Постанова № 38277167, 10.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2014 р. Справа№ 910/9175/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Шевченко Я.А.

за участю представників:

від позивача: Мицько Р.М.;

від відповідача: Печерний С.Л.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 10.12.2013р.

у справі №910/9175/13 (суддя Прокопенко Л.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національна акціонерна

компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 19 454 785,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач) заборгованості за договором про закупівлю товару за державні кошти №з15/11-142/110810983-17/11-482 від 25.08.2011р. у загальному розмірі 19 454 785,92 грн. (з них: 18 619 336,30 грн. - основний борг, 18 619,34 грн. - інфляційні втрати, 816 830,28 грн. - 3% річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було здійснено своєчасний розрахунок за поставлений позивачем товар, внаслідок чого виникла заборгованість. Оскільки претензія позивача була залишена відповідачем без належного реагування, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на необґрунтованості та непідтвердженості позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- відповідно до умов укладеного між сторонами договору товар мав бути поставлений відповідачу в строк до 01.09.2011р., але позивач поставив товар лише 12.10.2011р., що свідчить про неналежне виконання позивачем своїх договірних зобов'язань перед відповідачем;

- зобов'язання відповідача були змінені у зв'язку з неповним та недостатнім фінансуванням видатків відповідача у 2011 році (на час здійснення поставки товару позивачем);

- в п.1.3 укладеного між сторонами договору передбачено, що обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків;

- за своїм змістом зобов'язання відповідача не є простроченим, що виключає можливість застосування до відповідача санкцій за несвоєчасне виконання умов договору;

- зобов'язання відповідача перед позивачем у сумі 1 516 436,28 грн. є припиненими внаслідок проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим в цій частині позовних вимог провадження у справі має бути припинено, оскільки відсутній предмет спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. у справі №910/9175/13 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 17 102 900,02 грн. основного боргу, 18 619,34 грн. збитків від інфляції, 816 830,28 грн. 3% річних та 68 820 грн. судового збору. В частині стягнення з відповідача 1 516 436,28 грн. основного боргу провадження у справі було припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. у справі №910/9175/13 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом обставини, викладені в апеляційній скарзі, ідентичні тим, які наводились відповідачем під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.03.2014р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2014р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Іоннікової І.А.

03.03.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач повідомляв суд про те, що на розгляді Господарського суду міста Києва знаходилась справа №910/23922/13 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" про визнання недійсним договору про закупівлю товару за державні кошти №з15/11-142/110810983-17/11-482 від 25.08.2011р. Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2014р. у справі №910/23922/13 в позові було відмовлено і Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" оскаржило вказане судове рішення до Київського апеляційного господарського суду. Відповідач вважає, що справи №910/23922/13 та №910/9175/13 є взаємопов'язаними і розгляд справи №910/9175/13 до розгляду судом апеляційної інстанції справи №910/23922/13 є неможливим. З урахуванням викладеного, відповідач просив суд зупинити провадження у справі №910/9175/13 до остаточного прийняття рішення у справі №910/23922/13.

На підтвердження обставин, викладених в клопотанні, відповідачем було надано копію рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014р. у справі №910/23922/13 та копію апеляційної скарги на вказане рішення суду.

В судовому засіданні 03.03.2014р. представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі і просив суд клопотання задовольнити.

В судовому засіданні 03.03.2014р. представник позивача заперечував проти клопотання щодо зупинення провадження у даній справі, посилаючись на відсутність доказів прийняття апеляційної скарги у справі №910/23922/13 до провадження.

В судовому засіданні 03.03.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 10.04.2014р.

09.04.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання, в якому він повідомляв суд про те, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2014р. рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014р. у справі №910/23922/13 було залишено без змін. Оскільки відповідачем було подано касаційну скаргу на вищевказану постанову суду апеляційної інстанції, представник відповідача просив суд зупинити провадження у справі №910/9175/13 до остаточного прийняття рішення у справі №910/23922/13. На підтвердження обставин, викладених у клопотанні, відповідачем, зокрема, було надано копію касаційної скарги на вказане рішення суду.

В судовому засіданні 10.04.2014р. представник відповідача підтримав вищезгадане клопотання та просив суд його задовольнити.

В судовому засіданні 10.04.2014р. представник позивача заперечував проти клопотання про зупинення провадження у справі, зазначаючи про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2014р. у справі №910/23922/13 набрало законної сили, а подання відповідачем клопотань про зупинення провадження у справі №910/9175/13 свідчить про його намір штучно затягнути розгляд даної справи.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача, поданого через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 03.03.2014р., про зупинення провадження у справі №910/9175/13 до розгляду судом апеляційної інстанції справи №910/23922/13, оскільки перегляд справи №910/23922/13 Київським апеляційним господарським судом вже відбувся.

Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/9175/13 до вирішення справи №910/23922/13 у Вищому господарському суді України не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів прийняття касаційної скарги до провадження, а також в порушення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України не наведено обставин, які б унеможливлювали розгляд справи №910/9175/13 за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.04.2014р. представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. у справі №910/9175/13 в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Окрім того, представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі і просив суд клопотання задовольнити.

В судовому засіданні 10.04.2014р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги відповідача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 10.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.08.2013р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір про закупівлю товару за державні кошти №з15/11-142/110810983-17/11-482 (далі - Договір), за умовами якого (п.п.1.1, 3.1) постачальник зобов'язується на протязі 5 робочих днів з моменту укладення цього Договору поставити покупцю товари (Вузли до турбін (запасні частини до газоперекачувального агрегату типу ГТК-10), зазначені в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари. Ціна договору становить 18 619 336,30 грн., у тому числі ПДВ - 3 103 222,72 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 14-18).

Порядок здійснення оплати погоджено сторонами в розділі 4 Договору, згідно з п.4.1 якого розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем фактично поставленої партії товарів після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару протягом 45-ти календарних днів після дати поставки кожної партії товару. Датою поставки товару (його партії), а також моментом переходу права власності та ризиків на товар - є момент передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за додатковою накладною. Розрахунки здійснюються у безготівковій формі із застосуванням платіжних доручень.

Покупець, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари. Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару разом з документами, передбаченими Договором, у строки, встановлені Договором (п.п.6.1, 6.3 Договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п.7.1 Договору).

В п.10.1 Договору передбачено, що останній набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р., а в частині гарантійних зобов'язань та розрахунків - до повного виконання.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар, загальна вартість якого становила 18 619 336,30 грн., однак відповідач не розрахувався з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №31/19-1001 від 06.02.2012р., в якій вимагав здійснити оплату поставленого товару (том справи - 1, аркуші справи - 24-25). Проте звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування.

Враховуючи відмову відповідача в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив частково, припинивши провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 516 436,28 грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору. Решту позовних вимог суд задовольнив, визнавши їх обґрунтованими, нормативно та документально підтвердженими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду було встановлено, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар згідно специфікації до Договору на загальну суму 18 619 336,30 грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи підписаний обома сторонами акт приймання продукції по кількості та якості від 12.10.2011р. (том справи - 1, аркуші справи - 19-20).

Посилання відповідача на порушення позивачем строків поставки товару не може бути прийнято судом до уваги, оскільки жодних претензій з цього приводу від відповідача до позивача не надходило. Товар був прийнятий відповідачем без жодних зауважень щодо кількості, якості товару або строків його поставки.

Відповідач не здійснив повний розрахунок з позивачем у порядку та строки, визначені Договором.

Під час розгляду справи між сторонами було проведено зарахування зобов'язань шляхом заліку зустрічної однорідної вимоги в розмірі 1 516 436,28 грн., про що свідчить лист №5310/12-004 від 13.06.2013р. (том справи - 1, аркуші справи - 67-68). Вказана обставина не заперечується сторонами.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення 1 516 436,28 грн. основного боргу, у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині вимог має бути припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Станом на дату винесення місцевим господарським судом рішення у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становила 17 102 900,02 грн.

Доказів на підтвердження здійснення повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Посилання відповідача на те, що його грошові зобов'язання були змінені у зв'язку з неповним та недостатнім фінансуванням видатків відповідача у 2011 році, тобто на час здійснення поставки товару позивачем, не може бути прийнято судом до уваги, з наступних підстав.

Дійсно, відповідно до п.1.3 Договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків замовника із відповідним зменшенням загальної суми Договору, про що сторони, з врахуванням вимог ч.5 ст. 40 Закону України „Про здійснення державних закупівель" від 01.06.2010р. №2289-VI та чинного законодавства, укладають додаткову угоду.

Окрім того, згідно з п.6.2.3 Договору покупець має право зменшувати обсяг закупівлі товарів та загальну вартість цього Договору залежно від реального фінансування видатків. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору.

Однак доказів звернення відповідача до позивача з приводу коригування обсягів закупівлі та повідомлення відповідачем про його недостатнє фінансування суду не надано. Звернень відповідача до позивача щодо внесення змін до Договору та укладання сторонами додаткових угод до Договору також не було.

Відповідно до ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 102 900,02 грн. і вона погашена не була, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, названа стаття встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини, як підставу відповідальності боржника.

До того ж, передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості є обґрунтованим.

За розрахунком суду апеляційної інстанції, який співпадає з розрахунком позивача, з відповідача підлягає стягненню 18 619,34 грн. інфляційних втрат та 816 830,28 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Відповідачем не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б спростовували обставини, викладені у позові.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Натомість місцевим господарським судом було надано належну оцінку поданим доказам, у повному обсязі з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 42, 43, 49, 77, 79, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2013р. у справі №910/9175/13 - без змін.

2. Матеріали справи №910/9175/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

І.А. Іоннікова