Постанова № 38286074, 16.04.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2014 р. №820/2914/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.,

представники сторін - не прибули,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" до Харківського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Відкрите акціонерне товариство "Российские железные дороги", з адміністративним позовом до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просить суд скасувати постанову відповідача від 13.09.2013 року № 512991 про накладення штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ВАТ "Российские железные дороги" не має статусу перевізника в розумінні Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", тому не може нести відповідальність за правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. Крім того, позивач зазначив про процедурні порушення, котрі мали місце при притягненні перевізника до відповідальності, а саме: при винесенні постанови про накладення штрафу посадова особа ДПС України не належним чином встановила особу, яка виступає у якості перевізника.

Посилаючись на викладені вище доводи, позивач просив суд прийняти рішення про задоволення заявлених вимог.

Відповідач, Харківський прикордонний загін Державної прикордонної служби України, з поданим позовом не погодився. В наданих письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив, що спірна постанова була винесена у межах законодавчо наданих повноважень, у зв'язку із наявністю у діяннях відповідача ВАТ "Российские железные дороги" складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

Представники сторін в судове засідання не прибули про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, заяви позивача та відповідача про розгляд справи без їх участі, враховуючи положення ч.6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження.

Згідно вимог ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, юридичною підставою для винесення спірної постанови №512991 від 13.09.2013р. суб'єкт владних повноважень обрав положення ч.1 ст.1, ст.ст.1, 2, 12, 13, 14 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" (а.с. 8-10).

Судом з'ясовано, що фактичною підставою також слугували судження суб'єкта владних повноважень про невиконання ВАТ "Российские железные дороги" вимог ст.22-1 Закону України "Про залізничний транспорт", ст.ст.8 і 12 Закону України "Про прикордонний контроль", Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України та Російської Федерації, а саме: надання послуги з перевезення залізничним транспортом громадянину Російської Федерації ОСОБА_2, у якого під час паспортного контролю при виїзді з України була виявлена відсутність будь-яких документів на право перетину Державного кордону України, що, на думку відповідача, не дає права на перетин державного кордону України.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірної постанови, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Досліджуючи обставини дотримання відповідачем згаданих критеріїв при реалізації владної управлінської функції у спірних правовідносинах, суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, суд встановив, що 04.09.2013р. о 07 годині 10 хвилин під час здійснення прикордонного контролю осіб, які слідували потягом №234 сполученням "Севастополь - Москва" прикордонним нарядом було виявлено громадянина РФ ОСОБА_2 (зі слів), який слідував на виїзд з України (а.с. 8). На паспортний контроль у зазначеного громадянина виявлена відсутність у вказаного громадянина будь-яких документів на право перетину Державного кордону України.

Відповідач зазначає, що в порушення приписів ч. 4 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників", провідник не надав жодних підтверджуючих документів та не заявляв про наявність дійсних документів у громадянина РФ ОСОБА_2.

Факт відсутності у пасажира потягу №234 сполученням "Севастополь-Москва" на ім'я ОСОБА_2, документа на право перетину державного кордону України задокументовано відповідачем протоколом № 512991 від 04.09.2013 року.

З даним протоколом з відміткою про дату, час та місце розгляду справи про порушення норм Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" було ознайомлено представника перевізника Житову Д.В. - провідника вагону, в якому слідував пасажир ОСОБА_2, але від отримання копії протоколу Житова Д.В. відмовилась, про що свідчить її підпис.

Судом з'ясовано, що копія даного протоколу з повідомленням про дату розгляду справи, була направлена на адресу: 01033, м. Київ, вул. Нікольсько-Ботанічна, б. 14 оф. 12.

Судовим розглядом встановлено, що 13 вересня в приміщенні Харківського прикордонного загону відбувся розгляд справи, на який представник ВАТ "Российские железные дороги - не прибув.

За матеріалами справи судом з'ясовано, що відповідачем 13.09.2013 року прийнята спірна постанова № 512991, якою до ВАТ "Российские железные дороги" як до міжнародного перевізника застосований штраф у розмірі 8500,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із винесеною постановою від 13.09.2013 року, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду.

Щодо пропущення строків звернення з адміністративним позовом, судом з'ясовано, що ухвалою ХОАС від 16.12.2013 року по справі № 820/12873/13-а за позовом Відкритого акціонерного товариства «Російські залізниці» в особі Федеральної пасажирської дирекції до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови № 512991 від 13.09.2013 року (яка є предметом розгляду цієї справи), позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу термін для усунення її недоліків. В подальшому, ухвалою суду від 14.01.2014 року по зазначеній справі адміністративний позов було повернуто, оскільки позивачем у наданий термін недоліки позовної заяви не були усунені.

Позивач вдруге звернувся із позовом до Харківського окружного адміністративного суду, в якому просив суд скасувати постанову № 512991 від 13.09.2013 року. Ухвалою суду від 24.02.2014 року відповідну позовну заяву було залишено без руху як таку, що подана з порушеннями вимог ст.106 КАС України, та надано позивачу термін для усунення її недоліків. У зв'язку з відсутністю доказів щодо отримання ВАТ "Российские железные дороги" цієї ухвали відповідний строк для усунення недоліків було продовжено. Позивач, у наданий судом термін, усунув зазначені в позові недоліки.

Таким чином, враховуючи, що позивач намагався оскаржити вказану постанову, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Суд відмічає, що за визначенням ч. 1 ст. 1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" під перевізниками законодавець розуміє підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичних осіб - підприємців, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення.

За твердженням відповідача у спірних правовідносинах міжнародним перевізником є ВАТ "Российские железные дороги".

Однак, відповідачем не подано жодних належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України, доказів на підтвердження такого судження.

Суд не вважає за можливе погодитись з зазначеним доводом відповідача, оскільки приписами ч.3 ст.2 КАС України, Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" передбачено, що на момент прийняття постанови про накладення штрафу суб'єкт владних повноважень повинен добути вичерпні, повні та незаперечні фактичні дані про вчинення суб'єктом права порушення закону, а рішення про накладення штрафу має ґрунтуватись на достовірно і об'єктивно встановлених та документально підтверджених фактичних даних про подію та обставини протиправного діяння.

Між тим, у спірних правовідносинах відповідач не отримав жодних даних про суб'єкта права, за яким обліковується формування потягу №234 сполученням "Севастополь-Москва", про суб'єкта права, в користуванні (експлуатації) якого знаходиться вагон, де слідував пасажир ОСОБА_2, про суб'єкта права, який здійснює господарську діяльність в напрямі перевезення пасажирів залізницею з Російської Федерації до України.

У той час, як до матеріалів справи позивачем надані докази на підтвердження того, що ОАО "Российские железные дороги" (далі ОАО "РЖД") - відносно якого складено спірну постанову - на час перевезення пасажира ОСОБА_2 не було перевізником пасажирів потягу № 234 сполученням "Севастополь-Москва".

Так, за матеріалами справи судом встановлено, що між ОАО «РЖД» (власник інфраструктури) та ОАО «Федеральная пассажирская компанія» (перевізник) № 252 від 31.03.2010р. укладено договір про надання послуг з інфраструктури залізничного транспорту загального користування укладеного договором про надання послуг з інфраструктури залізничного транспорту загального користування.

Дана обставина підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи ОАО «ФПК» від 03.12.2009 року, договором про надання послуг з інфраструктури залізничного транспорту загального користування укладеного між ОАО «РЖД» (власник інфраструктури) та ОАО «ФПК» (перевізник) № 252 від 31.03.2010р., довідки ОАО ФПК від 26.03.2014 року що перевізником є ОАО «ФПК». (а.с. 124, 126-128, 133).

Суд вважає за необхідність зазначити, що наявність в перелічених службових посвідченнях логотипу (графічного позначення) РЖД не вказує на те, що міжнародним перевізником у спірних правовідносинах є саме ОАО "Российские железные дороги" (відносно якого складено спірну постанову), а виключно на те, що ОАО "Федеральная пассажирская компания" структурно входить до господарського підпорядкування ОАО "Российские железные дороги", але не позбавляється внаслідок цього статусу окремого та самостійного суб'єкта права - юридичної особи.

Припущення відповідача, що таким суб'єктом права є ВАТ "Российские железные дороги" спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: копією проїзного документа - залізничного квитка з номером ХЦ 162349 (а.с. 105), в якому міститься зазначення лише одного суб'єкта права - ОАО "ФПК" з зазначенням індивідуального податкового номера даного суб'єкта господарювання, копією службового посвідчення провідника вагону потягу №234 сполученням "Севастополь-Москва" - Житової Д.В., у якому зазначено особу, котра видала це посвідчення - ОАО "Федеральная пассажирская компания" (а.с. 102,103).

