Ухвала суду № 38288114, 16.04.2014, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Щербаков В.В.

Суддя-доповідач:Жизневська А.В.

УХВАЛА

іменем України

"16" квітня 2014 р. Справа № 2а-4737/10/1770

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Жизневської А.В.

суддів: Котік Т.С.

Франовської К.С.,

при секретарі Хаюк Т.В. ,

за участю представника суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2014 р. у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,- ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі-ОДПІ) №0019091750/0 від 03.08.2010 року (№0019091750/1 від 08.10.2010 року), №0019061750/0 від 03.08.2010 року (№0019061750/1 від 08.10.2010 року), №0019081750/0 від 03.08.2010 року (№0019081750/1 від 08.10.2010 року) та рішення про застосування штрафних санкцій №0000412353 від 03.08.2010 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Дубенської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0019071750/0 від 03.08.2010 року (№0019071750/1 від 08.10.2010 року) про сплату штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища у частині в розмірі 850 грн.

Апелянт в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про відмову у задоволені позову.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Справа неодноразово розглядалася судами першої та апеляційної інстанцій.

Так, постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0019081750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1503527,25 грн., в тому числі 501175,75 грн. - за основним платежем та 1002351,50 грн. - за штрафними санкціями повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій №0000412353 від 03.08.2010 року, згідно якого застосовано штрафні санкції в розмірі 12916579,85 грн. повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0019091750/0 від 03.08.2010 року, згідно визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 2380,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 року скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій №0000412353 від 03.08.2010 року, згідно якого застосовано штрафні санкції в розмірі 12916579,85 грн. повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0019071750/0 від 03.08.2010 року, згідно визначено суму податкового зобов'язання за платежем «збір за забруднення навколишнього природного середовища» в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 850,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013 року касаційні скарги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 та Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції задоволені частково. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року по справі №2а-4737/10/1770 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами документальної планової перевірки ОДПІ питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року та на підставі акту перевірки №131/17-38/НОМЕР_1 від 23.07.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення №0019061750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого ФОП ОСОБА_3 нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності" в сумі 261785,18 грн., в тому числі, за основним платежем 261785,18 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 0 грн. (а.с.72,105 том 1); податкове повідомлення-рішення №0019071750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого нараховано податкове зобов'язання за платежем "збір за забруднення навколишнього природного середовища" в сумі 2040,00 грн., в тому числі за основним платежем 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2040,00 грн. (а.с.73,106 том 1); податкове повідомлення-рішення №0019081750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок з доходів фізичних осіб " в сумі 1503527,25 грн., в тому числі за основним платежем 501175,75 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1002351,50 грн. (а.с.74,104 том 1); податкове повідомлення-рішення №0019091750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобовязання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 645008,50 грн., в тому числі за основним платежем 428419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 216589,50 грн. (а.с.75,107 том 1); рішення про застосування штрафних санкцій №0000412353 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 12916579,85 грн. (а.с.7).

За результатами адміністративного оскарження скарги залишено без задоволення та з метою доведення нового строку узгодження та сплати податкового зобов'язання винесено податкові повідомлення-рішення від 08.10.2010 року з дробами "1" на аналогічні суми (а.с.8-15, 67-71, 86-96 том 1).

Суд встановив, що в основу податкового повідомлення-рішення №0019061750/0 від 03.08.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог п.7.1 ст.7, пп.9.12.1, пп.9.12.2. п.9.12 ст.9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, ст.13, абз.«б» п.1 ст.14 Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" №13-92 від 26.12.1992 року, в результаті чого ФОП у перевіряємому періоді не оподатковано чистий дохід отриманий від підприємницької діяльності, не охоплений єдиним податком у розмірі 61444,3 грн. за IV квартал 2008 року, 1621017,65 грн. за 2009 рік та 62772,52 грн. за I квартал 2010 року.

В основу податкового повідомлення-рішення №0019071750/0 від 03.08.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог ст.9,10 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" №303 від 01.03.1999 року, п.6.2 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення природного середовища, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України №162/379 від 19.07.1999 року, пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, в результаті чого позивачем не подано розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища за 12 періодів.

В основу податкового повідомлення-рішення №0019081750/0 від 03.08.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.4.3.36, п.4.3. ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1., п.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.9.12 ст.9, пп."а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді не утримано та не перераховано до сюжету податок з доходів, виплачених громадянам за здану худобу, у розмірі 501175,75 грн.

В основу податкового повідомлення-рішення №0019091750/0 від 03.08.2010 року покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст.2, пп.7.2.8 п.7.2., пп.7.3.1 п.7.3, п.7.8. ст.7, п.9.3, п.9.4 ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року та пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, в результаті чого позивачем у перевіряємому періоді занижено податкові зобов'язання в розмірі 7800,74 грн. - за лютий 2009 року, 20729,62 грн. за березень 2009 року, 39844,93 грн. за квітень 2009 року, 51984,89 грн. за травень 2009 року, 45845,30 грн. за червень 2009 року, 350,00 грн. - за липень 2009 оку, 7750,00 грн. за серпень 2009 року, 119534,73 грн. за вересень 2009 року, 2068,85 грн. за жовтень 2009 року, 115769,74 грн. за грудень 2009 року, 16739,34 грн. за березень 2010 року.

В основу рішення про застосування штрафних санкцій №0000412353 від 03.08.2010 року, покладено висновки про встановлення перевіркою порушень вимог п.1, п.2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року, в результаті чого ФОП не використовувалися реєстратор розрахункових операцій або розрахункова книжка при здійсненні готівкових розрахунків на загальну суму 2558415,87 грн.

При розгляді справи встановлено, що у період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, ФОП ОСОБА_3 провадив такий вид діяльності: посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, заготівля та реалізація сільськогосподарської продукції і оподаткування одержаних доходів від здійснення господарської діяльності здійснював на спрощеній системі оподаткування. Ним декларувався обсяг виручки у звітах суб'єкта підприємницької діяльності платника єдиного податку на рівні: 2007 рік 190937,00 грн., 2008 рік 251339 грн., 2009 рік 176541,00 грн., I квартал 2010 року 37938,20 грн. (а.с.18,23 том 1).

Актом перевірки констатовано, що за даними про рух коштів по розрахунковому рахунку та відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (а.с.121,122-126 том 1) він отримував грошові кошти від наступних суб'єктів господарювання і в наступних розмірах: у 2008 році: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 436740,50 грн., ТОВ "Дубноагротрейд" 131279,95 грн. (в т.ч. винагорода 604,45 грн.), ТОВ "Дубенський край"- 1317,71 грн., ТОВ "Шепетівський мясокомбінат" 12585,86 грн., проценти в банку - 1,71 грн., - разом 581925,73 грн., в 2009 році: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 2384323,92 грн. (в т.ч. комісійна винагорода 2271141,82 грн.), ТОВ "Заготзбут" 2965,57 грн., ТОВ "Дубноагротрейд" 171126,38 грн. (в т.ч. комісійна винагорода 23913,28 грн.), ТОВ "Шепетівський мясокомбінат" 35210,06 грн. (в т.ч. комісійна винагорода 35210,06 грн.), проценти в банку - 2,31 грн., - разом 2593628,24 грн.; у I-му кварталі 2010 року: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 100436,03 грн. Відповідно, за результатами перевірки обсяг виручки позивача визначено: у 2007 році 359805,12 грн., у 2008 році 581925,73 грн., у 2009 році 2593628,24 грн., у I-му кварталі 2010 року 100436,03 грн. (а.с.27 том 1).

Згідно, виписок по розрахунковому рахунку приватного підприємця ОСОБА_3, відкритого в ГВБВ ВАТ «Ощадний банк України» МФО 333368 (який відповідає інформації бази даних Дубенської ОДПІ і є додатком до акту перевірки №131/17-38/НОМЕР_1) та відомостями з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів оформлених довідкою №1002 від 22.06.2010 року (а.с.121 том 1), на які посилається ОДПІ, встановлено, що обсяг виручки позивача за 2008 рік складає - 471 985,08 грн., а саме, нараховано та виплачено на користь позивача від: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 436740,50 грн., ТОВ "Дубенський край"- 1317,71 грн., ТОВ "Шепетівський м'ясокомбінат" -12585,86 грн., ТОВ «Дубноагротрейд» - 21 339,30 грн., проценти банку - 1,71 грн.

Згідно виписки по розрахунковому рахунку приватного підприємця ОСОБА_3 № 260073014621 відкритого в ГВБВ ВАТ «Ощадний банк України» МФО 333368 в 2008 році останній отримав грошові кошти від ТОВ "Шепетівський м'ясокомбінат" на суму 12 585,86 грн. згідно платіжного доручення № 363 від 17.03.2008 року, № 2147 від 19.03.2008 року № 701 від 02.06.2008 року та банківські проценти в розмірі - 1,71 грн., а всього на загальну суму 12 857,57 грн. Інших надходжень грошових коштів, в тому числі від інших контрагентів, виписка по розрахунковому рахунку приватного підприємця ОСОБА_3 № 260073014621 не містить.

У відповідності до виписки по розрахунковому рахунку приватного підприємця ОСОБА_3 № 260073014621 відкритого в ГВБВ ВАТ «Ощадний банк України» МФО 333368 в 2009 році останній отримав грошові кошти від ТОВ "Шепетівський м'ясокомбінат" на суму 35210,06 грн. згідно платіжного доручення № 135 від 02.06.2009 року, № 1320 від 08.09.2009 року та банківські проценти в розмірі - 2,31 грн., а всього на загальну суму 35212,37 грн. Інших надходжень грошових коштів, в тому числі від інших контрагентів, виписка по розрахунковому рахунку приватного підприємця ОСОБА_3 № 260073014621 не містить.

У відповідності до відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів (а.с.121,122-126 том 1) СПД ОСОБА_3 в 2008 році не отримував та на його користь не нараховувались грошові кошти від ТОВ "Дубноагротрейд" в розмірі 131 279,95 грн. (в т.ч. винагорода 604,45 грн.), оскільки такі відомості в зазначеному реєстрі відсутні.

Податковим органом у вказаному акті перевірки не зазначено, а матеріалами справи не підтверджено, у відповідності до яких первинних бухгалтерських документів ФОП ОСОБА_3 у 2008 році отримав грошові кошти від ТОВ "Дубноагротрейд" в розмірі 131 279,95 грн.

За листом № 3/7 від 28.07.2010 року та довідок № 1/7 і № 2/7 від 05.07.2010 року ТОВ «Дубноагротрейд», адресованих заступнику начальника Дубенської ОДПІ та ФОП ОСОБА_3, сума винагороди по договору - доручення на заготівлю ВРХ виплаченої в 2008 році на користь ОСОБА_3 склала - 21 339,30 грн.

Згідно данних книги обліку доходів і втрат, яку було надано під час проведення перевірки та копії якої долучено до матеріалів справи - документально підтвердженою виручкою отриманою СПД ОСОБА_3 з приводу здійснення господарської діяльності (надання послуг по заготівлі худоби) за 2007 рік є сума в розмірі 190937, 29 грн.; за 2008 рік сума в розмірі 251 339, 29 грн.; за 2009 рік сума в розмірі 176 541,70 грн., за перший квартал 2010 року сума в розмірі 37938,20 грн..

Вказані факти підтверджуються ОДПІ на сторінках 13,16 акту перевірки.

Дослідивши представлені докази, з'ясувавши обставини суд з'ясував, що обсяг виручки ФОП ОСОБА_3 за 2008 рік, без проведення розмежування призначення (виду) платежів як «винагороди за договором-дорученням» та «загальної суми виручки від підприємницької діяльності», складає - 471 985,08 грн., а саме: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 436740,50 грн., ТОВ "Дубенський край"- 1317,71 грн., ТОВ «Дубноагротрейд» - 21 339,30 грн., ТОВ "Шепетівський м'ясокомбінат" -12585,86 грн., проценти банку - 1,71 грн.

Згідно відомостей з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів оформлених довідкою №1002 від 22.06.2010 року, СПД ОСОБА_3, в 2009 році отримував грошові кошти від: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 119 812,65 грн.; ТОВ "Заготзбут" -2965,57 грн., ТОВ "Дубенський край" - 758.83 грн., ТОВ "Шепетівський м'ясокомбінат" -35210,06 грн., проценти банку - 2,31 грн., а всього на загальну суму 158749,42 грн.; У I-му кварталі 2010 року: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 141 714,75 грн .

При розгляді справи встановлено, що вказані розбіжності про визначення розміру сум обов'язкових податкових платежів належних до сплати, виникли внаслідок того що ФОП ОСОБА_3, обсяг виручки від таких контрагентів як ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", ТОВ "Шепетівський м'ясокомбінат", ТОВ "Дубенський край" визначав як суму грошових надходжень у вигляді винагороди отриманої як повіреним, на обґрунтування чому надано договори доручення, за умовами яких кошти, які надходять від довірителів для заготівлі худоби не належать йому, як і не належить йому заготовлена сільськогосподарська продукція (а.с.108-120,138-143 том 1), а податковим органом обсяг виручки позивача визначався, як сума усіх грошових коштів, отриманих у звітних періодах, в тому числі і від довірителів для здійснення ним як повіреним закупівлі худоби у населення.

За приписами ст.11 Закону України "Про державну підтримку малого підприємництва" №2063-III від 19.10.2000 року, застосування суб'єктами малого підприємництва спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500000 гривень.

За ч.3 ст. 1 Указу № 727/ 98, виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Абзацом 5 визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

В силу ст.ст.2, 6 Указу, для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, що відповідають зазначеним критеріям, оподаткування відбувається за спрощеною системою, тобто зі сплатою єдиного податку, ставка якого встановлюється місцевими радами, замість цілого ряду інших податків і зборів; сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника податку, а доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника.

Зі змісту Указу вбачається, що критеріями малого підприємництва для запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності є встановлені межі середньооблікової чисельності працюючих у суб'єкта підприємницької діяльності осіб та обсягу фактично отриманої річної виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

У відповідності до ст. 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Кошти отримані за договором-доручення не можуть вважатися виручкою повіреного, так як відповідно до умов договору-доручення всі операції з купівлі великої рогатої худоби здійснювались від імені і за рахунок довірителя.

Виручкою є винагорода за надані послуги по заготівлі ВРХ яка фактично отримувалася позивачем в касу та реєструвалася в книзі обліку доходів і витрат, а не вся сума коштів, як помилково визначено ОДПІ, оскільки до нього не переходило право власності на всю суму коштів.

З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_3 протягом 2007 - 2010 років, правомірно перебував на спрощеній системі оподаткування, а обсяг виручки позивача визначений у відповідності до руху коштів та відомостей ЦБД ДРФОДПА України (сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг)) у 2008 - 2010 роках, не перевищувала 500 000 грн. і складала в 2008 році - 471 985,08 грн., в 2009 році - 158749,42 грн.; в 1-2 кварталах 2010 року - 141 714,75 грн .

Суд вірно зазначив, що протягом 2008 року ФОП ОСОБА_3 не перевищував граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, тому мав підстави перебувати на спрощеній системі оподаткування, податковим органом не правомірно визначено суму перевищення до складу річного оподатковуваного доходу. Відтак, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Указу Президента №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» є необґрунтованими та безпідставними.

Податкове повідомлення-рішення №0019061750/0 від 03.08.2010 року підлягає скасуванню, як незаконне.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2013 року скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2011 року та постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2010 року, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення по даній справі, виходили з того, що при визначенні обсягу виручки фізичної особи-суб'єкта малого підприємництва повинні враховуватися всі надходження на його поточний розрахунковий рахунок при здійсненні операцій з реалізації, в тому числі й отримані в межах договору доручення. На думку судів, дані кошти повинні зараховуватися при визначенні граничного обсягу виручки, у випадку перевищення якого суб'єкт малого підприємництва втрачає право перебувати на спрощеній системі оподаткування. І такі висновки є помилковими, оскільки не встановлено фактичних обставин справи, відсутнє повне та всебічне дослідження представлених доказів.

Так, спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва запроваджено Указом Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства» (далі - Указ № 727/98), пункт перший статті 1 якого надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 000 грн.

За положеннями пункту 4 статті 1 Указу № 727/98 як виручку розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5 Указу № 727/98).

Як зазначено в ухвалі ВАСУ від 03.12.2013 року, відповідно до договорів доручення позивач від контрагентів під звіт отримував кошти для розрахунків з населенням за здану худобу, а довірителю надавав платіжні відомості з підписами здавачів. Позивач не реалізував м'ясопродукцію довірителів, а забирав її від їх імені і поставляв їм за їх кошти. Необхідні кошти довірителі видавали повіреному за видатковими касовими ордерами.

Видатковий касовий ордер - це грошовий документ, відповідно до якого оформляється касова грошова операція щодо видачі готівкових грошових сум касами підприємств, організацій, установ.

Виходячи з викладеного, готівкові гроші, отримані ФОП ОСОБА_3 під звіт на виконання умов договорів, не є виручкою останнього від реалізації продукції у розумінні положень Указу №727/98. Обсяг виручки фізичної особи - підприємця, що є платником єдиного податку і здійснює свою діяльність як комерційний представник за договором доручення, складається лише із сум винагороди. Операції з передачі позивачем від продавців (населення) до покупців (довірителів) зібраної у населення м'ясопродукції не є операціями з реалізації позивачем товару, внаслідок яких отримується виручка.

Щодо визначення ОДПІ податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 645 008,5 грн. ( в тому числі про сплату основного платежу - 428419 грн. та про сплату штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 214 209,5 грн.), то суд встановив і це не заперечується ОДПІ у справі, підставою для таких висновків (визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 645 008,5 грн.) слугувало встановлене порушення позивачем вимог ст.1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

В силу вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли: загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Вказана норма є імперативною. Тобто, законодавцем чітко визначено, що будь-яке перевищення такої межі тягне за собою обов'язкову реєстрацію особи платником податку на додану вартість. Виключення становлять ті особи, які у встановленому законодавством порядку є зареєстрованими платниками єдиного податку. Так, в силу вимог пункту 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №727/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не є платником податку на додану вартість.

Судом зроблено обґрунтований висновок про те, що ФОП ОСОБА_3 протягом 2008 року не перевищував граничний обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності, що дозволяє перебувати на спрощеній системі оподаткування, тому правові підстави до застосування вимог пп.2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року відсутні.

У відповідності до п.п.3.1.1 п.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача....»

Надаючи правову оцінку обставинам у справі, суд вірно зазначив, що за приписами п.1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Також, відповідно до п.31 ст.1. 1.31. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення спірних правовідносин продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Тобто, у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що операції по договору-доручення не є операціями з продажу продукції.

Господарські операції із закупівлі худоби в межах договорів - доручень не передбачають передачу прав власності на худобу за компенсацію і відповідно такі операції не є операціями з поставки товарів, отже не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Щодо висновків ОДПІ про необхідність застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафу за неподання до податкового органу декларацій з податку на додану вартість за січень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року ( 14 періодів х 170,00 грн. = 2380,00грн (а.с.98 том 1), то суд з'ясував, що до дати реєстрації платником податку на додану вартість особа (у тому числі і несвоєчасної реєстрації) не має права на подання податкової декларації. Штрафні санкції, передбачені пп.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону за неподання податкових декларацій з податку на додану вартість суб'єктом підприємницької діяльності, який не подав до органу податкової служби заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, не можуть бути застосовані.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0019091750/0 від 03.08.2010 року, згідно якого позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 645008,50 грн., в тому числі за основним платежем 428419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 216589,50 грн., підлягає скасуванню.

У відповідності до п.1.2 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, доходом фізичної особи є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

За п.1.3 ст.1 цього Закону, доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України. Такий дохід, в силу вимог пп.3.1.3 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, є об'єктом оподаткування і підлягає кінцевому оподаткуванню при його виплаті. Ставка податку, відповідно до п.7.1. ст.7 Закону, становить 15% від об'єкта оподаткування.

В розумінні п.1.15 ст.1 Закону, податковим агентом є юридична особа або фізична особа чи представництва нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Згідно положень пп.9.12.3. п.9.12 ст.9 Закону, фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, вважається податковим агентом найманої нею особи або фізичної особи, що перебуває з нею у цивільно-правових відносинах, стосовно будь-яких оподатковуваних доходів, нарахованих на користь такої особи, включаючи будь-які доходи, які кінцево оподатковуються при їх виплаті.

У відповідності до пп.4.3.36 п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництв. При цьому, отримувач таких доходів подає податковому агенту довідку про своє право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку.

Відповідно, податковий агент - суб'єкт підприємницької діяльності, при закупівлі у власників сільськогосподарської продукції має право не утримувати податок з доходів фізичних осіб з виплачених за таку продукцію доходів за умови пред'явлення такими власниками зазначеної вище довідки. В іншому випадку, податковий агент зобов'язаний утримати та перерахувати до бюджету податок із всієї суми, виплаченої власнику сільськогосподарської продукції.

Податковим органом за рахунок констатації факту порушення позивачем вказаних вище вимог нараховано СПД ФО ОСОБА_3 податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб " в сумі 501175,75 грн. та застосовано санкцію відповідно пп.17.1.9 п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, в подвійному розмірі суми основного зобов'язання, тобто 1002351,50 грн.

Вказані зобов'язання нараховано у розмірі 15% від суми коштів, виплачених громадянам за здану худобу: за 2007 рік 53623,99 грн., за 2008 рік 86382,24 грн., за 2009 рік 346104,12 грн., за I квартал 2010 року 15065,40 грн. (а.с.36 том 1). В свою чергу, вказані суми визначені відповідачем на підставі виплат отриманих позивачем від таких контрагентів як: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 2257618,13 х 15% = 338642,72 грн., ТОВ "Дубноагротрейд" 147203,10 х15% = 22081,97 грн., ТОВ "Заготзбут" 2965,57 х 15% = 444,84 грн., ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 512973,82 х 15% = 76946,07 грн., ТОВ "Сарнимясопром" 7669,78 х15% = 1195,47 грн., ТОВ "Дубенський край" 2448,71 х15% = 367,31 грн., ТОВ "Шепетівський мясокомбінат" 284744,93 х15% = 42711,74 грн. (а.с.3-4 том 3), які в свою чергу не підтверджені документально.

В ході розгляду справи ОДПІ не надала суду доказів виплат грошових коштів позивачу від таких контрагентів як: ТОВ "Дубноагротрейд" в розмірі 147203,10 грн., ТОВ "Заготзбут" в розмірі 2965,57 грн., ТОВ "Сарнимясопром" в розмірі 7669,78 грн. Відсутні останні і в матеріалах справи.

Податковим органом під час проведення планової перевірки позивача та з урахуванням наданих ним пояснень, встановлено що заготівля худоби проводилась підприємцем на підставі договорів доручення в інтересах ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", ТОВ "Дубноагротрейд" та ТОВ "Шепетівський мясокомбінат", за умовам яких позивач не набував права власності ні на худобу, ні на отримані від даних контрагентів грошові кошти, та зобов'язувався передати довірителям усю документацію по закупівлі у населення худоби, зокрема, форми ПК-1, ПК-2 та довідки із сільської ради про наявність господарства та земельної ділянки.

На вимогу суду першої інстанції представлено ТОВ "Шепетівський мясокомбінат" та ТОВ "Дубноагротрейд" копії корінців форми ПК-2 на закупку у дворі худоби і іншої с/г продукції від населення та довідок про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку, які повністю відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми" №1063 від 01.08.2006 року, та які передавалися їм СПД ФО ОСОБА_3 під час виконання договорів доручення (а.с.189-194, 214-250 том 1, а.с.1-251 том 2), а ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", надані частково, покликаючись на великий обсяг документації та її передачу на адвокатське зберігання, а в решті - письмово підтвердила наявність такої документації (а.с.172-183, 207-213 том 1).

Висновки податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_3 сплачував кошти фізичним особам за худобу, що придбавалася для ТОВ "Шепетівський мясокомбінат", ТОВ "Дубенський край" та ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", без отримання у них довідки про право на отримання доходу у джерела його виплати без утримання податку, та не утримував і не перераховував до бюджету податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податку, який підлягає сплаті до бюджету, суд вірно визнав необґрунтованими, так як вони спростовуються матеріалами справи. Також судом з'ясовано, що висновки податкового органу про суми коштів, які виплачені громадянам на підставі виплат, отриманих позивачем від таких контрагентів, як: ТОВ "Заготзбут", ТОВ "Сарнимясопром", ТОВТОВ "Дубенський край" та ТОВ "Дубноагротрейд", не підтверджуються ні актом перевірки, ні жодним іншим доказом і ОДПІ в жодному документі не зафіксовано в рамках здійснення яких операцій вказані суб'єкти виплачували позивачу кошти. Суду не надано жодного доказу тому, що ФОП ОСОБА_3 для вказаних осіб в охопленому періоді придбавав у населення худобу, хоча в акті перевірки зроблено висновки про те, що він не утримав податок з доходів, виплачених громадянам саме за здану худобу. ТОВ "Дубенський край" на вимогу суду повідомив, що договорів за закупівлю худоби з позивачем він не укладав та й з часу заснування заготівлею ВРХ не займався (а.с.206 том 1).

У відповідності до п."б" пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податковому органу надано право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у тому випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Тобто, донарахування податковим органом податкових зобов'язань допустиме лише у випадку підтвердження факту заниження суб'єктом господарювання суми зобов'язань, який, в свою чергу, підтверджено документально.

Оскільки твердження про неутримання з джерела виплати та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% ґрунтуються на тому, що позивач в такого роду операціях, відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року мав статус податкового агента, то податковий орган мав право зробити висновки про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб лише маючи в своєму розпорядженні документи, які б підтверджували факт настання такої події, як виплата фізичним особам доходу за закуплену у них худобу чи іншу сільськогосподарську продукцію без довідок, що підтверджують право на отримання доходу без утримання податку. Втім, ні на момент перевірки, ні на момент розгляду справи судом, жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що позивачем виплачувались громадянам кошти із виплат, отриманих ним від таких контрагентів, як ТОВ "Заготзбут", ТОВ "Сарнимясопром" та ТОВ "Дубенський край" і, відповідно, не утримано податок від таких виплат, відповідач в своєму розпорядженні не мав і не має.

З'ясовуючи обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд виходив з того, що в силу пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, норм Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за №268/5459, норм Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженої наказом ДПА України №253 від 21.06.2001 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758, правова специфіка податкових повідомлень рішень, як актів органів державної податкової служби України полягає у тому, що владний припис таких правових актів індивідуальної дії міститься безпосередньо в самому податковому повідомленні-рішенні, а мотиви його винесення, тобто обставини, яким керувався суб'єкт владних повноважень, у відповідному акті перевірки, на підставі якого і приймався такий правовий акт індивідуальної дії. Відтак, перевірка законності податкового повідомлення-рішення з огляду на приписи ч.3 ст.2 КАС України полягає, в тому числі, і у визначенні достатності тих обставин, які наведені у відповідному акті перевірки, для обґрунтованого (юридично та фактично вірного) висновку про наявність в діях особи порушення конкретно визначеного положення чинного законодавства.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вірно зазначив про відсутність підстав визнавати правильним висновок ОДПІ про порушення ФОП ОСОБА_3 пп.4.3.36, п.4.3. ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1., п.8.1.2 п.8.1 ст.8, пп."а" п.9.12 ст.9, пп."а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року. А це, в свою чергу, є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0019081750/0 від 03.08.2010 року.

За приписами ст.1 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995 року, реєстратори розрахункових операцій застосовуються суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Виходячи із загальних правових норм, продаж товарів передбачає здійснення операцій згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з без компенсації. Операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову, доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари не вважаються продажем.

Відповідно до п.1 та п.2 ст.3 цього Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють такі операції зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Про порушення вказаних вимог йдеться у рішенні №0000412353 від 03.08.2010 року про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних санкцій в сумі 12916579,85 грн. Вказані санкції нараховані в п'ятикратному розмірі від суми його готівкових розрахунків за 2009 рік з такими контрагентами: ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" - 2384323,92 грн. х 5 = 11921619,60 грн., ТОВ "Заготзбут" 2965,57 грн. х 5 = 14827,85 грн., ТОВ "Дубноагротрейд" 171126,38 грн. х5 = 855631,90 грн. (а.с.1 том 3).

Разом з тим, і актом перевірки і долученими до матеріалів справи договорами та документами оформленими на їх виконання (а.с.21-22, 103-118, 138-143, 149-150, 172-182 том 1) об'єктивно встановлено, що СПД ФО ОСОБА_3 продаж худоби за готівку ні для ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД", ні для ТОВ "Дубноагротрейд" не проводив. Вказані суб'єкти господарювання, видаючи йому з каси готівку на виконання функцій повіреного для закупівлі їм в населення худоби, оформляли видаткові касові ордери на відповідні суми коштів. Судом враховано, що СПД ФО ОСОБА_3 передавав для ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" і ТОВ "Дубноагротрейд" худобу у межах договорів доручення, за умовами яких він, як повірений, закуповував таку у населення за кошти вказаних суб'єктів господарювання і не набував на неї права власності, та вірно зазначив, що вказані операції не можливо розглядати як продаж. Відповідно, висновки про протиправне незастосування позивачем реєстратора розрахункових операцій та невидачу розрахункових документів на суму покупки для ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" і ТОВ "Дубноагротрейд" є такими, що не ґрунтуються за Законі. Рішення про застосування фінансових санкцій №0000412353 від 03.08.2010 року підлягає скасуванню.

Згідно п.2.1. Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення природного середовища, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України №162/379 від 19.07.1999 року, платниками збору за забруднення навколишнього природного середовища є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господарської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерезиденти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Пункт 6.2. вказаної Інструкції встановлює, що суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року, виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду, на підставі нормативів збору за ці викиди і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2 до Порядку, і визначаються за формулою.

За вимогами ст.ст.9,10 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" №303 від 01.03.1999 року, платники збору складають податкові розрахунки за формою, затвердженою центральним органом державної податкової служби, і подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби.

В ході перевірки податковим органом встановлено (а.с.39,101 том 1) та фактично визнано в судовому засіданні позивачем, він, маючи у власності автомобіль ЗІЛ-130 та використовуючи його у власній господарській діяльності, податкові розрахунки збору за забруднення природного середовища не складав і до органу державної податкової служби не подавав. Відповідно до пп.17.1.1. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

При розгляді справи з'ясовано, що автомобіль марки ЗІЛ-431410 д.н.з. НОМЕР_2 був зареєстрований за СПД ФО ОСОБА_311.09.2008 року на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 виданого ВРЕР ДАІ м. Дубно УДАІ УМВСУ в Рівненській області .

Відтак, з врахуванням часу реєстрації права власності на вказаний автомобіль та часу фактичного використання останнього позивачем у власній господарській діяльності, суд дійшов правильного висновку, висновки ОДПІ про нарахування штрафу за 3-4 квартали 2008 року, 1-4 квартали 2009 року та 1 квартал 2010 року є правомірними. Всього, протягом семи квартальних періодів на загальну суму 1190 грн. ( сума штрафу 170 грн. X 7 = 1190 грн.). В іншій частині, податкове повідомлення-рішення № 0019071750/0 від 03.08.2010 року про визначення суми штрафу в розмірі 850 грн. за період 2-4 кварталів 2007 року та 1-2 кварталів 2008 року є неправомірним і підлягає скасуванню. Проте, в ході розгляду справи позивач, у відповідності до вимог ст.51 КАСУ, відмовився від позову у частині оскарження податкового повідомлення - рішення №0019071750/0 від 03.08.2010 року про сплату штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 1190 грн. і суд прийняв цю відмову.

Тому суд дійшов вірного висновку про наявність підстав для визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0019071750/0 від 03.08.2010 року лише у частині визначення суми штрафу за несвоєчасне подання розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища в розмірі 850 грн. , за період 2-4 кварталів 2007 року та 1-2 кварталів 2008 року.

Судом належним чином досліджено представлені докази, надано їм правову оцінку, встановлено всі обставини, що мають значення для вирішення спору, та зроблено обґрунтований висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "10" лютого 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.В. Жизневська

судді: Т.С. Котік

К.С. Франовська

Повний текст cудового рішення виготовлено "17" квітня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 с.Білогородка,Дубенський район, Рівненська область,35671

3- відповідачу/відповідачам: Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул.Грушевського,134,м.Дубно,Рівненська область,35600

- ,