресу позивача надіслано лист від 17.08.2011 № 4443/10/23-211.

Позивачем 25.08.2011 подано до відповідача уточнюючий розрахунок (декларація) податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період: червень, липень 2010 року, відповідно до якого податковий кредит за операціями з ТОВ «Оптіматрейд-кредит» із рядка « 10» декларації з податку на додану вартість - «Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку» перенесений до рядку «12» такої декларації - «Імпортовані товари та отримані від нерезидента на митній території України послуги з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою».

Відповідачем проведено виїзну позапланову перевірку з питань дотримання податкового законодавства при поданні уточнюючого розрахунку, за наслідками якої складено акт від 09.11.2011 № 678/23/34465052, на підставі якого складено оспорюване податкове повідомлення-рішення від 22.11.2011 № 0000392300 про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2151391,00 грн., в т.ч. 1721113,00 грн. основного платежу та 430278,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення позивачеві зазначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки перевірки про порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у завищенні податкового кредиту, задекларованого в рядку «12» декларації з податку на додану вартість через те, що позивачем не надано документів щодо здійснення імпортних операцій у червні-липні 2010 року та документів про сплату податку на додану вартість митним органам.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження позивачем грошового зобов'язання зумовлені перенесенням позивачем податкового кредиту з рядку 10 декларації, де задекларовані операції з придбання позивачем товару на митній території України у постачальника - ТОВ «Оптіматрейд-кредит» до рядку 12 декларації, в якому передбачено декларування «імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку».

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його в адміністративному порядку, зазначивши в скаргах про те, що уточнююча декларація була подана помилково. Скарги позивача залишені без задоволення.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що перенесення позивачем податкового кредиту з рядку « 10» податкової декларації з податку на додану вартість за періоди: червень-липень 2010 року, в якому були задекларовані реально вчинені господарські операції з ТОВ «Оптіматрейд-кредит» на митній території України, що перевірялись і були досліджені податковим органом в ході перевірки, за результатами якої було складено акт від 04.08.2011 № 521/7/23-34465052 і не було складено податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на додану вартість, до рядку «12» такої декларації, що передбачає декларування «імпортованих товарів та отриманих від нерезидента на митній території України послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які оподатковуються за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою», відбулося помилково і така бухгалтерська помилка фактично не призводить до заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на додану вартість і не може бути підставою для донарахування грошових зобов'язань, в т.ч. визначення штрафних санкцій, суд касаційної інстанції знаходить правильними висновки судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про визначення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права суд касаційної інстанції не вбачає та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку. Порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, судом касаційної інстанції не виявлено.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2012 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України в порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун