Рішення № 38288263, 16.04.2014, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" квітня 2014 р. Справа № 906/339/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

при секретарі Довгалюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветлікар" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий гай" (с. Дубовий Гай, Овруцький р-н, Житомирська обл.)

про стягнення 61215,82 грн.

До господарського суду Житомирської області ТОВ "Ветлікар" (м. Київ) (далі - позивач) подано позов про стягнення з ТОВ "Агропромислова компанія "Дубовий гай" (с. Дубовий Гай, Овруцький район) (далі - відповідач) 61215,82 грн. з яких 50 000,00 грн. - основний борг; 6 486,20 грн. - пеня; 4 729,62 грн. - 10% річних.

Ухвалою від 21.03.2014 р. господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду, порушив провадження у справі, призначив засідання суду; зобов"язав сторони надати необхідні документи для розгляду справи.

31.03.2014 р. до господарського суду від позивача надійшло пояснення №22 від 28.03.2014 р. щодо відсутності довіреностей, на підставі яких здійснювалась передача товару, письмових заявок на поставку товару та поставки відповідачу маркувальних олівців, у якому позивач зазначив, що передача товару відповідачу відбувалась без довіреностей, але факт поставки товару і його отримання підтверджується видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи; заявки на поставку товару передавалися усно по телефону; щодо поставки маркувальних олівців зазначено, що вони призначені для нанесення міток худобі (а. с. 26).

В засіданні суду 08.04.2014 р. представниками позивача позовні вимоги підтримано в повному об'ємі; надано копію довідки з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.03.2014 р. стосовно позивача (а. с. 29).

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвал господарського суду, за ініціативи суду до матеріалів справи долучено відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача (а. с. 30 - 34), отримані за електронним запитом на підставі п. 1.5. Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 14.12.2012 № 1846/5.

Відповідач відзив на позов не надав, повноважного представника в засідання суду не направив, про причини неможливості виконання вимог ухвал господарського суду не повідомив, хоча про дату і час засідання суду був повідомлений належним чином, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями реєстру відправки за 21.03.2014 р. та поштової квитанції № 1075 від 21.03.2014 р. (а. с. 41); витягу з веб-сайту Українського державного підприємства поштового зв"язку "Укрпошта", в якому вказується, що 25.03.2014 р. копія ухвали від 21.03.2014 р. вручена адресату (а. с. 42);. направлення відповідачу копії ухвали господарського суду від 08.04.2014 р. підтверджується копією реєстру відправки господарського суду за 08.04.2014 р., з відповідною копією поштової квитанції № 1367 від 09.04.2014 р. (а. с. 43).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в попередньому судовому засіданні представників позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 54 від 24.09.2012 р. (далі - Договір) на постачання ветеринарних препаратів, вакцин, обладнання (далі - товар) згідно з видатковими накладними, в яких передбачається кількість та асортимент поставленого товару на кожну окрему поставку (а. с. 16,17).

За умовами п. 3.4 Договору право власності на товар переходить до покупця (відповідача) з моменту підписання супровідної документації (видаткової накладної) на товар.

Всього позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 57195,48 грн., що підтверджується видатковими накладними, відповідно, № 76 від 12.01.2013 р. на суму 21427,20 грн. та № 301 від 05.02.2013 р. на суму 35 768,28 грн. (а. с. 18, 20).

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата товару здійснюється на основі рахунку продавця (позивача) протягом 40 (сорока) календарних днів після отримання продукції або шляхом 100% передоплати. Порядок оплати кожної окремої партії товару узгоджується сторонами додатково.

За поставлений товар позивач виписав рахунки на оплату: № 320 від 05.02.2013 р. на суму 35768,28 грн. та № 87 від 14.01.2013 р. на суму 21 427,20 грн. (а. с. 19, 21).

У зв'язку з частковим розрахунком боргу, позивачем пред"явлено до відповідача претензію № 1 від 21.01.2014 р. з вимогою погасити 53000,00 грн. залишку боргу (а. с. 12), крім того, сторонами проведено звіряння взаємних розрахунків, що підтверджується копією акту звірки взаєморозрахунків з 01.01.2013 р. по 21.01.2014 р., в якому встановлене сальдо, на користь позивача, в сумі 53000,00 грн., даний акт звірки є підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача (а. с. 13).

24.01.2014 р. відповідач сплатив позивачу 3000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки (а. с. 14,15); залишок боргу становить 50000 грн.

