Рішення № 38277149, 09.04.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.2014 Справа № 920/75/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд», м. Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Конотоп Сумської області

про стягнення 600 грн. 00 коп.

Головуючий суддя В.Л.Котельницька

Суддя Ю.А.Джепа

Суддя Є.А.Жерьобкіна

Представники сторін:

від позивача - Т.М.Щерба (довіреність № 5 від 22.01.2014)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - І.М.Петрович

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 600 грн. 00 коп. заборгованості за договором поставки № 55 від 01.04.2012, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору в сумі 1720 грн. 50 коп.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти вимог позивача заперечує та зазначає, що повністю розрахувався за поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представником позивача була подана заява (вхідний реєстраційний № 1391 від 30.01.2014) про долучення до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача.

Судовими ухвалами від 30.01.2014 та від 20.02.2014 сторони було зобов'язано провести звірку взаєморозрахунків; акт звірки, складений належним чином та підписаний представниками сторін, подати у наступне судове засідання. При цьому явка відповідача чи його представника була визнана обов'язковою.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання (вхідний реєстраційний № 3128 від 06.03.2014) про долучення до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2012 по 25.02.2014, не підписаного відповідачем, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 600,00 грн., а також докази направлення другого примірника цього акта відповідачеві.

Від відповідача до суду надійшли пояснення (вхідний реєстраційний № 3085 від 05.03.2014 та № 3282 від 11.03.2014) із доданим до них актом звірки від 04.03.2014, складеним відповідачем, з якого вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем відсутня, натомість сума надлишково сплачених коштів на користь позивача становить 199 грн. 93 коп. При цьому, як доказ оплати заборгованості відповідачем надана копія з книги взаєморозрахунків з постачальниками товарів, а не первинні бухгалтерські документи.

Судовою ухвалою від 06.03.2014 відповідача було зобов'язано подати суду належні докази сплати суми боргу в розмірі 600 грн. 00 коп. (копії банківських виписок або копії прибуткових касових ордерів).

На виконання вимог даної судової ухвали від відповідача до суду надійшли письмові пояснення (вхідний реєстраційний № 3583 від 17.03.2014), у яких сторона зазначає, що безготівковим шляхом перерахувала позивачу за поставлений товар лише 2856 грн. 38 коп. Решту суми відповідач сплачувала торгівельному представникові позивача готівковими коштами, про їх перерахування робила запис у розрахунковому журналі, про що свідчив також підпис цього представника. Розбіжності щодо даних, які містяться у позивача (згідно даних прибуткових касових ордерів, доданих до позовної заяви) та даних, які занесені до книги взаєморозрахунків відповідача стосовно перерахування готівки за поставлений товар, відповідач пояснює порушенням своїх зобов'язань позивачем та бажанням останнього зменшити податкове навантаження. У зв'язку з цим відповідач наголошувала на проведенні судової експертизи.

Позивачем була подана до суду довідка (вхідний реєстраційний № 4691) про те, що співробітник ТОВ «ДіТрейд» ОСОБА_3 (торгівельний представник, який обслуговував відповідача, і прізвище якого зазначено на товарно-транспортній накладній №С1124013 від 24.11.2012 ) на даний час на підприємстві не працює, був звільнений відповідно до наказу № 375-К від 17.05.2013, копія якого додана до цієї довідки.

Також в судове засідання 09.04.2014 представником позивача були повторно надані для огляду колегією суддів оригінали документів, доданих до позовної заяви.

До суду від відповідача надійшла заява (вхідний реєстраційний № 4565 від 07.04.2014) про призначення судової економічної експертизи, проведення якої він просить доручити Державній податковій інспекції в Оболонському районі м. Києва, та зупинення провадження у справі. Також у поданій заяві відповідач наводить перелік питань, які необхідно, на його думку, поставити перед експертом: Чи проводилась в період з 01.04.2012 по 01.02.2013 інвентаризація грошових коштів в касі позивача? Які її результати та чи не виявлені в результаті інвентаризації не оприбутковані кошти? Чи правильно велась у позивача касова книга в зазначений період? Чи зареєстровані прибуткові ордери та чи оприбутковані кошти по касі згідно ордерам, які додані до справи? Чи не виявлені не оприбутковані ордери по касі? Чи прибуткові ордери мали корінці? Чи стоять печатки (половини печаток) на прибуткових касових ордерах? Чому не співпадають по датам і по сумі кошти, які отримували торгівельні представники у мене в касі з сумами, зазначеними в прибуткових ордерах? Чи маються на оригіналах ордерів лінії відриву квитанцій до прибуткових касових ордерів і чи мались взагалі квитанції до прибуткових касових ордерів чи прибуткові ордери були просто заповнені на комп'ютері? Чи вірно відображалися помісячні касові операції в накопичувальному журналі-ордері та балансі? Чи підтверджується документально заявлений у позовних вимогах позивача розмір заборгованості за поставлені мені товарно-матеріальні цінності за договором поставки №55 від 01.04.2012 за період з 01.04.2012 до 01.02.2013? Чи сплачені передбачені законодавством податки з готівкових коштів, оприбуткованих по касі в зазначений період? Чи підтверджуються документально обсяги господарських операцій та проведення розрахунків з контрагентами в тому числі зі мною? Чи проведені по складському обліку товарно-матеріальні цінності, відпущені мені по двох накладних та на яку загальну суму?

