Рішення № 38277022, 15.04.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2014 р. Справа № 914/1023/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Бобаку Т.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі - ПАТ) «Львівський завод залізобетонних виробів - 2», м. Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) «Трускавецьінвест», м. Трускавець,

про стягнення 39653,61 грн.

За участю представників:

від позивача - Зигмунд Р.С. - представник,

від відповідача - Войтович О.В. - представник.

Суть спору: ПАТ «Львівський завод залізобетонних виробів - 2», м. Львів, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з ТзОВ «Трускавецьінвест» , м. Трускавець, 38920 грн. заборгованості за поставлену продукцію, 137,55 грн. трьох відсотків річних та 596,06 грн. пені. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем умов Угоди на поставку продукції № 48 від 10 грудня 2013 р., а також нормами ст.ст. 525, 610, 611, 629 ЦК України, ст.ст. 20, 173, 174 ГК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача проти позову у судовому засіданні заперечень не висловив, зазначив лише про те, що йому не відомо, чи укладалась Угода № 48.

Розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалі суду від 09.04.2014 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов"язання не допускається. Договір є обов"язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у своєму листі за № 2946 від 09.12.2013 р. просив позивача продати йому продукцію (плити перекриття: ПК50-15 в кількості 15 шт., ПК60-15 в кількості 20 шт., ПК24-15 в кількості 3 шт., ПК24-12 в кількості 1 шт.), оплату гарантував до 15.01.2014 р. Між сторонами у справі 10 грудня 2013 р. укладено угоду № 48 на поставку продукції. Відповідно до п. 1.1. Угоди предметом угоди визначено поставку позивачем відповідачу плит перекриття. Позивач на підставі довіреностей № 934 від 10.12.2013 р. та № 963 від 18 грудня 2013 р., по видаткових накладних № 1709 від 25.12.2013 р., № 1666 від 12.12.2013 р., № 1694 від 23.12.2013 р., № 1673 від 16.12.2013 р., № 1689 від 20.12.2013 р. поставив відповідачу плити пустотні та перемички вартістю 58920 грн. За вказану продукцію відповідач розрахувався частково, сплативши платіжними дорученнями № 10257 від 15.01.2014 р., № 10403 від 23.01.2014 р., № 10463 від 24.01.2014 р., № 10515 від 28.01.2014 р. 20000 грн. Претензію позивача № 86 від 30.01.2014 р. з вимогою оплатити отриману продукцію відповідач залишив без відповіді та задоволення.

У видаткових накладних, по яких поставлялась продукція відповідачу, не зазначено, що господарська операція відбувається на підставі Угоди № 48 від 10 грудня 2013 р. Відповідач факт вручення йому позивачем наявних у справі рахунків на оплату не підтверджує та у своїх платіжних дорученнях, якими оплачував отриману продукцію, згадану угоду, чи наявні у справі рахунки не зазначає. За наведених обставин, у суду відсутні достатні та належні докази для висновку про те, що поставка продукції по наявних у матеріалах справи видаткових накладних здійснювалась на підставі Угоди № 48.

Проте згідно з вимогами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 N 9/252-10). Такі висновки суду відповідають висновкам Вищого господарського суду України, викладеним у інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012. Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем на вимоги ухвал суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги в частині основного боргу або свідчили про його добровільну сплату. Відтак, 38920 грн. заборгованості підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

З огляду на викладене, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 137,55 грн. трьох процентів річних за 43 дні прострочення виконання грошового зобов»язання станом на 28.02.2014 р.

Враховуючи відсутність у матеріалах справи достатніх та належних доказів для висновку про те, що поставка продукції по наявних у матеріалах справи видаткових накладних здійснювалась на підставі Угоди № 48, у суду відповідно відсутні й підстави для висновку про вчинення сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов»язання у письмовій формі, як цього вимагають норми ст. 547 ЦК України. За таких обставин, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 596,06 грн. пені відсутні.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ 30439207) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський завод залізобетонних виробів - 2» (79024, м. Львів, вул. Польова, 44, код ЄДРПОУ 01268101) 38920 грн. заборгованості, 137,55 грн. трьох процентів річних та 1799,54 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя Бортник О.Ю.