Беручи до уваги, що доказів щодо погашення боргу в сумі 500000,00 грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню на підставі такого.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання обов'язку.

Як зазначено в ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем виникло майново - господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, за своєю правовою природою є відносинами поставки товару.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені та 10% річних, господарський суд враховує наступне.

У статті 611 Цивільного кодексу України передбачено настання правових наслідків, встановлених договором або законом, у разі порушення зобов’язання, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору сторони погодили, що у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожен день затримки від суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, наданого до позовної заяви (а. с. 4), розмір пені складає 6486,20 грн., з яких, 1938,25 грн. за період з 23.02.2013 р. по 18.02.2014 р. та 4547,96 грн. за період з 17.03.2013 р. по 18.02.2014 р.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, обґрунтованими періодами для нарахування пені суд вважає періоди, відповідно, з 24.02.2013 р. та 18.03.2013 р. р. (40 (сорок) календарних днів після поставки товару відповідно до п.5.2 Договору) по 18.02.2014 р. (кінцева дата, визначена позивачем).

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування пені за період з 24.02.2013 р. по 09.06.2013 р. в сумі 619,95 грн. за 106 прострочених днів та за період з 18.03.2013 р. по 09.06.2013 р. 1234,73 грн. за 84 прострочені дні.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 6465,63 грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 20,57 грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10% річних на загальну суму 4729,62 грн., з яких 1407,58 грн. з 23.02.2013 р. по 18.02.2014 р. та 3322,04 грн. за період з 17.03.2013 р. по 18.02.2014 р. слід зазначити, що згідно з п. 7.3 Договору, у разі, коли прострочення платежів триває більше одного місяця, продавець може додатково стягнути з покупця 10% річних від несплаченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок (а. с. 4), обґрунтованими періодами для нарахування 10% річних суд вважає періоди, відповідно, з 25.03.2013 р. та 19.04.2013 р. р. (40 (сорок) календарних днів після поставки товару відповідно до п.5.2 Договору та більше одного місяця згідно з п. 7.3 Договору) по 18.02.2014 р. (кінцева дата, визначена позивачем).

Зважаючи на встановлені обставини справи, господарський суд прийшов до висновку, що правомірним є нарахування 10% річних за період з 25.03.2013 р. по 18.02.2014 р.. в сумі 1290,60 грн. за 331 прострочений день та за період з 19.04.2013 р. по 18.02.2014 р. в сумі 3028,04 грн. за 309 прострочених днів.

Таким чином, загальна сума 10% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 4318,64 грн.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача 10% річних в розмірі 410,98 грн. суд відмовляє за безпідставністю їх нарахування.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу, 6465,63 грн. пені та 4318,64 грн. 10% річних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Одночасно слід зазначити, що при вирішенні спору господарським судом виявлено недоліки у веденні сторонами бухгалтерського облку та дотриманні договірних відносин.

Так, розділом 1 Договору поставки №54 від 24.09.2012 р. передбачено, що предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання згідно з видатковими накладними, передача за якими покупцю підтверджується довіреностями від останнього, які є невід'ємною частиною даного Договору, разом з тим, позивач відпускав відповідачу товар без довіреностей, на підставі лише видаткових накладних.

Згідно зі ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р., дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Положенням про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення (п.2.2. Положення).

Відповідно до пункту 2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

З аналізу наведених вище нормативно-правових приписів вбачається, що довіреність на отримання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Відсутність таких довіреностей свідчить про порушення сторонами законодавства про бухгалтерський облік і фінансову звітність та договірних відносин, що, в свою чергу, негативно впливає на дисципліну платежів.

Відповідно до частини 1 ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Тому слід винести окремі ухвали на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветлікар" (м. Київ) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий гай" (с. Дубовий Гай, Овруцький район)

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85, 90 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Дубовий гай" (11103, Житомирська обл., Овруцький р-н, с. Дубовий Гай, вул. Шевченка, буд.1, код ЄДРПОУ 36899468) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветлікар" (03680, м. Київ, проспект Науки, буд 46, корпус 3, літера К, код ЄДРПОУ 38218699):

- 50000,00 грн. основного боргу;

- 6465,63 грн. пені;

- 4318,64 грн. 10% річних;

- 1814.12 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.04.2014 р.

Суддя Лозинська І.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (реком.)