Розглянувши клопотання відповідача про призначення судової експертизи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарський суд призначає судову експертизу для розв'язання питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, згідно із ч. 3 цієї статті проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу».

Стаття 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає поняття судової експертизи як дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

· науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

· науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України;

· експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Статтею 10 Закону України «Про судову експертизу» зазначається, що до проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 (у редакції наказу Міністерства юстиції України № 144/5 від 30.12.2004) та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 03.11.1998 за № 705/3145, орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні експертизи, надається в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз.

Згідно із зазначеними Рекомендаціями економічна експертиза (на її проведенні наполягає відповідач) включає, зокрема, дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності, головним завданням якого є установлення документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, в тому числі грошових, основних засобів, надання послуг, установлення документальної обґрунтованості відображення в обліку грошових коштів, цінних паперів тощо.

У той же час питання, які пропонує поставити на розв'язання експертизи відповідач, та суб'єкт, якого пропонує відповідач в якості суб'єкта судово-експертної діяльності - орган Державної податкової служби, свідчить про намагання відповідача спонукати суд здійснити позапланову перевірку відповідача органом Державної податкової служби на предмет дотримання позивачем вимог законодавства щодо бухгалтерського обліку та фінансової звітності, що не віднесено до компетенції господарського суду відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для призначення у даній справи судової економічної експертизи та доручення її проведення Державній податковій інспекції в Оболонському районі м. Києва, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 про призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

Подане відповідачем клопотання про виклик в судове засідання торгівельного представника позивача, який обслуговував відповідача і отримував від нього готівкові кошти, залишається судом без задоволення з огляду на подану позивачем довідку щодо звільнення з місця роботи зазначеної особи.

Враховуючи неодноразові клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дітрейд» (позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) був укладений договір поставки № 55, за умовами якого позивач зобов'язався передавати у власність відповідача продукцію (товар), а відповідач зобов'язався приймати товар та оплатити його у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до розділу 3 укладеного договору поставка товару здійснюється на умовах DDU - поставка до пункту призначення (склад чи магазин покупця, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Б.Хмельницького, 8); постачальник (позивач) постачає товар партіями на протязі 48 годин, на підставі попередньої заявки, що подається покупцем (відповідачем) постачальнику не пізніше як за 2 робочі дні до передбачуваної дати поставки.

Відповідно до розділу 4 вказаного договору поставки покупець зобов'язується сплатити вартість поставленої партії товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківській рахунок постачальника, або шляхом внесення готівки в касу постачальника.

На виконання умов договору поставки № 55 позивачем на підставі товарно-транспортних накладних № С0510001 від 12.05.2012, № С1124013 від 24.11.2012 було передано у власність відповідача продукцію на загальну суму 6386 грн. 45 коп., що не заперечується відповідачем.

Відповідач, у свою чергу, лише частково оплатив поставлений йому товар - на суму 5786 грн. 45 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 вищевказаного Кодексу наголошує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для

використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору, а згідно вимог статті 610 цього Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач свої обов'язки за договором не виконує і оплату за поставлений йому товар своєчасно та в повному обсязі не проводить.

Факт належного виконання умов договору позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема копією договору поставки № 55 від 01.04.2012, копіями товарно-транспортних накладних № 0510001 від 12.05.2012, № С1124013 від 24.11.2012.

