Постанова № 38278156, 10.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Справа № 808/1700/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сіпаки А.В.

при секретарі Горбовій І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приморське"

до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича

про скасування рішення, визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення відповідача №10402711 від 29.01.2014 по заяві № 4313588 від 04.12.2013 про відмову у державній реєстрації речового права - права приватної власності на земельну ділянку розташовану на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 2320355400:03:002:0166. Також позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у державній реєстрації вищевказаного речового права та зобов'язати відповідача провести таку реєстрацію з реєстрацією права власності за позивачем.

11.03.2014 Запорізьким окружним адміністративним судом відкрито провадження у адміністративній справі №808/1700/14 та призначено до розгляду на 25.03.2014. розгляд справи було відкладено на 10.04.2014.

В судове засідання 10.04.2014 позивач не прибув. Направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами в якій також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду письмові заперечення на позов. В своїх запереченнях відповідач зазначає, що рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято виключно згідно діючого законодавства, а саме Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У поданому разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 04.12.2013 № 4313588 документі - рішенні Господарського суду Запорізької області по справі № 30/5009/4197/11 від 18.08.2011 року (правовстановлюючий документ) не міститься цільового призначення земельної ділянки, права на яку заявляє позивач, що унеможливлює державну реєстрації.

Ураховуючи наведене, подані документи не відповідають установленим вимогам та не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та провести розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши наявні матеріали та фактичні обставини справи, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що 04.12.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморський» подано до реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції Запорізької області заяву про державну реєстрацію прав - права приватної власності на земельну ділянку, яка розташована на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 2320355400:03:002:0166.

Зазначена заява про державну реєстрацію прав була прийнята і зареєстрована за № 4313588 04.12.2013 державним реєстратором Реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції.

Згідно картки прийому заяви № 8622127, Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморський» разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подано також наступні документи:

виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, серія та номер: АВ №432882, виданий 27.11.2013, видавник: Реєстраційна служба Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, Державний реєстратор Колесников Д.Г.

статут ТОВ "Приморський", серія та номер: 10981050015000197, виданий 29.06.2011, видавник: Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області, державний реєстратор Ніконоров К.Б.

довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, серія та номер: АБ №467963, виданий 29.10.2012, видавник: Відділ статистики в Якимівському районі, начальник відділу Шаракіна Л.І.

свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, серія та номер: 200081989, виданий 15.11.2012, видавник: Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Запорізької області

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, серія та номер: А00 №221731, даний 20.02.2003, видавник: Якимівська районна державна адміністрація Запорізької області, державний реєстратор Ніконоров К.Б.

протокол загальних зборів учасників ТОВ "Приморський", серія та номер: 5, виданий 27.05.2011, видавник: ТОВ "Приморський"

копія паспорту, серія та номер: НОМЕР_2, виданий 08.08.1996, видавник: Якимівський РВ УМВС України в Запорізькій області

копія РНОКПП, серія та номер: НОМЕР_1, виданий 15.09.2006, видавник: Державна податкова інспекція у Якимівському районі Запорізької області

наказ про прийом на роботу, серія та номер: 57к, виданий 16.06.2011, видавник: ТОВ «Приморський»

лист про зміну кадастрового номеру земельної ділянки, серія та номер: 1355, виданий 14.06.2013, видавник: Відділ Держземагенства в Якимівському районі Запорізької області

рішення суду, серія та номер: 30/5009/4197/11, виданий 18.08.2011, видавник: Господарський суд Запорізької області, суддя Кагітіна Л.П.

витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-2300276092013, виданий 22.07.2013, видавник: відділ Держземагентства в Якимівському районі Запорізької області, Державний кадастровий реєстратор Савченко Д.В.

Проте, 29.01.2014 ТОВ "Приморський" отримано від Реєстраційної служби Якимівського районного управління юстиції повідомлення з додатком - Рішенням про відмову у державній реєстрації державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича, а саме: Рішення № 10402711від 29січня 2014 року стосовно прав на земельну ділянку2320355400:03:002:0166.

Підставами для відмови державні реєстратори зазначили те, що :

- подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

- поданий правовстановлюючий документ не містить цільового призначення земельної ділянки, що не дає змоги встановити тотожність об'єктів та унеможливлює державну реєстрацію прав відповідно Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011р. № 1141».

Приймаючи рішення у справі, суд виходив з наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор є державним службовцем.

Статтею 10 Закону України «Про державну службу» визначено, що до основних обов'язків державних службовців відноситься додержання Конституції України та інших актів законодавства України; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли воші пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях висловлює позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно - правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 березня 2012 року № 6- рп, від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1 -рп/99, від 5 квітня 2001 року № З-рп/2001).

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» діє з 01.01.2013.

