Ухвала суду № 38280878, 04.04.2014, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц/791/820/14 Головуючий в суді 1 інстанції: Крапівіна О.П.

Категорія:54 Доповідач: Вербицька Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2014 року квітня місяця 04 числа колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі :

Головуючого: Вербицької Л.І.

Суддів: Радченка С.В.,

Слюсаренко О.В.

при секретарі: Сікорі О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 20 січня 2014 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди заподіяної працівником,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2013 року комунальне підприємство «Генічеське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі за текстом КП «Генічеське ВУВКГ») звернулося до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що ОСОБА_3 з 21.12.2011 року по 16.01.2013 року перебуваючи на посаді касира КП «Генічеське ВУВКГ», виконуючи свої функціональні обов'язки, припустила ряд порушень ведення касових операцій, що призвели до значних матеріальних збитків підприємству, просили стягнути з відповідачки шкоду, яка заподіяна підприємству, в сумі 19 948,32 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 20 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Генічеське ВУВКГ» шкоду в сумі 15 211,03 грн. та судові витрати на користь держави в сумі 243,60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині стягнення матеріальних збитків на корить позивача змінити, зменшити матеріальну шкоду з 15 211,03 грн. до 560,81 грн.

В письмових запереченнях, які надійшли на адресу апеляційного суду, представник КП «Генічеське ВУВКГ» просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Задовольнивши частково позовні вимоги КП «Генічеське ВУВКГ», суд виходив з того, що позивачем доведено факт наявності матеріальної шкоди - у вигляді нестачі матеріальних цінностей, спричиненої з вини працівника ОСОБА_3, з якою було укладено договір про повну матеріальну відповідальність.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи, підтверджується дослідженими судом доказами, яким дана належна юридична оцінка, ґрунтується на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу № 196 від 21.12.2011 року ОСОБА_3 було прийнято на посаду касира КП «Генічеське ВУВКГ» (а.с.22). Наказом №21 від 16.01.2013 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.21). Відповідно до посадової інструкції касира, яка затверджена начальником Генічеського ПУВКХ 10.08.2011 року ОСОБА_3 ознайомлена з правами та обов'язками касира підприємства, відповідно до яких касир щоденно проводить прийом готівкових коштів від населення та юридичних осіб за послуги та передачу виручки до банку, інше, також несе відповідальність за збереження грошей, бланків суворої звітності, за втрату, порчу, нестачу коштів та інших матеріальних цінностей (а.с.18-19).

Відповідно до проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства працівниками Державної фінансової інспекції в Херсонській області, згідно складеного акту від 03.06.2013 року № 43-27/10, ОСОБА_3, під час виконання своїх службових обов'язків, припустила ряд порушень ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що призвели до значних матеріальних збитків підприємству, а саме встановлено, що в порушення п.4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 при щоденному підсумку операцій за день та виведенні залишку готівки в касі на початок наступного дня внаслідок арифметичних помилок залишок готівки в касі станом на 16.01.2013 повинен бути на 560,81 грн. більше, ніж зазначено в касовій книзі за 16.01.2013. На день звільнення касира ОСОБА_3 згідно наданого до ревізії акту приймання-передачі від 16.01.2013 лишків та нестач не виявлено. Таким чином нестача готівки в касі складає 560,81 грн; ревізією зарахування отриманих та списаних з каси грошових коштів на рахунки в установах банків встановлено, що в порушення п.3.7 Постанови №637 по видатковому касовому ордеру №345 від 25.12.2012 року видано в установу банка - ПАТ КБ «Надра» готівкові кошти в сумі 5500,00 грн до видаткового касового ордера додано квитанцію ПАТ КБ «Надра» про внесення виручки готівкою на рахунок в сумі 4500,00 грн. На момент звільнення касира ОСОБА_3 в акті приймання-передачі від 16.01.2013 лишки та нестачі не зазначені, кошти в сумі 1000,00 грн є нестачею; встановлено, що відповідно до касової книги за 29.12.2012 року по видатковому касовому ордеру від 29.12.2012 №357 видано готівки в сумі 5300,00 грн ОСОБА_4 В порушення п.3.4.4.3 Постанови №637 видатковий касовий ордер, який свідчить про одержання готівки, до касового звіту касира не додано; встановлено, що відповідно до наданої на запит Генічеської МДФІ завіреної копії квитанції ПКО від 06.09.2012 №6037 ПП «Семейко» внесено готівку до каси підприємства в сумі 3791,23грн, в касовій книзі підприємства дану операцію не відображено. На момент звільнення касира ОСОБА_3 в акті приймання-передачі від 16.01.2013 лишки та нестачі не зазначені, нестача готівки в касі складає 3791,23 грн., чим порушено п.4.2, п.4.3, п.4.8 Постанови №637; проведеним звірянням Реєстрів корінців ПКО встановлено, що готівка сплачена абонентами, яка підтверджена наявними корінцями ПКО у абонентів та відображена в розрахунках в електронній базі абонентської служби КП «Генічеське ВУВКГ в сумі 9196,28 грн до каси підприємства не внесена, в касовій книзі дані операції не відображено. На момент звільнення касира ОСОБА_3 в акті приймання-передачі від 16.01.2013 лишки та нестачі не зазначені, нестача готівки в касі складає 9196,28 грн, чим порушено п.4.2, п.4.3, п.4.8 Постанови №637 (а.с.4-12).

Пунктом 1 ч.1 ст.134 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією, відповідно до ст.135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» (з наступними змінами) роз'яснено, що, розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсування), переданих йому для зберігання або інших цілей (п. 1 ст.134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст.135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений.

Згідно ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Між керівником підприємства та касиром ОСОБА_3 було укладено договір про повну матеріальну відповідальність на період роботи відповідачки (а.с.20).

Згідно п.1 договору про повну матеріальну відповідальність ОСОБА_3 виконувала роботу касира, безпосередньо пов'язану зі збереженням матеріальних цінностей, взяла на себе повну матеріальну відповідальність за збереження довірених їй матеріальних цінностей та у зв'язку з цим зобов'язалася: дбайливо ставитися до переданих їй на збереження матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів до запобігання збитків; своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, які загрожують забезпеченню зберігання довірених їй матеріальних цінностей; брати участь в інвентаризації довірених їй матеріальних цінностей.

Перевіривши надані суду докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем доведено, що діями відповідачки, підприємству завдано матеріальну шкоду у сумі 15,211,03 грн.

Відповідачем не надано суду належних доказів, відповідно до вимог, передбачених ст.60 ЦПК України, на спростування викладених обставин у Акті ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Генічеське ВУВКГ» за період з 01 липня 2011 року по 01 квітня 2013 року.

Таким чином, суд першої інстанції врахувавши, що ОСОБА_3 займала посаду, безпосередньо пов'язану із зберіганням, обробкою, перерахуванням, прийманням і видачею цінностей, взяла на себе повну матеріальну відповідальність за безпеку збереження довірених їй цінностей, прийшов до висновку, що вина відповідачки у спричиненні недостачі в сумі 15,211,03 грн доведена позивачем наданими суду доказами та поясненнями свідків, а тому обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних умов для збереження касових документів колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки жодних звернень відповідачки до роботодавця з цього приводу не було, в той час як відповідно до вимог п.б ч.1 договору про матеріальну відповідальність ОСОБА_3 зобов'язана своєчасно повідомляти адміністрацію підприємства про всі обставини, що загрожують забезпеченню збереження цінностей.

Також колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відносно того, що на момент звільнення до ОСОБА_3 не було жодних претензій, оскільки даний факт не спростовує того, що діями відповідачки підприємству було завдано матеріальну шкоду під час виконання нею трудових обов'язків.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і полягають в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Оскільки порушень норм матеріального і процесуального права, що можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, то підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається, рішення в оскаржуваній частині законне та обґрунтоване, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 20 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: