Постанова № 38285746, 05.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2014 р. Справа № 804/2248/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в скороченому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 679, 23 грн.,

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2014 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та просить стягнути з останньої заборгованість до бюджету по платежу "єдиний податок з фізичних осіб" всього у сумі 679грн. 23коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є платником податків, зборів (обов'язкових платежів) та перебуває на обліку у позивача. На підставі заяви №30/10 від 06.01.2012 року відповідачем було обрано спрощену систему оподаткування шляхом сплатити єдиного податку за ставкою у розмірі 10 % до розміру мінімальної заробітної плати. Відповідно до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. На підставі заяви № 30/10 було нараховано податковий борг відповідача за період з січня по серпень 2013 року у сумі 917, 60 грн. та з урахуванням переплати у розмірі 8,37 грн., а також часткової сплати відповідачем податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 230,00 грн, загальна сума податкового боргу у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зменшилася та склала 679,23 грн. У відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України податковою інспекцією була винесена податкова вимога № 15-24 від 07.08.2013 року на суму 449,83грн., яка була вручена відповідачу 20.08.2013 року, однак станом на 02.12.2013 року відповідач податковий борг у сумі 679,23 грн. не погасив, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вищевказану суму податкового боргу виходячи з наданих позивачу повноважень, визначених ст. 87 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 10.02.2014 р. відкрито скорочене провадження у справі, відповідачу було запропоновано у строк до 27.02.2014р. надати до суду письмові заперечення на позов та докази в обґрунтування заперечень або заяву про визнання позову; документи, що посвідчують статус підприємця (а.с. 1).

Відповідач у встановлений судом строк не надав до суду ні заперечень на позов, ні заяви про визнання позову, про відкриття провадження у цій справі та її розгляд у скороченому провадженні повідомлений належним чином у відповідності до вимог ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази (а.с.24).

У відповідності до вимог ч. 11 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні, суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав, приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно до п.2 ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 7 ч.1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб'єктом владних повноважень - є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до п.87.11 ст.87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Тобто, позивач - орган державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрована 21.06.2011 року за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з 24.06.2011 року за № 6758, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.12.2013 року серія АБ № 295460, довідкою про взяття на облік платника податків від 24.06.2011 року № 990 (а.с. 9, 21).

01.06.2012 року податковою інспекцією на підставі заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про право застосування спрощеної системи оподаткування було видано відповідне свідоцтво на сплату єдиного податку серія НОМЕР_2 з такого виду діяльності, як роздрібна торгівля з лотків і на ринках текстильними виробами, одягом та взуттям, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.12.2013 року, копією корінця свідоцтва серія НОМЕР_2 від 01.06.2012 року та заявою про застосування спрощеної системи оподаткування № 30/10 від 06.01.2012 року (а.с. 9-13).

Відповідачем на підставі заяви про застосування спрощеної системи оподаткування № 30/10 від 06.01.2012 року було обрано ставку єдиного податку у розмірі 10 % до розміру мінімальної заробітної плати (а.с. 11-13).

Згідно наведеного позивачем розрахунку заборгованості та картки особового рахунку, з урахуванням переплати у сумі 8,37грн. та часткової сплати відповідачем боргу у сумі 230,00 грн., відповідач має недоїмку (податковий борг) по сплаті єдиного податку за період 20.01.2013 року по 20.08.2013 року в загальній сумі 679,23 грн. (а.с.6-8, 22).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує суму узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, податковим органом, у відповідності до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, була сформована податкова вимога № 15-24 від 07.08.2013 року на суму 449, 83 грн., яку було вручено відповідачеві 20.08.2013 року, що підтверджується копією корінця податкової вимоги та відміткою про отримання на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.15).

Зазначена податкова вимога відповідачем залишилася не виконана у встановлені законодавством строки.

У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Підпунктом 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» мінімальний розмір заробітної плати на 1 січня 2013 рік складав 1147 грн.

Відповідно до п.293.1 ст.293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності до п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснювати сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітній) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Таким чином, з урахуванням вказаних норм відповідач повинен був сплатити суму грошового зобов'язання за заявою № 30/10 за січень 2013 року - у строк до 20.01.2013 року, отже, податковий борг виник з 21.01.2013 р.; за лютий 2013 р. - у строк до 20.02.2013р., отже, податковий борг виник з 21.02.2013р.; березень 2013 року - у строк до 20.03.2013 року, отже, податковий борг виник з 21.03.2013 р.; квітень 2013 року - у строк до 20.04.2013 року, отже, податковий борг виник з 21.04.2013 р.; травень 2013 року - у строк до 20.05.2013 року, отже, податковий борг виник з 21.05.2013 р.; червень 2013 року - у строк до 20.06.2013 року, отже, податковий борг виник з 21.06.2013 року, за липень 2013 року - у строк до 20.07.2013 року, отже, податковий борг виник з 21.07.2013 року; за серпень 2013 року - у строк до 20.08.2013 року, отже, податковий борг виник з 21.08.2013 року.

Так, як свідчать матеріали справи, відповідачем не здійснювалися авансові платежі по сплаті єдиного податку у період з 20.01.2013року по 20.08.2013 року у строки та у порядку, визначеному п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.

Статтею 16, 36 Податкового кодексу України визначено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а за змістом ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач не надав суду доказів погашення узгодженого податкового боргу з єдиного податку за період з 20.01.2013року по 20.08.2013 року у встановлені строки згідно вимог п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача податкового боргу по єдиному податку у сумі 679грн. 23 коп. є обґрунтованими, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 71, 86, 94, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 679, 23 грн.- задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до бюджету (р/р 35219003013195, УДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 38657960) - суму податкового боргу по єдиному податку з фізичних осіб за період з 20.01.2013р. по 20.08.2013р. в розмірі 679 грн. 23 коп. (шістсот сімдесят дев'ять гривень 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у порядку та у строки, встановлені ст.183-2, ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва