Рішення № 38277061, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2736/14 07.04.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдинг»ДоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Простягнення боргу в розмірі 7 882, 14 грн. Суддя Спичак О.М.

Без виклику представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 7 882,14 грн.

Ухвалою суду від 27.02.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.03.2014 року.

Представники сторін в судове засідання 21.03.2014 року не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, суд відклав розгляд справи до 07.04.2014 р.

Представники сторін в судове засідання 07.04.2014 року повторно не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.04.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдинг» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № 339/ПР, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити його на умовах цього договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість, одиниці виміру, сума та ціна товару вказується сторонами у видаткових накладних та специфікаціях до даного договору.

Умовами пункту 2.1 договору встановлено, термін дії даного договору з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2014 року.

В пункті 3.1 договору сторони обумовили, що ціни на товар, що поставляються, встановлюється в національній валюті України (гривня) та вказуються у видаткових накладних або специфікаціях.

Згідно з п. 3.3 договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) протягом 30 календарних днів з дати отримання цього товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару). У випадку прострочення товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару). У випадку прострочення покупцем платежу за раніше отриманий від постачальника товар(партію товару), оплата за даним договором, що надходить від покупця, незалежно від зазначеного в платіжних документах призначення платежу, вважається оплатою за раніше отриманий покупцем товар (партію товару).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № 339/ПР від 01.10.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдинг» 24.12.2012 року поставило Фізичній особі-підприємцю товар ОСОБА_1 товар на суму 7 488,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТТ 0003773 від 24.12.2012 р., копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 400,00 грн. (підтверджується випискою по банківському рахунку), у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором поставки складає 7 088,90грн.

У зв'язку з тим, що позивачем було прострочено виконання грошового зобов'язання з оплати поставленої продукції, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 7 088,90 грн. основного боргу, 459,52 грн. пені, 114,14 грн. інфляційних нарахувань та 222,58 грн. 3 % річних, у зв'язку з порушенням строків оплати за поставлений товар.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п. 3.3 договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику повну вартість отриманого товару (конкретної партії товару) протягом 30 календарних днів з дати отримання цього товару (конкретної партії товару). Датою отримання товару (його конкретної партії) вважається дата виписки товарної накладної на цей товар (партію товару).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 339/ПР від 01.10.2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдинг» 24.12.2012 року поставило Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 товар на суму 7 488,90 грн., що підтверджується видатковою накладною № ТТ 0003773 від 24.12.2012 р., копія якої містяться в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково на суму 400,00 грн. (підтверджується випискою по банківському рахунку), у зв'язку з чим станом на момент подання позову заборгованість за договором поставки складає 7 088,90 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 7 088,90 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 459,52 грн. пені за період прострочення з 17.08.2013 р. до 17.02.2014 р.

Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сказано, що нарахування неустойки за прострочення виконання зобов'язання за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом, можливе лише в тому випадку якщо період нарахування неустойки не перевищує одного року від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто сторони у договорі можуть визначити початок нарахування пені інакше, ніж від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але в межах одного року від цього дня.

Відповідно до ч. 4 статті 631 Цивільного кодексу України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання свого обов'язку по своєчасній оплаті отриманого товару за договором № 339/ПР від 01.10.2012 р., адже всупереч 3.3 наведеного договору у визначений строк (протягом 30 календарних днів з дня отримання товару за відповідними видатковими накладними) не було здійснено у повному обсязі оплату за отриманий товар, тобто відповідачем допущено прострочення виконання свого зобов'язання, що є підставами для застосування до відповідача господарських санкцій, обумовлених договором, та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання.

Умовами п. 6.2 договору, у випадку несвоєчасного або неповного перерахування коштів відповідно з п. 3.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Прострочення виконання зобов'язань з оплати поставленого товару згідно договору поставки № 339/ПР від 01.10.2012 р. та видаткової накладної № ТТ 0003773 від 24.12.2012 р. розпочалося з 24.01.2013 р. Враховуючи можливість нарахування пені протягом перших шести місяців з моменту коли зобов'язання мало бути виконано, то позивач мав право нараховувати пеню у період з 24.01.2013 по 24.06.213 р.

У зв'язку з тим, що позивачем здійснено розрахунок пені поза межами шестимісячного періоду її нарахування, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдинг» просить суд також стягнути з відповідача 222,58 грн. три відсотки річних та 114,14 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних підлягають задоволенню повістю у розмірі 222,57 грн.. а в частині стягнення інфляційних нарахувань частково у розмірі 35,17 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 227,68 грн. пені та 761,04 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням умов додатку до договору про дострокове постачання від 30.09.2011 р.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теліані Трейдинг» (місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 18/14, код ЄДРПОУ 34613940) 7 088 (сім тисяч вісімдесят вісім) грн. 90 коп. основного боргу, 222 (двісті двадцять дві) грн. 57 коп. три відсотки річних, 35 (тридцять п'ять) грн.. 17 коп. інфляційних нарахувань та 1 702 (одну тисячу вісімсот сімсот дві) грн. 88 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.04.2014р.

Суддя Спичак О.М.