При цьому, суд відзначає, що наявність в перелічених службових посвідченнях логотипу (графічного позначення) РЖД не вказує на те, що міжнародним перевізником у спірних правовідносинах є саме ОАО "Российские железные дороги" (відносно якого складено спірну постанову), а виключно на те, що ОАО "Федеральная пассажирская компания" структурно входить до господарського підпорядкування ОАО "Российские железные дороги", але не позбавляється внаслідок цього статусу окремого та самостійного суб'єкта права - юридичної особи.

Крім того, за матеріалами справи судом встановлено, що Слідчим відділенням Гагарінського РВ УМВС України в м. Севастополі гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1., прож.: АДРЕСА_1, видана довідка № 25/60-32 від 02.09.2013, з якої вбачається, що невстановленою особою за адресою: АДРЕСА_2, щляхом вільного доступу викрадено майно, що належало громадянину ОСОБА_2, а саме: паспорт громадянина РФ на його ім'я, посвідчення та права водія на його ім'я, грошові кошти у розмірі 50000 руб. РФ, фотоапарат "Самсунг", вартістю 5000 руб. РФ, мобільний телефон "Нокіа", вартістю 6000 руб. РФ, у зв'язку із чим було зареєстрована та порушена кримінальне провадження в ЄРДР № 12013140050006345 від 30.08.2013 року (а.с. 101).

За загальним правилом процес міжнародного перевезення пасажирів у залізничному сполученні об'єктивно потребує задіяння технічних активів (як-то: рухомого складу) та трудових ресурсів, а, відтак, суд доходить висновку, що в розумінні Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" та ст.1 Закону України "Про прикордонний контроль" залізничним міжнародним перевізником - суб'єктом господарювання - резидентом Російської Федерації на території України є саме ОАО "Федеральная пассажирская компания".

Отже, відповідальність за Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" повинен нести саме цей іноземний суб'єкт господарювання.

З'ясувавши обставини спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять фактичних даних, які засвідчують існування у спірних правовідносинах визначеного ч.4 ст.1 Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень" випадку звільнення міжнародного перевізника від відповідальності, оскільки гр. ОСОБА_2 не було надано передбаченого законодавством документу для перетину державного кордону України.

Але правильно та повно встановивши факт порушення ст.ст.8 і 12 Закону України "Про прикордонний контроль", суб'єкт владних повноважень у даному випадку невірно встановив особу порушника, відносно якої винесена постанова про накладення штрафу, у зв'язку з чим спірна постанова підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги положення ч.1 ст.1 Закону України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", в приписах якої законодавець запровадив межі міри юридичної відповідальності за порушення вимог даного акту законодавства у вигляді штрафу розміром від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного пасажира, котрий слідує через державний кордон України без необхідних документів.

Застосувавши у спірних правовідносинах максимальний розмір штрафу, суб'єкт владних повноважень утім всупереч ст.8 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України не навів у тексті спірного рішення відповідних мотивів та суджень з цього приводу. Зазначення загального формулювання про систематичність дій порушника без чіткого, детального та повного викладення подій та обставин протиправних діянь, суд вважає неправомірним.

Оскільки відповідно до ст.ст.6 і 8 Конституції України суд не здатний підмінити суб'єкта владних повноважень в реалізації останнім законодавчо наданих дискреційних повноважень, то з цієї підстави спірна постанова також підлягає скасуванню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З огляду на викладене, беручи до уваги наявність у відповідача статусу суб'єкта владних повноважень, а також невиконання відповідачем в ході розгляду справи вимог ч.2 ст.71 КАС України, суд доходить висновку, відповідач у спірних правовідносинах діяв без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, адже виніс спірну постанову за відсутності на це підстав, зокрема, не визначивши належного суб'єкта правопорушення - перевізника та не мотивувавши належним чином розміру застосованої відповідальності.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. "У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами. "У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень", суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Российские железные дороги" до Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування постанови - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову Харківського прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 512991 від 13 вересня 2013 року про накладення штрафу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Заічко О.В.