Ухвала суду № 38289131, 27.03.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

27 березня 2014 року Справа № 909/226/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогил С.К.,суддів:Добролюбової Т.В., Козир Т.П., Панової І.Ю., Селіваненка В.П.,розглянувши заявуФізичної особи-підприємця ОСОБА_1про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 24.12.2013у справі№ 909/226/13-гза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Спмеза"до1. Вовчинецької сільської ради; 2. Акціонерного товариства відкритого типу "Родон"; 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1Івано-Франківської міської радипровизнання права користування земельною ділянкою, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1прозобов'язання знести самочинно збудований гараж та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2013 у справі № 909/226/13-г первісний позов до Вовчинецької сільської ради задоволено; визнано право позивача на користування земельною ділянкою під гаражем, яка знаходиться по вул. Вовчинецькій, 225/26 в м. Івано-Франківську; в позові до Акціонерного товариства відкритого типу "Родон" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" відмовлено; в зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Х-Адванс" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2013 скасовано; у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний - задоволено; зобов'язано позивача за власний кошт знести самочинно збудований гараж по вул. Вовчинецькій, 225/26 в с. Вовчинець та повернути самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою, відповідачу-3, який є її власником.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2013 у даній справі постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 скасовано в частині задоволення зустрічного позову; в задоволенні зустрічного позову відмовлено; в іншій частині постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 залишено без змін.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.12.2013 у справі № 909/226/13-г, у якій просить указану постанову скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 08.09.2010 у справі № 40/3, від 15.07.2010 у справі № 40/140 та на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2013 у справі № 6-31679св13 мотивовано неоднаковим застосуванням судами одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає за необхідне відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 24.12.2013 у справі № 909/226/13-г, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України (в частині, що стосується доводів заявника) погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення первісного позову про визнання права позивача на користування земельною ділянкою під гаражем, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що земельна ділянка під гаражем знаходиться в приватній власності відповідача-3, а надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, проводиться за рішенням органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування лише після припинення права власності в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Водночас в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.12.2013 у справі № 6-31679св13, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позову про право на передачу у власність земельної ділянки, надання дозволу на розробку проекту відведення та визнання недійсним рішення міської ради. При цьому, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов виходили з того, що: позивач неодноразово звертався з заявами до міського голови про передачу земельної ділянки у власність, які у встановлений законодавством строк розглянуті не були; рішенням міської ради надано дозвіл позивачу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0500 га, проте вказаним рішенням не вмотивовано відмову позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га; міською радою порушено право позивача на безплатну передачу йому земельної ділянки у власність.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди касаційної інстанції дійшли відповідних правових висновків.

Постанови Вищого господарського суду України від 08.09.2010 у справі № 40/3 та від 15.07.2010 у справі № 40/140 не можуть бути доказами неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права з огляду на відмінність предметів і підстав позовів у вказаних справах у порівнянні зі справою, про перегляд постанови в якій подано заяву, що виключає подібність правовідносин у розумінні статті 11116 ГПК України. Так, у справі № 909/226/13-г (в частині, що стосується доводів заявника) заявлено позов про визнання права користування земельною ділянкою, тоді як у справі № 40/3 предметом позову є звільнення земельної ділянки та зобов'язання привести земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом вивезення будівельних матеріалів, а у справі № 40/140 предметом позову є визнання недійсним рішення міської ради.

За таких обставин відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у допуску справи № 909/226/13-г до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя С. Могил Судді Т. Добролюбова Т. Козир І. Панова В. Селіваненко