Рішення № 38281141, 11.04.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/4803/14-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Горкавої В.Ю.,

при секретарі - Липській І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Правекс-Банк" про визнання недійсним пункту 10.12. кредитного договору від 27.08.2008р. №446-003/08Р,-

В С Т А Н О В И В :

05.03.2014 позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним пункт 10.12. укладеного між позивачем та ПАТ КБ «Правекс-Банк» кредитного договору №446-003/08Р від 27.08.2008року, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит у розмірі 108800,00 доларів США. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вважає, що зміст пункту 10.12. кредитного договору, зокрема повідомлення позичальника про наявні валютні ризики, суперечить вимогам Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Крім того, послався на те, що кредитний договір укладений з порушенням вимог Закону "Про захист прав споживачів", а саме відповідач не надав йому часу для повноцінного ознайомлення з умовами надання кредиту, що позбавило на думку позивача зробити свідомий вибір при укладанні останнього.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив його задовольнити.

Представник відповідача ПАТ «КБ «Правекс-Банк» в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на відсутність підстав згідно чинного цивільного законодавства для визнання пункту договору 10.12. недійсним. При цьому вказала на те, що банк при підписанні кредитного договору надав позивачу повну інформацію стосовно умов кредитування, що підтверджується самим кредитним договором, в якому останній своїм підписом засвідчує, що він в письмовій формі був ознайомлений з усіма пунктами кредиту, а також зазначив, що зміст умов кредитування йому зрозумілий.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача ПАТ «КБ «Правекс-Банк», з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх шляхом дослідження письмових доказів, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.08.2008 року між АКБ «Правекс-Банк» та позивачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №446-003/08Р, відповідно до умов якого позивачу було надано кредит у розмірі 108800,00 доларів США., зі сплатою 12,49% річних та з остаточним строком повернення 27.08.2020року (а.с.4-6).

Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надав позивачу кредитні кошти в іноземній валюті, що підтверджується заявою про видачу готівки (а.с.10), а позивач отримав те, на що розраховував - кошти в іноземній валюті на споживчі потреби. На момент укладення кредитного договору не існувало заборони позивачу взяти кредитні кошти в іншій валюті, в гривні. Грошові кошти мають бути повернуті в тій самій валюті, в якій і одержані та в кількості, що відповідає умовам кредитних договорів разом з нарахованими процентами та іншими платежами.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ч.1 ст.215, ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є суперечливість змісту правочину ЦК України, актам цивільного законодавства.

Під час укладання кредитного договору, сторони чітко розуміли, що курсові коливання гривні можуть настати, але позивач обрав валютою кредитування саме долари США та взяв на себе зобов'язання повернути кредит в іноземній валюті. Тому твердження представника позивача щодо невідповідності умов кредитного договору законодавству України є цілком безпідставними та такими, що не ґрунтуються на діючому законодавстві України.

Відповідно до ст. 203 ч. 3 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного кредитного договору, ОСОБА_1 було проінформовано про всі його істотні умови, спосіб та терміни погашення кредиту, розмір та терміни сплати процентів та інших платежів тощо, що підтверджується підписом позивача на договорі, й позивач ОСОБА_1 засвідчив, що зміст умов кредитування йому зрозумілий.

За таких обставин власні дії позивача, що виразилися у підписанні кредитного договору та здійсненні напису щодо ознайомлення з його умовами і відсутністю претензій, являється підтвердженням ознайомлення позивача зі змістом укладеної ним угоди та бажанням щодо настання правових наслідків, обумовлених цією угодою. Виходячи з цього, позивач не заперечує вільного волевиявлення та його вільної згоди щодо всіх умов даного кредитного договору на момент його укладення та протягом його виконання.

Таким чином, при підписанні кредитного договору всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладення договорів були дотримані, договір містить всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми їх укладення, а тому не вбачається підстав стверджувати про невідповідність його умов вимогам законодавства, на що позивач посилається у своїй позовній заяві.

Посилання в обґрунтування вимог на положення Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» є безпідставними, оскільки згідно положень цієї статті, передбачено наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Разом з цим, обставин невідповідності вимогам чинного законодавства терміну та суми наданого за оспорюваним Договором та одержаних позивачем кредиту у розмірі 108800,00 доларів США судом не встановлено, та в матеріалах справи такі дані відсутні.

Відповідно до ст. 60 ч.1 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження порушення відповідачем вимог законодавства при укладенні кредитного договору.

Виходячи з встановлених обставин справи, позивач не довів, що діями відповідача порушені його права та інтереси, а тому суд вважає відсутніми підстави для визнання пункту 10.12. кредитного договору недійсним.

З огляду на викладене, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому в позові слід відмовити.

Керуючись ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст.6, 192, 203, 215, ст.ст.533, 627-628, 638, 1054 ЦК України, ст.ст. 6, 10-11, ст.ст.57-60, ст.88, ст.208, ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ст.218, ст.223, ст.ст.292, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» про визнання недійсним пункту 10.12. кредитного договору від 27.08.2008р. №446-003/08Р - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. Ю. Горкава