Постанова № 38283605, 16.04.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 р. Справа №804/628/14 11 год. 20 хвил. Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВерба І.О. при секретарі судового засіданняЧмоні А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області з позовними вимогами про:

- скасування податкової вимоги від 3 вересня 2013 року;

- скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 24 вересня 2013 року за вих. №6458/10/10/08-3011-020.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» залишено без руху у зв'язку із недотриманням вимог статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України та надано строк для усунення недоліків до 11 лютого 2014 року.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року позивачем надано документ про сплату судового збору, у зв'язку із чим 13 лютого 2014 року відкрито провадження у справі.

В обґрунтування позову зазначено, що грошове зобов'язання по орендній платі з юридичних осіб не є узгодженим, а тому відповідач не мав права виносити податкову вимогу, фактично позивач припинив використовувати земельні ділянки з 06.03.2012 року, що унеможливлює виникнення обов'язку по оплаті орендних платежів. Позивач зазначив, що фактично позбавлений своїх прав як землекористувач, встановлених статтею 95 Земельного кодексу України, проте продовжує нести обов'язки землекористувача визначені статтею 96 вказаного кодексу, і при порушенні вимог земельного законодавства новим власником приміщень відповідальність нестиме позивач, як зареєстрований користувач - орендар даної земельної ділянки. Зобов'язання ТОВ «Лідер» по сплаті за договорами оренди земельних ділянок, якими позивач не користується, є припиненими з дати укладення договорів купівлі-продажу об'єктів нерухомого майна, що розташовані на цих земельних ділянках.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що контролюючим органом не отримано до теперішнього часу інформації щодо розірвання договору оренди земельної ділянки між позивачем та орендодавцем.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 14 жовтня 2013 року ТОВ «Лідер» отримано від Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області податкову вимогу №289-11 від 03.09.2013 року на суму 11992,37 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу вих. №6458/10/08-3011-020 від 24.09.2013 року.

Не погодившись із зазначеними рішеннями платник податків звернувся з первинною скаргою до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області. Рішенням про результати розгляду скарги від 20.11.2013 року №5748/7/08-01-15-0211 первинну скаргу було залишено без задоволення. Позивач звернувся з повторною скаргою до Міністерства доходів і зборів України, рішенням якого від 27.12.2013 року №5*18559/6/99-99-11-02-01-15 у задоволенні скарги також було відмовлено.

Спір виник щодо того, чи є правомірними податкова вимога та рішення про опис майна, у зв'язку із позицією позивача, що узгоджені грошові зобов'язання відсутні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із того, що відповідно до пункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 49.7 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, самостійно визначену ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, що встановлено пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Лідер» подано до ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя засобами електронного зв'язку податкову декларацію з плати за землю від 27.02.2013 року №9009769456, у якій платником податків самостійно визначено грошові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2013 рік у загальній сумі 143914,53 грн., у тому числі за січень-листопад 2013 року щомісячно по 11992,88 грн., а за грудень вказаного року 11992,85 грн. У додатку 1 до податкової декларації надано відомості про підстави нарахування зобов'язань - договір оренди від 08.07.2010 №041026101872 з терміном дії до 19.03.2017 року.

Судом витребувано від контролюючого органу зворотній бік облікової картки платника податків з плати за землю для встановлення обставин відображення в оперативному обліку сум нарахованих та узгоджених зобов'язань, порядку їх погашення, з якого вбачається відображення:

- 30.08.2013 року самостійне нарахування 11992,88 грн. по податковому розрахунку №9008769458 від 27.02.2013 року по терміну сплати 30.08.2013 року;

- 30.08.2013 року зменшення суми зобов'язання на повну суму існуючої переплати (0,51 грн.);

- 30.08.2013 року відображення недоїмкою суми 11992,37 грн. нарахованої по податковому розрахунку №9008769458 від 27.02.2013 року по терміну сплати 30.08.2013 року;

- 30.09.2013 року самостійне нарахування 11992,88 грн. по податковому розрахунку №9008769458 від 27.02.2013 року по терміну сплати 30.09.2013 року та збільшення недоїмки на вказану суму.

Таким чином, станом на день винесення оскаржуваних рішень - 03.09.2013 року, судом встановлено факт наявності самостійно узгоджених зобов'язань платника податків.

Надаючи оцінку доводам позивача, що рішенням Господарського суду Запорізької області №908/3661/13 від 08.01.2014 року позов ТОВ «Лідер» було задоволено, розірвано договір оренди землі від 08.07.2010 року, який укладено між позивачем та Запорізькою міською радою, суд зазначає, що відповідно до статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою, а у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Проте, за наявності поданої декларації та узгодження сум податкових зобов'язань по оплаті за землю за 2013 рік, платником податків відповідні дії, направлені на зменшення суми податкового зобов'язання за серпень 2013 року шляхом надання уточнюючої декларації, не здійснені.

Так, на підтвердження факту відсутності узгодженого податкового зобов'язання ТОВ «Лідер» суду надано роздруковану уточнюючу декларацію з плати за землю від 24.12.2013 року, в якій з квітня 2013 року виключені раніше нараховані грошові зобов'язання та наступні докази її направлення:

- лист від 14.12.2013 року про направлення уточнюючої декларації з плати за землю за 2013 рік до податкового органу, квитанція про направлення поштою рекомендованого листа до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя 14.12.2013 року, роздрукування інформації про надходження 15.12.2013 року поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 4905106089091 за індексом 69399;

- повідомлення від 24.12.2013 року про неприйняття податкової декларації з плати за землю, виявлені помилки: для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з МДСУ, для з'ясування запропоновано звернутись до ДПІ за місцем реєстрації та запропоновано відправити документ знову.

Суд не вважає надані документи підтвердженням надіслання та відповідно прийняття уточнюючої декларації, оскільки такі дії здійснені у грудні 2013 року, коли як оскаржувані рішення винесені відповідачем у вересні вказаного року.

Поряд з цим, у першому випадку направлення уточнюючої декларації суду не надано доказів відправлення декларації згідно вимог підпункту б) пункту 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, а саме поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення (опис вкладення відсутній, повідомлення про вручення суду не представлено); а у другому випадку факт прийняття податковим органом уточнюючої декларації не підтверджено.

Відповідно до підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя направлено ТОВ «Лідер» податкову вимогу від 03.09.2013 року №289-11 та рішення про опис майна у податкову заставу від 24.09.2013 року №6458/10/08-301.

З огляду на викладене, суд не знайшов підстав для задоволення заявленого позову, оскільки за наявності обставин для зменшення податкових зобов'язань, позивачем у серпні 2013 року відповідні заходи не вжиті, у зв'язку із чим податковим органом 03.09.2013 року правомірно винесені оскаржувані рішення. Інші докази, надані позивачем із датами з грудня 2013 року не є належними доказами, оскільки не мали впливати на прийняття 03.09.2013 року оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про судовий збір» суд стягує з позивача 1548,45 грн. решти суми судового збору пропорційно до відхиленої частини позовних вимог (за подання позову сплачено: 68,82 грн. за немайнові вимоги та за майнові вимоги 172,05 грн. = 10% від суми 1720,50 грн.; 1548,45 грн. = 1720,50 грн. - 172,05 грн.).

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер» на користь бюджету суму судового збору в розмірі 1548,45 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок вісім грн. 45 коп.).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 18 березня 2014 року.

Суддя І.О. Верба