Ухвала суду № 38281057, 03.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13947/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

03 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменко В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кріль В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карлтон Трейдінг Україна» звернулись до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, просили суд скасувати податкову вимогу від 19.08. 2013 року № 149-15 на суму податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 376044,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року зазначений адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким в задоволені адміністративного позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції було не правильно застосовано норми матеріального права, не надано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Карлтон Трейдінг Україна» 21.08.2013 отримало податкову вимогу від ДПІ у Печерському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2013 № 149-15 (форма «Ю»), в якій позивачу було повідомлено, що станом на 18.08.2013 сума податкового боргу податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями позивача становить 376 044,00 грн., в т.ч. авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств усього в сумі 376 044,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того що, позивачем було чітко дотримано вимоги чинного податкового законодавства, відтак, податкова вимога ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.08.2013 № 149-15 (форма «Ю») є протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до статті 153 Податкового кодексу України емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.151.1. ст. 151 Кодексу, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, що заздалегідь сплачується впродовж такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів.

Згідно з статтею 1 ПК України, цей кодекс визначає вичерпний перелік податків та зборів. Згідно зі ст. 6 ПК України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 46.1. статті 46 ПК України нарахування та сплата податкового зобов'язання здійснюється на підставі документа, що подається контролюючому органу в у випадках, передбаченим Кодексом. Таким документом є декларація, розрахунок.

Статтею 57 ПК України передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Відповідно до підпункту 14.1.39. пункту 14.1. статті 14 Кодексу грошове зобов'язання платника податків - сума грошових коштів, які платник податків зобов'язаний сплатити до відповідного бюджету в якості податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. статті 14 Кодексу податкове зобов'язання - сума грошових коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, сплачує до відповідного бюджету в якості податку або збору на основі, в порядку і терміни, визначені податковим законодавством.

Відповідно до статті 33 ПК України базовий податковий (звітний) період - період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим Кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним у абзаці 1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абзаців 4 -10 статті 57 ПК України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абзацу 3 статті 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року. Так, в рядку 34 податковій декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 № 1213, зазначені суми авансових внесків, що підлягають сплаті у березні - грудні 2013 року. А отже, звітний податковим періодом за який сплачується податок, визначений 2013 рік.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.10.2012 позивачем до відповідача була подана податкова декларація з податку на прибуток підприємства за три квартали 2012 року та зареєстрована за № 9062068445, в якій в рядку 14 (податок на прибуток за звітний (податковий) період код (рядок 11 + рядок 12-рядок13) зазначено прочерк, тобто сума відсутня.

Одночасно з податковою декларацію був поданий додаток ЗП до рядка 13 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства - зменшення нарахованої суми податку, в якому зазначена сума 7 253 795,00 грн. - сума сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових періодах), тобто, у разі виникнення податку на прибуток позивач має право зменшити суму податку на прибуток на суму 7 253 795,00 грн. Дана сума також підтверджена актом № 479/22-2/25662676 від 20.05.2013 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Також 23.08.2013 позивач отримав акт звірення розрахунків платника з бюджетом за період 01.01.2012 по 31.12.2012, виданий відповідачем, в якому зазначено, що переплата з податку на прибуток складає 54 224,48 грн.

Згідно з п. 153.3. статті 153 Податкового кодексу України, емітент корпоративних прав нараховує і вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п.151.1. ст. 151 ПКУ, нарахованої на суму виплачуваних дивідендів, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Платник податку зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, що заздалегідь сплачується впродовж такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів. У разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Отже, оскільки авансові платежі з податку на прибуток є узгодженою сумою податкових зобов'язань з податку на прибуток 2013 року, колегія суддів приходить до висновку, що авансові внески з податку на прибуток, які підлягають сплаті протягом звітного року, є саме податком на прибуток, що розрахований на підставі розрахунку щомісячних авансових внесків у складі річної декларації та підлягає обов'язковій сплаті протягом звітного періоду. На суму авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів зменшаться податкові зобов'язання з податку на прибуток у декларації за 2013 рік.

Крім того, відповідачем не доведено як сам факт узгодження податкового зобов'язання, так і виникнення такого зобов'язання у позивача взагалі та відсутні підстави для донарахування спірного податкового зобов'язання та відсутність факту його узгодження, підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги відсутні.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 08.04.2014 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.