Рішення № 38287804, 08.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2014 р. Справа № 911/403/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «Анфер», м. Київ;

до Військової частини А 2860, с. Данилівка;

про стягнення 120 215,58 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Маковська О.С. (довіреність № 9 від 01.10.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «Анфер» до Військової частини А 2860 про стягнення 120 215,58 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.02.2014 року порушено провадження у справі № 911/403/14 та призначено до розгляду на 04.03.2014 року.

26.02.2014 року через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, в якому позивач уточнив позовні вимог, зменшивши пеню до 6683,72 грн., розрахувавши за період, що не перевищує шести місяців. Крім того, позивач доповнив позовні вимоги і просить також стягнути з відповідача 4656,40 грн. збитків у вигляді упущено вигоди (втраченого прибутку).

27.02.2014 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

В судове засідання, яке відбулось 04.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 13.02.2014 року не виконав. У звязку з чим, розгляд справи відкладався до 17.03.2014 року.

17.03.2014 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового розгляду.

В судове засідання, яке відбулось 17.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 13.02.2014 року не виконав. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 08.04.2014 року.

В судовому засіданні 08.04.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав заяву про збільшення позовних вимог в частині нарахування 3% річних та інфляційних, у зв'язку з чим, просить стягнути з відповідача 4006,95 грн. 3% річних та 3726,27 грн. інфляційних.

Відповідач у судове засідання 08.04.2014 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» (далі - позивач) та Військовою частиною А2860 (далі - відповідач) укладено договір поставки обладнання зв'язку за № 19/58 від 27.11.2012 року (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язується поставити обладнання зв'язку (далі Обладнання), а відповідач прийняти та оплатити Обладнання.

Позивач виконав свої зобов'язання по поставці Обладнання належним чином і в строк згідно п.3.1. Договору № 19/58, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000049 від 29.11.2012 року на суму 99 900,00 грн. за довіреністю № 231 від 29.11.2012 року на ім'я ОСОБА_2.

Документ, що підтверджує факт взяття бюджетного фінансового зобов'язання у 2012 році, з відміткою «зареєстровано та взято на облік» за № 116 від 30.11.2012 року.

Згідно п.4.2. Договору оплата за поставлене Обладнання здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з дати поставки Обладнання, що підтверджується видатковою накладною від 29.11.2012 року, тобто 05.12.2012 року. З врахуванням вказаних умов Договору строк виконання обов'язків відповідача закінчився 05.12.2012 року. Таким чином відповідачем порушені зобов'язання по оплаті Обладнання в строки, вказані в Договорі.

Згідно Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженим наказом № 309 від 02.03.2012 року, а саме п.2.14. «У міру прийняття рішень розпорядником бюджетних коштів про погашення бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, які залишились не погашеними на кінець минулого бюджетного періоду, розпорядники бюджетних коштів здійснюють реєстрацію таких бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань у поточному бюджетному періоді шляхом подання Реєстру та/або Реєстру фінансових зобов'язань і відповідних підтверджуючих документів».

На підтвердження реєстрації бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань у 2013 році надано копії реєстрації бюджетних зобов'язань № 5 від 11.02.2013 року та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань № б від 11.02.2013 року.

Також надано копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 02.04.2013 року та 11.06.2013 року між позивачем та відповідачем, де зафіксована заборгованість на користь позивача у сумі 99 900,00 грн.

03.06.2013 року на адресу відповідача була направлена Претензія № 8 від 03.06.2013 року про стягнення пені в сумі 6 323,24 грн. і виконання зобов'язань по договору № 19/58 від 27.11.2012 року на суму 99 900,00 грн. та запропоновано сплатити заборгованість у добровільному порядку, яка залишена без відповіді та задоволення.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 99900,00 грн. основного боргу, що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Листом Вищого господарського суду України «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 18.02.2013 року №01-06/374/2013, визначено що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Позивач зазначив, що не зважаючи на неодноразові звернення до командира Військової частини А2860 та вищого керівництва Міністерства оборони України, заборгованість за поставлену Продукцію не сплачена (копії звернень надаються до позовної заяви). Згідно з помісячним планом асигнувань за загальним фондом КПКВ 2101020/4 за КЕКВ 31.10 по ВЧ боржникам перед ТОВ «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» згідно запиту на інформацію що надається відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», військова частина А2860 повинна була розрахуватися у червні 2013 року.

У зв'язку з порушенням виконання основного зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 4006,95 грн.3% річних, 3726,27 грн. інфляційних та 6683,72 грн. пені (згідно уточнень позову).

Згідно з п. 6.5 Договору за несвоєчасну оплату поставленого Обладнання відповідач сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми несвоєчасно здійсненої оплати за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши розрахунок пені (уточнений) судом встановлено, що пеня нарахована на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за періоди, що не перевищують шість місяців від дати прострочення зобов'язання. Таким чином, вимога про стягнення 6683,72 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦКУ відповідачу 3% річних та інфляційних, судом встановлено, що розрахунок проведений на фактичну суму заборгованості по кожному періоду окремо в розмірі, передбаченому ст. 625 Цивільного кодексу України і за період фактичного прострочення по день вирішення спору. Таким чином, вимоги позивача про стягнення 4006,95 грн.3% річних та 3726,27 грн. інфляційних підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 1 ст. 225 Цивільного кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разіналежного зобов'язання другою стороною.

Таким чином, упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Однак, вимога про стягнення 4656,40 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, позивачем не доведена та не обґрунтована в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Цивільного кодексу України, оскільки, позивач упущеною вигодою безпідставно вважає збитки від підприємницької діяльності та сплати податків, при цьому позивачем не наведено та не обґрунтовано прибуток.

Відтак, вимога про стягнення 4656,40 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди не підлягає задоволенню як не доведена та не обґрунтована.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані в частині стягнення основного боргу, пені, річних та інфляційних, тому підлягають задоволенню у відповідній частині. В частині стягнення збитків, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини А2860 (08618, Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка, код 37886067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телефонні системи і мережі «АНФЕР» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7д, код 32204916) 99 900,00 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) грн. основного боргу, 6683,72 (шість тисяч шістсот вісімдесят три) грн. пені, 4006,95 (чотири тисячі шість) грн. 3% річних, 3726,27 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн. інфляційних та 2286,33 (дві тисячі двісті вісімдесят шість) грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Повне рішення складено: 09.04.2014 р.

Суддя Карпечкін Т.П.