Ухвала суду № 38284189, 10.04.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/3281/13-ц Провадження № 22-ц/795/654/2014 Головуючий у I інстанції -Костенко О. Ф. Доповідач - Харечко Л. К.Категорія -цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХаречко Л.К.,суддів:Кузюри Л.В., Вінгаль В.М.,при секретарі:Шкарупі Ю.В.,за участю:представника позивача Слісаренко Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 січня 2014 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Мегабанк" до ОСОБА_6 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 січня 2014 року кредитний договір № 14-24ПВ/2007 від 14 лютого 2007 року, укладений між ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством „Мегабанк" - розірвано.

Стягнуто із ОСОБА_6 на користь ПАТ „Мегабанк" заборгованість за кредитним договором № 14-24ПВ/2007 від 14 лютого 2007 року, яка складається із заборгованості: за кредитом в сумі 4481,33 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.11.2013 року становить 35 819,27 грн.; по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитом - 5304,69 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.11.2013 року становить 42 400,39 грн.; по комісії - 8 379,89 грн.; по штрафах за порушення умов кредитного договору - 7 856,51 грн., по пені за порушення умов кредитного договору - 11 476,67 грн.; та витрати на сплату судового збору в сумі 1 288 грн. 91 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення штрафу та пені та ухвалити нове рішення, яким у вказаній частині в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що фактично був позбавлений можливості бути присутнім в судовому засіданні та захищати свої права, оскільки направляв до районного суду клопотання, що буде знаходитись в судовому засіданні апеляційного суду Чернігівської області.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції в супереч вимогам ч. 2 ст. 258 ЦК України не застосував позовну давність в один рік до штрафу та пені.

Крім того, ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування місцевим судом норм ст. 61 Конституції України у зв'язку з одночасним стягненням пені та штрафу. Вважає, що його подвійно притягнуто до цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання.

Вислухавши суддю-доповідача, осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 30 лютого 2007 року між ОСОБА_6 і ВАТ „Мегабанк" було укладено кредитний договір № 14-24ПВ/2007. В зв'язку із набуттям чинності Законом України „Про акціонерні товариства" та приведенням установчих документів у відповідність із чинним законодавством України найменування банку було змінено із ВАТ на ПАТ. Відповідно до умов кредитного договору банк надав відповідачу кредит на придбання автомобіля Lancer 1.6 Comfort AT у сумі 20792 ( двадцять тисяч сімсот дев'яносто два) долари США 00 центів з терміном повернення 12 лютого 2014 року із сплатою 11,5 відсотків річних.

Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що повернення кредиту здійснюється згідно з графіком погашення кредиту, який наведений в додатку №1 до Кредитного договору.

Відповідно до п.4.2. кредитного договору відповідач взяв зобов'язання сплачувати нараховані проценти за користування кредитом щомісячно, не пізніше двадцять п'ятого числа місяця, наступного за звітним, а також в день повернення кредиту на рахунок нарахованих доходів позивача.

У зв'язку з неповною сплатою ОСОБА_6 процентів за користування кредитом утворилася заборгованість по процентах, яка станом на 01.05.2010 року складала 124,40 дол. США.

За умовами пункту 4.7. відповідач зобов'язався сплачувати позивачу комісійну винагороду в розмірі 0,19% щомісячно за проведення позивачем розрахунків зі списання безготівкових коштів та касове обслуговування за позичковим рахунком.

Пунктом 7.2. розділу 7 кредитного договору передбачено обов'язок відповідача сплатити штраф у розмірі 10 % від суми: несвоєчасно повернутого кредиту згідно з Додатком № 1 до Кредитного договору; несвоєчасно сплачених процентів; несвоєчасно сплачених комісійних винагород.

Пунктом 7.1. Розділу 7 Кредитного договору передбачено обов'язок відповідача сплатити пеню за недотримання строків сплати нарахованих процентів.

Таким чином, станом на 01.05.2010 року загальна сума заборгованості відповідача, що підлягала стягненню становила 13 480,54 дол. США та 2521,93 грн., а саме:

- заборгованість за кредитом 12981,39 дол. США;

- заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитом - 374,75 дол. США;

- штрафи за порушення умов Кредитного договору - 1654,55 грн.,

- пеня за порушення умов кредитного договору - 79,64 грн.

В якості забезпечення своєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, останній передав в заставу позивачу автомобіль марки МITSUBISHI моделі Lancer, 2007 року випуску, реєстраційний номер AA 2075 CI, шасі (кузов, рама) № JMBSRCS3A7U011576, що підтверджується договором застави майна № 14-24ПВ/2007-з, який посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 13.02.2007 року за реєстровим № 156.

На підставі вищевикладеного 20.01.2011 року Деснянським районним судом м. Чернігова по справі № 2/2506/99/11 було винесено заочне рішення про задоволення позову банку та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14-24ПВ/2007 від 30 лютого 2007 року в розмірі 13 480,54 доларів США, що в національній валюті України по курсу НБУ становило 106845,41 грн. та 2 521,93 гривень станом на 01.05.2010 року, звернуто стягнення на предмети застави - автомобіль, який належить ОСОБА_6 на праві власності, марки МITSUBISHI, моделі Lancer, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі (кузов, рама) № JMBSRCS3A7U011576, шляхом надання Публічному акціонерному товариству „Мегабанк" в особі Чернігівського центрального регіонального відділення ПАТ „Мегабанк" права продажу вказаного автомобіля з укладанням від імені ОСОБА_6 договору купівлі-продажу з іншою особою - покупцем, та наданням права зняття вказаного автомобіля з обліку в Управлінні ДАЇ Головного Управління МВС України в м. Києві, а також наданням Публічному акціонерному товариству „Мегабанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Вказане рішення суду набрало законної сили 01 лютого 2011 року.