Факт часткової оплати відповідачем поставленого товару у сумі 5786 грн. 45 коп. підтверджується матеріалами справи, зокрема банківською довідкою №915/13-УОК від 24.10.2013, копіями прибуткових касових ордерів № 36880 від 26.06.2012, № 63708 від 20.10.2012, № 60571 від 08.10.2012, № 58791 від 29.09.2012, № 55166 від 15.09.2012, № 2614 від 11.01.2013, № 70170 від 16.11.2012, № 71823 від 24.11.2012, № 77513 від 18.12.2012.

Сума заборгованості у розмірі 600 грн. 0 коп. залишилась несплаченою відповідачем станом на дату звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Протягом судового розгляду справи відповідачем не було надано суду належних доказів сплати існуючої заборгованості чи аргументованих та підтверджених документально (первинними бухгалтерськими документами) заперечень позовним вимогам, ні відповідач, ні його представник за викликом суду в судове засідання не з'являлись.

Заперечення відповідача щодо оплати 600 грн. 00 коп. 09.01.2013 торгівельному представникові позивача готівковими коштами суд до уваги не приймає з огляду на наступне:

Відповідач у своєму відзиві зазначає, що даними з книги розрахунків з постачальниками підтверджується факт сплати торгівельному представнику 09.01.2013 готівковими коштами 600 грн. 00 коп. у рахунок оплати за поставлену продукцію згідно умов договору поставки № 55 від 01.04.2012. У той же час відповідач зазначає, що корінці до прибуткових касових ордерів, які підтверджують факт внесення готівки у касу позивача та є кінцевою операцію з розрахунку у готівковій формі, не були надані відповідачу торгівельним представником позивача. Проте доказів того, що відповідачем вживались заходи щодо отримання корінців до прибуткових касових ордерів, які підтверджують факт внесення готівки у касу позивача, та оскарження дій торгівельного представника позивача, відповідачем суду надано не було.

Також відповідач наголошує на тому, що прибуткові касові ордери, копії яких додані до позовної заяви, не співпадають по формі із стандартним зразком, затвердженим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України (постанова Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637): на копіях відсутній надпис «лінія відрізу», відсутні дві вертикальні лінії, між якими повинен бути перерізаний ордер на дві частини, щоб не було можливості підробити касовий ордер, печатка на ньому повинна бути проставлена таким чином, щоб половина печатки залишалась на ордері, половина на квитанції. Відповідач також зазначає, що додані до позовної заяви копії касових ордерів взагалі не мають печатки і не мають лінії відрізу чи відриву.

Однак, наведені зауваження відповідача спростовуються візуальним дослідженням оригіналів вищезазначених прибуткових касових ордерів, наданих на вимогу суду для огляду позивачем, оскільки їх оригінали містять всі необхідні реквізити, то повністю відповідають зразку, наведеному в Додатку №2 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 .

Суд також зазначає, що при огляді оригіналів зазначених прибуткових касових ордерів судом було встановлено відсутність касового ордеру на підтвердження оплати відповідачем 600 грн. 00 коп., які є предметом спору.

Дані з копії книги розрахунків з постачальниками (враховуючи наявність виправлень, що стосується саме сплати 600,00грн.), суд не може взяти до уваги як належний доказ, оскільки така копія не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, а також не є первинним бухгалтерським документом у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію.

Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.3.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку,що відповідачем не були подані належні докази, які б свідчили про приймання позивачем готівки в касу підприємства.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності зі ст. 34 цього Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність вимог позивача та про їх задоволення у повному обсязі.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України у разі виявлення судом при вирішенні господарського спору у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що місять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури.

Оскільки з пояснень відповідача вбачається наявність порушення законності з боку колишнього співробітника ТОВ «ДіТрейд» ОСОБА_3 (торгівельного представника, який обслуговував відповідача, і який на даний час на підприємстві не працює та був звільнений відповідно до наказу № 375-К від 17.05.2013), і в діях якого містяться ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд дійшов висновку про необхідність надсилання повідомлення про цей факт органам прокуратури.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85, 90 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіТрейд» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б; код ЄДРПОУ 34980845) 600 грн. 00 коп. боргу, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Направити повідомлення у порядку статті 90 Господарського процесуального кодексу України в органи прокуратури стосовно наявності порушення законності в діях колишнього співробітника ТОВ «ДіТрейд» ОСОБА_3.

5. Довести до відома відповідача, що він має право на апеляційне оскарження судового рішення (апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд протягом десяти днів з дня підписання рішення).

Повне рішення підписано 14.04.2014.

Головуючий суддя В.Л.Котельницька

Суддя Ю.А.Джепа

Суддя Є.А.Жерьобкіна