Рішення № 38276983, 10.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22842/13 10.04.14

Господарський суд міста Києва в складі колегії суддів: Привалова А.І. (головуючий), Куркотової Є.Б., Марченко О.В., при секретарі Сай А.С.,

розглянувши справу № 910/22842/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБАСТО ТЕРМО ТА

КОМФОРТ УКРАЇНА"

до товариство з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС"

про стягнення 717 948 грн.

Представники сторін:

від позивача: Шнир Я.Б., довіреність б/н від 23.10.2013р.;

від відповідача: Цимбровська Ю.О., довіреність № 103Д-143/2013 від 29.08.2013р.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (надалі - відповідач) про стягнення 717 948,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу № 0111/12-К від 01.11.2012р. несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 679 004,00 грн. За несвоєчасну оплату відповідачем отриманого товару позивачем додатково нараховані пеня в сумі 31 745,00 грн. та 3% річних - 7199,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2013р. порушено провадження у справі № 910/22842/13 та призначено її розгляд на 19.12.2013р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2013р. розгляд справи було відкладено на 23.01.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

У судових засіданнях 23.01.2014р. та 06.02.2014р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви.

05.02.2014р. від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, згідно якої останній просить стягнути з відповідача 37851,00 грн. пені та 9446,00 грн. - 3% річних.

В засіданні суду 10.02.2014р. суд дійшов висновку здійснити розгляд справи № 910/22842/13 колегіально.

Згідно з розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 10.02.2014р., справу № 910/22842/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: Привалов А.І. (головуючий), Дупляк О.М., Нечай О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2014р. справу № 910/22842/13 прийнято до провадження колегією суддів та призначено в судовому засіданні на 27.02.2014р.

27.02.2014р. суддя Привалов А.І. звернувся до Голови Господарського суду міста Києва із заявою щодо визначення складу колегії суддів по розгляду справи №910/22842/13, у зв'язку з перебуванням судді Дупляк О.М. на лікарняному, а судді Нечая О.В. - у відпустці.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2014р. справу № 910/22842/13 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: Привалов А.І. (головуючий), Капцова Т.П. та Куркотова Є.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014р. справу № 910/22842/13 прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.02.2014р.

27.02.2014р. на адресу господарського суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, а саме позивач просить стягнути з відповідача 118 045,00 грн. боргу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2014р. розгляд справи №910/22842/13 відкладено на 20.03.2014р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача, неподанням сторонами витребуваних доказів та необхідності витребування нових доказів у справі.

13.03.2014р. на адресу господарського суду від позивача надійшли витребувані докази та уточнення в частині стягнення 3% річних, згідно з якими позивач просить стягнути з відповідача 9988,00 грн.

Присутній у судовому засіданні 20.03.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення боргу визнав частково в сумі 108 045 грн. та заперечив щодо стягнення пені, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності.

Під час дослідження матеріалів справи судом було встановлено, що сторони повністю не виконали вимоги ухвали суду від 27.02.2014р. та провели звірку взаєморозрахунків.

Враховуючи розбіжності, що існують між позивачем і відповідачем щодо розміру заборгованості та невиконання сторонами вимог ухвали суду від 27.02.2014р. в частині проведення звірки взаєморозрахунків, суд ухвалою від 20.03.2014р. відклав розгляд справи на 10.04.2014р.

01.04.2014р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення, в якій останній просить розстрочити виконання рішення на 6 місяців рівними платежами.

08.04.2014р. через загальний відділ господарського суду від відповідача надійшов підписаний сторонами акт звіряння розрахунків за період з 01.11.2013р. по 27.03.2014р.

Розпорядженням В.о. Голови Господарського суду міста Києва від 10.04.2014р. справу № 910/22842/13, у зв'язку з перебуванням судді Капцової Т.П. на лікарняному, передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: Привалов А.І. (головуючий), Куркотова Є.Б., Марченко О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2014р. справу № 910/22842/13 прийнято до провадження колегією суддів та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.04.2014р.