До 01.01.2013 державна реєстрація права власності на землі державної та комунальної власності законодавством не передбачалась.

Отже, суд вважає безпідставним посилання відповідача - 1 на необхідність проведення державної реєстрації прав власності на земельні ділянки, як умови подальшої реєстрації права постійного користування землею, яке виникло до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої Законом, за умов якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Підставою для проведення державної реєстрації прав є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб'єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (стаття 19 Закону).

У період встановлення нової системи державної реєстрації прав відповідно до Закону така реєстрація буде проводитись на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, видані чи оформлені до 01 січня 2013 року.

Проте можуть мати місце випадки, коли після видачі чи оформлення документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, державну реєстрацію прав (оформлення документів чи проставляння "відміток") на підставі них не було проведено згідно з вимогами законодавства, що діяло на момент їх виникнення, а на сьогодні вже відсутні як нормативне врегулювання таких процедур, так і повноваження у відповідних суб'єктів.

За таких обставин, коли перехід права власності на нерухоме майно відбувся, проте за результатом такого переходу державну реєстрацію прав (оформлення документів чи проставляння "відміток") не проведено, державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором на підставі документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ( Визначення термінів) «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі і право постійного користування.

Таким документом, зокрема, є рішення господарського суду Запорізької області у справі № 30/50094197/11 від 18.08.2011р. про визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморське», яким встановлено наступне:

«15.05.1995 був зареєстрований за № 09 в книзі реєстрації записів державних актів на право постійного користування землею Державний акт на право постійного користування землею КСП «Приморський» серії ЗП № 000723, виданий Якимівською районною Радою народних депутатів. Згідно з цим Державним актом зазначеному землекористувачу надавалось в постійне користування 6607 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування.

Згідно з розпорядженням голови Якимівської райдержадміністрації від 30 вересня 1997 року №. 522 КСП «Приморський» було видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ЗП № 00530, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 14-а. В колективну власність КСП «Приморський» для ведення сільськогосподарського виробництва передано 2811,3га,- Причому з числа цих земель згідно з Проектом роздержавлення та приватизації земель КСП «Приморський», складеним Запорізькою філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук на замовлення КСП від 14.04.97, паюванню підлягали 2719,2 га сільськогосподарських угідь. Інші площі в розмірі 92,1 га були розташовані під будівлями та спорудами і під об'єктами загального користування, що не підлягали паюванню

30 березня 2000 року було зареєстроване Закрите акціонерне товариство «Приморський», в яке було реорганізоване Колективне сільськогосподарське підприємство «Приморський» відповідно до чинного на той час законодавства.

20 лютого 2003 року Закрите акціонерне товариство «Приморський» було перереєстроване в Товариство з обмеженою відповідальністю «Приморський» в результаті ще однієї реорганізації.

В числі майна, власником якого є позивач, враховується:…

4) молочнотоварна ферма, розташована в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 13,5939 га, кадастровий номер 2320355400:03:003:0178 (Свідоцтво про право власності серії САА № 724164, видане Кирилівською селищною радою 02.10.2003 на підставі рішення № 42) і яка складається з контори, пункту штучного запліднювання, сторожки, двох насосних, п'яти корівників, телятника, зерноскладу, холодильної камери, котельні, двох вбиралень, замощення, огорожі та ТП…

У відповідності до статей 37,86 ЦК УРСР, статті 55 Закону України «Про власність», частини 6 статті 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», що діяли на час реорганізації, до правонаступника переходять всі права та обов'язки реорганізованого підприємства.

За таких підстав, до ЗАТ «Приморський», а потім і до ТОВ «Приморський» переходять як права власності на будівлі та споруди, інвентар, обладнання та ін., так і на земельні ділянки, що належали КСП «Приморський».

При цьому, при проведенні реєстраційних дій, пов'язаних з перереєстрацією, за позивачем був збережений ідентифікаційний код 03750434, що відповідно до п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 р. № 499, свідчить про факт правонаступництва.

Підтвердженням правонаступництва є також той факт, що ТОВ «Приморський» отримав за передавальним актом (балансом) все майно, майнові права, борги та зобов'язання ЗАТ "Приморський», а той, в свою чергу, отримав їх від реорганізованого КСП «Приморський» за Актом.

В Статуті Товариства вказано, що воно є правонаступником ЗАТ «Приморський».

Суд дійшов висновку, що до позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський» перейшли усі майнові права Колективного сільськогосподарського підприємства «Приморський», у тому числі право власності на землю.

За результатом розгляду справи, суд вирішив: Визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморський» (72564, смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області, вул. Леніна, 14, Код ЄДРПОУ 03750434) на земельні ділянки, на яких розташовані будівлі та споруди та які знаходяться в смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області і належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Приморський» на праві приватної власності, а саме:

…земельну ділянку площею 13,5939 га, кадастровий номер 2320355400:03:003:0178, розташовану в АДРЕСА_1 на якій знаходиться молочнотоварна ферма, що складається з контори, пункту штучного запліднювання, сторожки, двох насосних, п'яти корівників, телятника, зерноскладу, холодильної камери, котельні, двох вбиралень, замощення, огорожі та ТП…

Рішення набрало законної сили, та ТОВ «Приморський» на законних підставах отримало право постійного користування землею.

Як вбачається з заяви позивача про проведення державної реєстрації та картки прийому заяви № 8622127, ним надано державному реєстратору, у тому числі і Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер: НВ-2300276092013, виданий 22.07.2013, що надає реєстратору змогу внести запис про право власності.

Посилання відповідача на те, що правовстановлюючий документ (у даному випадку рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 30/5009/4197/11 від 18.08.2011) не міститься цільового призначення земельної ділянки, права на яку заявляє позивач, що унеможливлює державну реєстрації, суд оцінює критично, виходячи з наступного:

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.2 ст.24 Закон України «Про Державний земельний кадастр», далі - Закон).

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (ч.8 ст.24 Закону). При здійсненні державної реєстрації земельної ділянки їй присвоюється кадастровий номер (ч.9).

Як свідчать матеріали справи, 22.07.2013 позивачу виданий Витяг № НВ-2300276092013 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:03:002:0166.

Вказана земельна ділянка була зареєстрована в новому Державному земельному кадастрі 13.05.2013р. на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.06.2011. Площа земельної ділянки - 13,5939га, цільове призначення - А.01.13.

За Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 23.07.2010р. № 548 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 листопада 2010 р. за N 1011/18306): шифр «А.01.13» має такі значення:

Секція А - Землі сільськогосподарського призначення;

01- землі сільськогосподарського призначення (в тому числі розміщення відповідної виробничої інфраструктури);

13 - для іншого сільськогосподарського призначення.

Код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у державному земельному кадастрі.

Класифікація видів цільового призначення земель застосовується для використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, організаціями, підприємствами, установами для ведення обліку земель та формування звітності із земельних ресурсів.

Встановлюючи цільове призначення земель держава забезпечує особливу охорону земель як основного національного багатства, реалізуючи, таким чином, положення статті 14 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР.

За загальним правилом встановлення цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які:

приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання в користування;

провадять вилучення (викуп) земель;

затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Цільове призначення спірної земельної ділянки було визначено при затвердженні землевпорядної документації і видачі розпорядження головою Якимівської райдержадміністрації (30.09.1997 за № 522) про видачу КСП «Приморський» Державного акта на право колективної власності на землю серії ЗП № 00530, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 14-а, а також визначено в Технічній документації від 01.06.2011 і, як було вказано вище, внесено до Державного земельного кадастру.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем під час подання заяви про проведення державної реєстрації прав на вказану вище земельну ділянку, були подані усі визначені законом документи та докази, що надають реєстратору змогу визначити цільове призначення земельної ділянки, а тому у відповідача були відсутні підставі для винесення рішення про відмову у державній реєстрації прав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не доказали та не обґрунтували її.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна особа відповідно до ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність, винесення рішення про відмову у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 2320355400:03:002:0166, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи зазначені у частині 2 статті 162 КАС способи захисту порушеного права, суд приходить до висновку, що вони не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись вимогами ч. 2 ст. 11 КАС України, а також системного аналізу вищевказаних правових норм, суд зазначає, що в даному випадку відповідач не дотримав вимоги закону про захист охоронюваних прав та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги те, що відповідач необґрунтовано своїми діями не вжив заходів до виконання покладених на нього функцій, а порушені права позивача підлягають судовому захисту, суд дійшов висновку покласти на відповідача обов'язок вчинити дії щодо державної реєстрації за позивачем право власності на спірну земельну ділянку.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича щодо відмови у державній реєстрації речового права - права приватної власності на земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_1, кадастровий номер 2320355400:03:002:0166.

Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича № 10402711 від 29 січня 2014 по заяві № 4313588 від 04.12.2013р. року про відмову у державній реєстрації речового права - права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 2320355400:03:002:0166.

Зобов'язати державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Клюковського Максима Володимировича провести державну реєстрацію речового права - права приватної власності на земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_1 кадастровий номер 2320355400:03:002:0166, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Приморське» (72564 смт. Кирилівка, Якимівського району Запорізької області, вул.Леніна, 14, Код ЄДРПОУ 03750434).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморський» (72564смт. Кирилівка, Якимівського району Запорізької області, вул.Леніна, 14, Код ЄДРПОУ 03750434) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 73,08 (сімдесят три гривні 08 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сіпака