Рішення № 38287787, 09.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3007/14 09.04.14

Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Швеця С.С.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8 405,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дудуц О.В. - головний юрисконсульт

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 14.03.2014 по 09.04.2014, згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 8 405,36 грн. відповідно до Договору добровільного страхування транспортного засобу № УБ 753313 від 20.09.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2014 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не з'явився, надав суду відзив на позовну заяву в якій позовні вимоги не визнав, стверджує, що 13 березня 2014 року направив на адресу позивача заяву про одностороннє зарахування зустрічних однорідних вимог, таким чином, зобов'язання перед позивачем виконані в повному обсязі та припинені.

Неприбуття у судове засідання третьої особи, який був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, заслухавши доводи позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 20.09.2010 між Відкритим акціонерним товариством Національною акціонерною страховою компанією "Оранта", далі Страховик, та ОСОБА_4, далі Страхувальник, було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № УБ 753313, далі Договір, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, які пов'язані з володінням та/або користуванням, та/або розпорядженням застрахованого транспортного засобу - автомобіля "Lexus LX 570", державний номерний знак НОМЕР_1, 2007 року випуску.

26 травня 2011 року на пров. Михайлівському в м. Києві відбулася дорожньо - транспортна пригода, далі ДТП, у часниками якої стали, зокрема:

Ш автомобіль марки "Lexus LX 570", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5;

Ш автомобіль марки "Ford Fiesta", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2.

Факт встановлення вини у скоєнні ДТП ОСОБА_2, за ознаками пункту 124 КУпАП підтверджено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2011 у справі № 3-6432/11, з урахуванням постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 25.07.2012 про виправлення описки та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2013 про виправлення описки, які в розумінні вимог статті 35 ГПК України є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для справи.

Позивач виходячи зі звіту № АА2772СТ-29.06/1 від 29.06.2011, на підставі страхових актів № СТО-11-10628/1 від 05.07.2011 та № СТО-11-10628/2 від 15.07.2011, а також розрахунку страхового відшкодування до них здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 8 915,36 грн. Таким чином, позивач наполягає на стягненні з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи в розмірі 8 405,36 грн.

Надавши правову кваліфікацію правовідносин сторін, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи із наступного:

За своєю правовою природою між сторонами укладено договір страхування, сторони досягли всіх його суттєвим умов, а саме відносно предмету страхування, дотримали його письмову форму, визначили суттєві умови, у тому числі страхову суму, а тому відповідно до вимог ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст.ст. 180, 181 ГК України він вважається укладеним.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 8 405,36 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Рішення суду з цивільної справи (постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 06.07.2011 у справі № 3-6432/11), що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог статті 35 ГП України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Складова шкоди доведена позивачем, а вина ОСОБА_2 установлена постановою суду про адміністративне правопорушення у цивільної справі, і є фактом, який не потребує доказуванню.

Приписи ст. 9 Закону України "Про страхування" та ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшиза, а саме частину збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно полісу АА/381416 цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу автомобіля марки "Ford Fiesta", державний номер НОМЕР_2, була застрахована відповідачем з франшизою в сумі 510 грн. та лімітом по майну в 50 000 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вважає, що між сторонами мало місце зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі його заяви від 13.03.2014, поданої позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування - це односторонній правочин. Його особливість полягає у тому, що воно може припинити відразу два зустрічних зобов'язання - при умові рівності розміру вимог. Якщо ж одна зі сторін звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання звернулася до суду з позовом про стягнення тієї суми, на яку проводиться зарахування зустрічної вимоги, тобто фактично наявним є протиставлення цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку спір підлягає судовому розгляду.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У даному випадку одностороннє зарахування зустрічних однорідних вимог неможливе, оскільки дану заяву направлено позивачу вже після порушення провадження у даній справі, крім того відповідачем не доведено, що на час звернення із даною заявою у нього існували такі ж однорідні вимоги.

Позивачем доведений факт заподіяння шкоди в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, а саме право регресного відшкодування виплаченої ним суми на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 ЦК України. Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю "Ford Fiesta", державний номерний знак НОМЕР_2, було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля, в тому числі докази відсутності вини у заподіяних позивачеві шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" щодо стягнення з останнього суми виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 8 405,36 грн. підлягають задоволенню.

Витрати по судовому збору в сумі 1 827 грн. покладаються на відповідача у справі - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", згідно вимог ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 09.04.2014, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 16, 27 Закону України "Про страхування", ст. 12, 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 601, 627, 629, 979, 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 35, ч.3 ст. 43, ч. 5 ст. 49, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322, на користь:

- Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д, код ЄДРПОУ 00034186, суму виплаченого страхового відшкодування (в порядку регресу) в розмірі 8 405,36 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 грн., видавши наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 14.04.2014 року

Суддя Ю.О.Підченко