10 березня 2011 року на примусове виконання рішення суду Деснянським районним судом міста Чернігова були видані виконавчі листи.

30.04.2013 року на підставі вищевказаного рішення суду заставодержателем - ПАТ „Мегабанк" була здійснення реалізація заставного майна - автомобіля марки МITSUBISHI, моделі Lancer, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Ціна договору була визначена на підставі звіту про оцінку майна суб'єкта оціночної діяльності та складала 67 941,00 гривень.

Отримана сума коштів в розмірі 67 941,00 гривень 30 квітня 2013 року була конвертована в іноземну валюту - долар США, та в той же день направлена на погашення заборгованості за кредитним договором №14-24/2007 від 13 лютого 2007 року в розмірі 8 500,06 дол. США та 0,02 грн. на погашення штрафних санкцій.

25.07.2013 р. ОСОБА_6 було направлено повідомлення про результати продажу заставного майна, яке було отримано ним 31.07.2013 року.

Пунктом 3.3.1 Кредитного договору передбачено, що позивач має право у випадку порушення відповідачем умов Договору кредиту вимагати його дострокове розірвання, повернення отриманого кредиту, сплати нарахованих процентів.

Тобто, сторони в договорі обумовили зміну обов'язків відповідача щодо строку повернення кредиту та сплати відсотків, певною обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Станом на 01.11.2013 року заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором № 14-24ПВ/2007 від 30.02.2007 року становила:

- за кредитом - 4481,33 доларів США, що по курсу НБУ станом на 01.11.2013 року становить 35 819,27 грн.;

- по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитом - 5304,69 дол. США, що по курсу НБУ станом на 01.11.2013 р. становить 42 400,39 грн.;

- комісія - 8 379,89 грн.;

- штрафи за порушення умов Кредитного договору - 7 856,51 грн.,

- пеня за порушення умов кредитного договору - 11 476,67 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ „Мегабанк" в частині розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості по кредиту та відсоткам, що залишилась, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 були порушені умови кредитного договору щодо строків та умов повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, а тому позивач мав право вимагати дострокового розірвання договору, повернення частини позики, що залишилась та відсотків за фактичний строк користування кредитом. Рішення суду в наведеній частині ОСОБА_6 не оскаржується.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ „Мегабанк" в частині стягнення з відповідача штрафу та пені за порушення умов кредитного договору, місцевий суд мотивував його тим, що порушуючи умови кредитного договору щодо строків та умов повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними відповідач повинен сплатити позивачу всі передбачені кредитним договором штрафи за фактичний строк користування кредитом, незалежно від настання строку повернення кредиту.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд враховуючи наступне.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України, зокрема розірвання договору, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту норм статей 1050, 549, 550, 552 ЦК України, вбачається, що у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів передбачена можливість стягнення неустойки, розмір якої встановлюється договором.

Розділом 7 Кредитного договору № 14-24ПВ/2007 від 13.02.2007 року передбачена відповідальність сторін за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 за користування кредитом понад строк, встановлений пп. 1.1, 3.2.1 Договору, та/або недотримання строків сплати нарахованих процентів Позичальник сплачує Кредитодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочки платежу від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з п. 7.2 Кредитного договору, позичальник сплачує Кредитодавцю штраф у наступних випадках, зокрема:

- за невиконання прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту згідно з графіком погашення, зазначеним у пп. 1.1 Договору, - у розмірі 10 процентів від суми несвоєчасно сплаченого кредиту;

- за невиконання прийнятих на себе обов'язків згідно з п. 3.2.3 Договору - у розмірі 10 процентів від суми несвоєчасно сплачених процентів та комісійних винагород;

- за невиконання будь-якого з прийнятих на себе обов'язків згідно з пп. 3.2.4 - 3.2.14. Договору - у розмірі 10 процентів від суми отриманого кредиту.

Тобто, сторони в договорі обумовили відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання зобов'язання та сплату відповідно до договору пені та штрафів.

За визначенням ст. 549 ЦК України штраф, пеня - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, порушуючи умови Кредитного договору щодо строків та умов повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами відповідач повинен сплатити всі штрафи та пеню передбачені кредитним договором.

Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам передбачено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, а також винагороди в обумовлені у Заяві строки, тобто нарахування комісійної плати за користування кредитом.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З врахуванням зазначеного висновок місцевого суду про наявність підстав для стягнення штрафу та пені ґрунтується на законі та відповідає матеріалам справи, а тому доводи апелянта про те, що його подвійно притягнуто до цивільно-правової відповідальності є необґрунтованими.

Відповідно до положень ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Доводи апеляційної скарги щодо порушень судом першої інстанції вимог ч. 2 ст. 258 ЦК України через не застосування позовної давності в один рік до штрафу та пені не заслуговують на увагу, оскільки вони, згідно розрахунку заборгованості нарахована за один рік, зокрема з 01.11.2012 року, тобто за останні 12 місяців перед зверненням до суду.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ПАТ „Мегабанк" щодо стягнення штрафів та пені є обґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, розглядаючи апеляційну скаргу на підставі вимог ст. 303 ЦПК України не встановлено підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, для ухвалення нового рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги щодо позбавлення відповідача можливості бути присутнім в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

За таких обставин, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 08 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:Судді: