Рішення № 38284757, 20.03.2013, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7531/13-ц

Провадження №2/442/170/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2013 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої - судді Павлів З.С.

при секретарі - Михавко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним, -

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним та таким, що вчинений внаслідок застосування психічного тиску заповіт, складений ОСОБА_4 10 квітня 2011 року на користь ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_4 був його рідним дядьком, між ними були добрі родинні стосунки. Він постійно допомагав родичу по господарству та турбувався про нього. У 2009 році ОСОБА_4 покликав його та повідомив, що хоче скласти на його користь заповіт. Він не заперечив проти цього, оскільки діти ОСОБА_4 померли. 27.01.2009 року разом із дядьком поїхав до державного нотаріуса Стебницької нотаріальної контори, де ОСОБА_4 склав заповіт. Дядько, користуючись окулярами, прочитав текст і власноручно заповіт підписав. Після цього вони продовжили проживати звичним для них укладом життя. На початку 2011 року ОСОБА_4 повідомив, що ОСОБА_5, дружина відповідача, заставляє його скласти заповіт на її користь або на користь її чоловіка, але він не бажає цього робити. Щоб не допустити протиправних та примусових дій по відчуженню його майна проти його волі, ОСОБА_4 передав йому на зберігання свій паспорт та правовстановлюючі документи на будинок. У серпні 2011 року до нього прийшов працівник міліції і повідомив, що відносно нього поступила заява про викрадення документів ОСОБА_4 Після того, як пояснив працівникам міліції причину передачі таких документів йому на зберігання, такі й надалі залишились у нього. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Звернувшись у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, отримав відмову й дізнався про те, що заповіт, складений покійним на його користь, був скасований. Натомість у 2012 році було складено новий заповіт в користь відповідача. Вважає, що оскаржуваний заповіт є недійсним, так як не підписаний ОСОБА_4, адже останній до самої смерті міг самостійно читати та писати. Окрім цього, записане у даному заповіті, на його думку, не відображає справжню волю покійного, а відтак вважає, що заповіт підписано або ж не ОСОБА_4, або таке вчинено із застосуванням психічного тиску на спадкодавця зі сторони відповідача, його родичів і знайомих.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково в обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що при посвідченні оспорюваного заповіту він присутній не був. Разом з тим, в період укладення заповіту ОСОБА_4 відвідував часто. Останній йому повідомив лише про те, що до нього приходили дівчата по газу, а про заповіт не сказав ні слова. Коли помер ОСОБА_4, був на роботі. Поховала ОСОБА_4 ОСОБА_5 (дружина відповідача).

Представник позивача додатково вказав на те, що протягом тривалого часу дружиною відповідача ОСОБА_5 чинився тиск на померлого, щоб він записав майно на її чоловіка. Тиск, на його думку, полягає в тому, що ОСОБА_5 , знаходячись в будинку, своїм виглядом чинила тиск на ОСОБА_4, а тому вважає, як захист, останній відмовився підписати заповіт. Звернув увагу суду на те, що свідки є знайомими нотаріуса ОСОБА_3 та допускали неточності у своїх показах. Ці та інші порушення дають підставу вважати, що на ОСОБА_4 було вчинено психологічний тиск. Також вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів, що заповідач міг писати та підписувати документи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечила, в обґрунтування своєї позиції пояснила, що позивач та його представник вважають, що застосування психологічного тиску полягає в тому, що дружина відповідача вчиняла тиск на ОСОБА_4 Як на підставу позову покликаються на матеріали по втраті паспорта. Вважає, що така позиція не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні. Відмовний матеріал по втраті паспорта датований 04-09 серпня 2011 року, що передує укладенню спірного заповіту. Документи ОСОБА_4 видано у 2012 році, вже після того, як органи внутрішніх справ розглянули звернення по втраті документів. В даних матеріалах під поясненнями стоїть зовсім не розбірливий підпис ОСОБА_4, який не містить формалізованих ознак письма. Крім цього, в період, який передував укладенню оспорюваного заповіту, як вбачається з відповіді начальника Дрогобицького МВ, звернень ОСОБА_4 з приводу застосування до нього фізичного і психічного насильства не було. В судовому засіданні допитувались свідки як зі сторони позивача, так і відповідача. Жоден зі свідків не вказав, що на ОСОБА_4 зі сторони відповідача, інших осіб вчинявся психологічний тиск. Не вказали свідки і на те, що ОСОБА_4 був під тиском сторонніх осіб, який передував укладення спірного заповіту. Заповідач мав право вибрати саме таку форму волевиявлення (бажання особи, а не наявність в особи фізичних вад). Позивач утримував в себе паспорт ОСОБА_4, оскільки оберігав своє майно від сторонніх осіб. Тому ОСОБА_4 і обрав таку форму заповіту, щоб унеможливити вчинення на себе тиску зі сторони позивача . Саме нотаріальна форма посвідчення заповіту дає можливість переконатися у вільному волевиявленні особи. Нотаріус має забезпечити відсутність стороннього впливу на заповідача при складанні заповіту.

Третя особа - приватний нотаріус ОСОБА_3, яка була допитана в судовому засіданні в якості свідка, позов заперечила в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції пояснила, що заповіт посвідчується на підставі встановлення особи за паспортом та на підставі її вільного волевиявлення. В даному судовому процесі жодним чином не було підтверджено тої обставини, що на ОСОБА_4 чинився тиск. Звернула увагу суду на те, що при подачі позову позивач повністю проігнорував інтереси вдови покійного ОСОБА_4 ОСОБА_2 (відповідач по справі) 17 років перебуває за кордоном. Який мотив є у ОСОБА_5 оформляти майно на свого чоловіка - не зрозуміло.

Заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставі своїх вимог і заперечень, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного:

згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Частиною 4 ст. 60 ЦПК України визначено, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Встановлено, що за життя ОСОБА_4 належав: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що стверджується Свідоцтвом про право на спадщину, виданого Дрогобицькою державною нотаріальною конторою від 22.08.1990 р. за р.№2-1394; земельна ділянка, площею 0,1000 га для індивідуального житлового будинку, гаражного і дачного будівництва, земельна ділянка, площею 0,1200 га для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби за вищевказаною адресою, що стверджуються державними актами від 10.12.2012 ЯМ291592 та від 10.12.2012 ЯМ 291593.

27.01.2009 року ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого усе його майно переходило у спадщину ОСОБА_1. (а.с.10)

10.04.2012 року ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів усе своє майно на користь ОСОБА_2 Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що у зв'язку із незадовільним станом здоров'я, похилим віком, ОСОБА_4 не міг особисто прочитати та підписати текст заповіту, даний заповіт був посвідчений в присутності двох свідків та підписано ОСОБА_6 (а.с.8)

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 01.08.2013 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. (а.с.11)

З представлених суду Дрогобицьким МВ ГУДМС України у Львівській області матеріалів вбачається, що 14.03.2012 року ОСОБА_4 звертався із заявою про видачу паспорта у зв'язку із загубленням при невідомих останньому обставинах. (справа про втрату паспорта №53/ОП-213)

Згідно роз'яснень, наведених у п.п.17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 заповіт, складений особою, яка не мала на це права, зокрема, недієздатною, малолітньою, неповнолітньою особою (крім осіб, які в установленому порядку набули повну цивільну дієздатність), особою з обмеженою цивільною дієздатністю, представником від імені заповідача, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою під впливом фізичного або психічного насильства, або особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Відповідно до ст.56 Закону України «Про нотаріат» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують заповіти дієздатних громадян, складені відповідно до вимог законодавства України і особисто подані ними нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, а також забезпечують державну реєстрацію заповітів у Спадковому реєстрі відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У п.1.1. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) нотаріус посвідчує заповіти фізичних осіб з повною цивільною дієздатністю, у тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей 1233-1257 ЦК України та особисто подані нотаріусу.

Статтею 41 Закону України «Про нотаріат» регламентовано, що нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до п.п.1.4, 1.7., 1.8, 1.11 Порядку заповіт особисто підписує заповідач. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним, про що зазначається перед його підписом. Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись не менше ніж при двох свідках. Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути: нотаріус; особи, на користь яких складено заповіт; члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, а саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що була свідком при посвідченні заповіту ОСОБА_4, який виразив свою волю заповісти все своє майно ОСОБА_2 Бути за свідка її попросила нотаріус ОСОБА_3, з якою вона їздила у с. Копець по своїх особистих справах. Коли приїхали до ОСОБА_4, останній їй здався звичайною старшою людиною. Він був на милицях, так як у нього не було однієї ноги. Він запросив їх на ганок, сторонніх осіб не було. Зауважень у заповідача не було. Після того як нотаріус закінчила розмову із заповідачем, вони поїхали до нотаріальної контори, щоб нотаріус підготувала необхідні документи. Коли повернулись, то кожен вголос зачитав заповіт, заповіт підписали, і вони поїхали.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні дала покази, аналогічні показам ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що працює таксистом. Весною 2012 року він отримав замовлення їхати в с. Копець. В цей день на вказану адресу відвозив замовників декілька разів. При першій поїздці дорогу йому вказала одна із замовниць. Коли приїхали, то двері в будинок відчинив старший мужчина без ноги, в окулярах з лінзами. Мужчина спілкувався з нотаріусом, яка попросила бути його за свідка. Старший мужчина не міг розписатися, про що сам повідомив, а тому у заповіті розписався він. Мужчина жартував з дівчатами. Окрім нотаріуса, двох дівчат - свідків та нього в приміщенні, де посвідчувався заповіт нікого не було.

Незначні розбіжності в показаннях свідків, на думку суду, пояснюються особистим індивідуальним сприйняттям особою подій, які відбулися. Крім цього, суд бере до уваги те, що з часу посвідчення оскаржуваного заповіту минув значний проміжок часу.

Разом з тим, з довідки Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській області від 20.01.2014 №773 вбачається, що згідно АІС «Пошук» в Дрогобицький МВ ГУМВС України у Львівській області протягом 2008-2013 рр. звернень від громадянина ОСОБА_4 з приводу застосування відносно нього фізичного чи психологічного насильства з боку ОСОБА_5 не надходило.

Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачем не подано, а судом не здобуто достатньо доказів, які б у своєму взаємозв'язку, належно, допустимо та достовірно, давали суду можливість зробити висновок, що в момент складання заповіту на ОСОБА_4 чинився тиск, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

При винесенні рішення судом враховуються також вимоги п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 215, 231 ЦК України, ст.ст.41, 56 Закону України «Про нотаріат», п.п.1.1, 1.4, 1.7., 1.8, 1.11 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 №296/5, п.п.17, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9 суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, з участю третьої особи - приватного нотаріуса Дрогобицького районного нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя Павлів З.С.