Присутній в судовому засіданні представник позивача просив стягнути з відповідача 118045,00 грн. боргу, 37851,00 грн. пені та 9988,00 грн. - 3% річних.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГПК України, ціну вказує позивач, а відтак позовні вимоги розглядаються в межах нової ціни позову - 165884,00 грн.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення суми боргу визнав частково в сумі 108045,00 грн. та просив задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення.

Представник позивача погодився з наданням розстрочки виконання рішення на 3 місяці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2012р. між позивачем (за договором - продавець) та відповідачем (за договором - покупець) було укладено Договір поставки купівлі-продажу № 0111/12-К, у відповідності до п.п. 1.1., 1.2. якого продавець зобов'язується передавати у власність покупцю опалювачі серії AirTop2000ST, 24В, дизель за паливними баками у кількості 251 комплект, комплектність яких вказана у рахунку-фактурі, що є невідємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його вартість у порядку та на умовах, визначених договором.

Поставка здійснюється на умовах EXW (Інкотермс-2000) - склад продавця, розташованого за адресою: вул. Червонопрапорна, 28, м. Київ (п. 2.6. договору).

Відповідно до п.п. 2.7., 2.9. договору, передача товару відбувається за видатковою накладною уповноваженій особі покупця, яка має належним чином оформлене доручення на отримання товару в присутності повноважного представника продавця. Зобов'язання продавця щодо поставки товару (партії товару за окремим замовленням) за цим договором вважаються виконаними після передачі товару покупцю (уповноваженій особі покупця на отримання товару) або після передачі товару перевізнику, який його досталяє покупцю. Датою поставки є дата передачі товару.

У п. 3.1. договору визначено, що ціна договору дорівнює загальній вартості всього товару, що поставляється за договором.

Згідно п.п. 3.6., 3.7., 3.8. договору, оплата покупцем товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, що виписується продавцем на кожну окрему партію товару.

Продаж товару здійснюється на наступних умовах: покупець робить 30% передоплату товару відповідно до здійсненого покупцем попереднього замовлення; залишок суми по окремому замовленню оплачується протягом 6 місяців з моменту відвантаження товару рівними частинами.

Моментом здійснення покупцем оплати за договором вважається момент списання грошових коштів з поточного рахунку покупця, що підтверджується банківською випискою.

Як вбачається з наявних у справі доказів, на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 1 207 360,00 грн., згідно видаткових накладних № 572 від 02.11.2012р. на суму 75 460 грн., № 601 від 15.11.2012р. на суму 308 700 грн., № 631 від 22.11.2011р. на суму 116 620 грн., № 735 від 20.12.2012р. на суму 171 500 грн., № 111 від 27.02.2013р. на суму 535 080 грн., копії яких залучені до матеріалів справи.

Факт отримання товару представником відповідача підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 833354 від 02.11.2012р., № 834721 від 14.11.2012р., № 834828 від 22.11.2012р., № 835058 від 19.12.2012р., № 835583 від 27.02.2013р. (типова форма № М-2), копія яких залучені до справи.

Крім того, згідно з умовами договору позивач виставив відповідачу для оплати товару рахунки № 591 від 01.11.2012р., № 616 від 08.11.2012р., № 647 від 15.11.2012р., № 772 від 19.12.2012р., № 134 від 27.02.2012р., на які останній посилався при проведенні платежів за отриманий товар.

Водночас, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар розрахувався частково, сплативши 1 089 315,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.

