Постанова № 38289179, 17.04.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Справа № 923/1587/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дерепи В.І.

суддів Бондар С.В., Палія В.В. (доповідач)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сільськогосподарське підприємство "УКРАЇНСЬКІ

РИСОВІ СИСТЕМИ"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014

у справі № 923/1587/13

за позовом Херсонського прокурора з нагляду за додержанням законів у

транспортній сфері Херсонської області в інтересах держави

до 1. Привільської сільської ради

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Сільськогосподарське підприємство "УКРАЇНСЬКІ

РИСОВІ СИСТЕМИ"

про визнання недійсним договору оренди, додаткової угоди до нього та

рішень сільської ради

за участю представників:

позивача-прокурора: Романов Р.О.- посв. №014714 від 21.01.2013

відповідачів: 1. не з'явився

2. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Херсонський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Херсонської області звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави до Привільської сільської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "УКРАЇНСЬКІ РИСОВІ СИСТЕМИ" про визнання недійсним у майбутньому договору оренди від 01.02.2013, який укладений між відповідачами, додаткової угоди №1 до нього від 05.06.2013, визнання недійсними рішення Привільської сільської ради №335 від 23.01.2013 "Про затвердження договору оренди короткострокового користування злітною смугою", №345 від 26.03.2013 "Про затвердження звіту про оцінку споруд аеродрому", п. 2 рішення №389 від 14.06.2013 "Про затвердження додаткових угод до договорів оренди споруд аеродрому"; зобов'язання відповідача-2 повернути Ѕ частину аеродрому загальною площею 4 га у власність до Привільської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 14.01.2014 у справі №923/1587/13 (суддя Людоговська В.В., у подальшому суддею прізвище Людоговська змінено на Литвинова) позовні вимоги залишено без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України. Ухвалу мотивовано тим, що у позові прокурор зазначив про те, що він звернувся до суду із позовом як позивач. Проте, прокурор набуває статусу позивача, коли він звертається з позовом до суду в інтересах держави за умови відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або у разі відсутності у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду. У той же час, функції держави у спірних правовідносинах щодо оренди комунального майна уповноважений здійснювати орган місцевого самоврядування. За наведених обставин, залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором при зверненні з позовом до суду неправильно визначений позивач за вимогами про захист інтересів держави.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у даній справі (судді Поліщук Л.В., Лавриненко Л.В., Туренко В.Б.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 14.01.2014 у справі №923/1587/13 скасовано, а справу передано на розгляд господарського суду Херсонської області. Постанову мотивовано тим, що прокурором було подано позову заяву як позивачем, а тому суд не повинен був вчиняти дії щодо оцінки правильності визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснено конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "УКРАЇНСЬКІ РИСОВІ СИСТЕМИ", посилаючись на порушення та неправильне застосування попередньою судовою інстанцією норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

В усних поясненнях на касаційну скаргу представник прокуратури просив суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, судовий акт попередньої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Так, прокурор звернувся до суду з позовом як позивач, мотивуючи зазначене тим, що укладений відповідачами, одним з яких є Привільська сільська рада, договір оренди суперечить інтересам держави в особі територіальної громади с. Привілля. Оскільки шкода, заподіяна державі в особі її територіальної громади, діями Привільської сільської ради, остання не може представляти інтереси територіальної громади, тобто, не може бути визначена прокурором як орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснено конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, тому із позовом звернувся прокурор, який набуває статусу позивача. Крім того, при звернені прокурора з позовом до суду про визнання правочину недійсним відповідачами визначаються сторони цього договору.

Відповідно до частини другої статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Як передбачено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Однак, у разі коли прокурором подано позовну заяву в інтересах держави як позивачем (частина друга статті 2, частина друга статті 29 ГПК), то господарський суд не вчиняє процесуальних дій, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту постанови; в таких випадках повернення позовної заяви або залишення її без розгляду можливе лише за наявності підстав, зазначених відповідно у пунктах 1, 2, 3, 5 - 9 частини першої статті 63 або в пунктах 1, 2, 5, 6 частини першої статті 81 ГПК.

Встановивши, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як позивач, апеляційний господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що у місцевого господарського суду не було правових підстав оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави та залишати позов без розгляду із посиланням на те, що прокурором при зверненні з позовом до суду неправильно визначений позивач за вимогами про захист інтересів держави. У зв'язку з чим, апеляційний господарський суд на законних підставах скасував ухвалу суду першої інстанції про залишення без розгляду позову у справі №923/1587/13, яка прийнята із неправильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, за відсутності передбачених законом підстав для її зміни або скасування, підлягає залишенню без змін, як така, що прийнята із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "УКРАЇНСЬКІ РИСОВІ СИСТЕМИ" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 у справі № 923/1587/13 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій