Постанова № 38283561, 17.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2014 року № 810/2125/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області до Приватного підприємства «Сервісний центр «Макет» про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства «Сервісний центр «Макет» (далі – відповідач) про надання дозволу на погашення податкового боргу Приватного підприємства «Сервісний центр «Макет» (код ЄДРПОУ 30693520, Київська область, м. Славутич, Московський квартал, б. 12/3) за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі у сумі 392925,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ПП «Сервісний центр «Макет», станом на час звернення до суду, рахується узгоджене податкове зобов`язання у розмірі 392925,11 грн. У зв'язку з тим, що платником податків в добровільному порядку не було сплачено суму податкового боргу, а вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення заборгованості, контролюючий орган вимушений звернутись до суду з метою отримання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 квітня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

14 вересня 2014 року через канцелярію суду надійшла заява, якою представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглядати в письмовому провадженні без участі представника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області.

Відповідач у судові засідання не прибув, про дату, час та місце судових засідань повідомлений належним чином, причин поважності неявки суду не повідомив, жодних заперечень чи пояснень щодо позовних вимог не подав.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне підприємство «Сервісний центр «Макет» 18 травня 2010 року зареєстроване виконавчим комітетом Славутицької міської ради як суб’єкт господарювання, про що свідчить Довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ№250854 (а.с. 21).

Згідно з довідки про взяття на облік платника податків від 6 вересня 2011 року №9917, Приватне підприємство «Сервісний центр «Макет» перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області (а.с. 20).

Судом встановлено, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 392908,93 грн., який виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 3 січня 2013 року №0000012201 на суму 435796,05 грн. (а.с. 14). Відповідно до особової картки платника податків, за рахунок наявності переплати на момент виникнення податкового боргу, відповідачем частково погашено суму заборгованості у розмірі 42887,12 грн. Також, за відповідачем обліковується залишок неоплаченої пені у розмірі 16,18 грн. (а.с. 10).

З метою погашення податкового боргу на адресу відповідача була сформована податкова вимога від 15 січня 2014 року №2-00 на загальну суму 392908,93 грн., яку вручено уповноваженому представнику ПП «Сервісний центр «Макет» 15 січня 2014, про що свідчить підпис на корінці податкової вимоги (а.с. 13).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення начальника Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління Міндоходів у Київській області від 15 січня 2014 року №2/17 (а.с. 8), податковим керуючим було здійснено опис майна ПП «Сервісний центр «Макет» на загальну суму 394682,66 грн., про що складено акт від 18 березня 2014 року №2/25-015 (а.с. 7).

Обтяження на майно ПП «Сервісний центр «Макет», у зв’язку із виникненням права на податкову заставу, 19 березня 2014 року внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 11).

Враховуючи, що вжиті позивачем заходи не призвели до погашення податкового боргу, позивач звернувся до суду з вимогою надати дозвіл на погашення заборгованості за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг.

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, погашення податкового боргу платника податків здійснюється податковим органом за рахунок будь-якого майна такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (пункт 88.1 статті 88 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Згідно пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Згідно з пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України, право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

В свою чергу, відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби також звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Аналіз наведених положень дає підстави дійти висновку, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду з позовними заявами про стягнення коштів, що перебувають у власності платника податків, про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а також з поданнями про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих платника податків.

При цьому, законодавець чітко визначив, що реалізація права на продаж майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, як захід щодо погашення податкового боргу платника податків є винятковим заходом та може застосовуватись податковим органом лише у разі недостатності коштів, які перебувають у власності платника податків.

Таким чином, передумовою для виникнення у органу державної податкової служби права на погашення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, є вжиття органом державної податкової служби інших заходів з погашення податкового боргу, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності (на рахунках).

Судом встановлено, що податковий орган не звертався до суду з позовом про стягнення вказаної суми податкового боргу, такі позовні вимоги не заявлено і в даній справі. Крім того, позивачем не надано жодних доказів того, що у відповідача відсутні кошти на рахунках у банку, на які може бути звернено стягнення.

Таким чином, позивачем, при зверненні до суду, не враховано черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу та не здійснено дій щодо звернення стягнення на кошти відповідача, або встановлення їх відсутності. Отже, підстави для надання судом дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі, відсутні.

Суд, при цьому, наголошує, що відмова в задоволенні даного адміністративного позову не позбавляє податковий орган права на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу у порядку визначеному Податковим кодексом України.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідач не надав суду жодних доказів понесення ним судових витрат, тому судові витрати присудженню з Державного бюджету України на його користь не підлягають.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на достатній та взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні – протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя (підпис) Леонтович А.М.