При цьому, судом не приймається до уваги посилання відповідача на перерахування 14.10.2013р. на рахунок позивача 10 000,00 грн., оскільки при проведенні платежу був неправильно зазначений рахунок позивача, а саме вказано рахунок № 26000010002869 замість рахунку № 26001020002869, а відтак позивач правомірно посилається на неотримання зазначених коштів.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем за отриманий товар на день розгляду справи становить 118045,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не спростовано факт отримання товару за представленими видатковими накладними та не надано доказів повної оплати переданого товару.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 118045,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 37851 грн. та 3% річних у сумі 9988,00 грн., які нараховані за час прострочення платежу окремо за кожною видатковою накладною № 572 від 02.11.2012р., № 601 від 15.11.2012р., № 631 від 22.11.2011р., № 735 від 20.12.2012р., № 111 від 27.02.2013р. та з урахуванням проведених оплат.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У п. 5.2. договору визначено, що у випадку порушення покупцем умов розділу 3 договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення оплати, від усієї суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується протягом усього періоду прострочення до моменту повного погашення заборгованості, але не більше строку, передбаченого законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строків позовної давності до позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Згідно ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, враховуючи умови пп. 3.7.2. договору, яким передбачено, що залишок суми по окремому замовленню оплачується протягом 6 місцяів з моменту відвантаження товару, та дати поставки товару за видатковими накладними № 572 від 02.11.2012р., № 601 від 15.11.2012р., № 631 від 22.11.2011р., № 735 від 20.12.2012р., № 111 від 27.02.2013р., відповідно право на стягнення пені у позивача виникло, починаючи з 03.05.2013р., 16.05.2013р., 23.05.2013р., 21.06.2013р., 28.08.2013р. Водночас, позивач направив позовну заяву 21.11.2013р., тобто річний строк на звернення з вимогами щодо стягнення пені позивачем не пропущений.

Отже, заява відповідача щодо застосування строків позовної давності в частині стягнення пені задоволенню не підлягає.

Перевіривши уточнений розрахунок пені, направлений позивачем 10.03.2014р. на адресу господарського суду, судом визнано його обґрунтованим, оскільки нарахування пені здійснено позивачем з врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 37851,00 грн.

Приписами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є одним із способів захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, 3% річних є платою за користування чужими коштами у період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійним від неустойки способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних, задовольняє їх у сумі 9988,00 грн., згідно з уточненням 3% річних, направленим позивачем 10.03.2014р. на адресу господарського суду, яке є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У п. 5.2. роз'яснень, наданих Вищим господарським судом України у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вказано, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Отже, у зв'язку з вищевикладеним, судовий збір, що сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 4787 від 19.11.2013р. у розмірі 14358 грн. 96 коп. та квитанції № ПН2614 від 05.02.2014р. у розмірі 168,00 грн. підлягає частковому поверненню в сумі 11209 грн. 28 коп. позивачу з Державного бюджету України, оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог. Решта судового збору у розмірі 3317 грн. 68 коп., відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Крім того, суд, розглянувши заяву відповідача про розстрочку виконання рішення та заслухавши пояснення представника позивача з даного питання, вважає за можливе частково задовольнити вказану заяву з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з наданих суду доказів, відповідач на даний час перебуває у тяжкому матеріальному становищі, що свідчить про складність виконання рішення. Крім того, судом враховано, що відповідачем під час перебування справи в суді здійснено погашення заборгованості на суму 519 004,00 грн.

Таким чином, суд вважає за можливе розстрочити виконання даного рішення суду на 3 місяця рівними платежами на кожен місяць.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЗКУ-МТС" (01024, м. Київ, вул. Лютеранська, 15, літ. А, нп 17, код ЄДРПОУ 37702357) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28; код ЄДРПОУ 33736534) 118 045 грн. боргу, 37 851 грн. пені, 9988 грн. - 3% річних та 3317 грн. 68 коп. витрат по сплаті судового збору.

Розстрочити виконання судового рішення на 3 місяці шляхом щомісячної сплати рівними частинами суми заборгованості, пені, 3% річних, судового збору таким чином: до 10.05.2014р. - 56 400 грн. 56 коп.; до 10.06.2014р. - 56 400 грн. 56 коп.; до 10.07.2014р. - 56 400 грн. 56 коп. Видати наказ.

3. Повернути на підставі даного рішення товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕБАСТО ТЕРМО ТА КОМФОРТ УКРАЇНА" (03083, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28; код ЄДРПОУ 33736534) з Державного бюджету України 11 209 грн. 28 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 4787 від 19.11.2013р. у розмірі 14358 грн. 96 коп. та квитанції № ПН2614 від 05.02.2014р. у розмірі 168,00 грн., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи № 910/22842/13.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.04.2014р. Головуючий суддя А.І. Привалов Суддя Є.Б. Куркотова Суддя О.В. Марченко А.І. Привалов