Ухвала суду № 38275998, 09.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р.Справа № 816/625/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 816/625/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

14.02.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" - звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03 лютого 2014 року №0000132301, №0000142301.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест" задоволено.

Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 03 лютого 2014 року №0000132301, №0000142301.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест" зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Полтавської міської ради 06 травня 1999 року, ідентифікаційний код 30406433, про що видано свідоцтво серії А00 №712303, копія якого наявна у матеріалах справи (том І, а.с. 18).

В період з 20 грудня 2013 року по 15 січня 2014 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Бест" (код за ЄДРПОУ 30406433) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

Правомірність порядку та підстав проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 22 січня 2014 року №255/16-01-22-01-09/30406433 /том І, а.с. 38-73/, у якому зафіксовано, крім іншого, порушення:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 138.1.1. пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток за 2012 рік на загальну суму 285903,00 грн, у тому числі: за І квартал - 9402,00 грн, за ІІ квартал 15010,00 грн, за ІІІ квартал - 121731,00 грн, за IV квартал - 139760,00 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 215228,00 грн, у тому числі по періодах: за червень 2012 року на суму 103583,00 грн, за грудень 2012 року на суму 111705,00 грн.

Відповідно до висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що перевіркою встановлено відсутність у ТОВ "Бест" товарно-транспортних накладних, що свідчили б про транспортування дизпалива, отриманого у ТОВ "Укрпетроліум Груп", у результаті чого не підтверджено реальність господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів у ТОВ "Укрпетроліум Груп", а отже, відсутність первинних документів, що підтверджують транспортування товару, не дає можливості для формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та не дає права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту (том І, а.с. 43, 56).

Крім того, проведеною перевіркою встановлено завищення адміністративних витрат за рахунок включення вартості послуг оренди приміщення під офіс та вартості послуг оренди території АЗС, приміщення АЗС, отриманих від пов'язаної особи СПД-ФО ОСОБА_1 (том І, а.с. 47-51).

На підставі Акту перевірки Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області винесено податкове повідомлення-рішення від 03 лютого 2014 року №0000132301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 357378,75 грн., у тому числі 285903,00 грн. за основним платежем, 71475,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том І, а.с. 30) та податкове повідомлення-рішення №0000142301, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 269110,00 грн., у тому числі за основним платежем 215228,00 грн., 53822,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1 а.с. 31)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Акту перевірки від 22 січня 2014 року №255/16-01-22-01-09/30406433 щодо заниження відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, а Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області безпідставно визначені податкові зобов'язання у загальній сумі 59851,00 грн. із застосуванням звичайних цін, застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14962,75 грн., згідно із податковим повідомленням-рішенням від 03 лютого 2014 року №0000132301.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку валових витрат та податкового кредиту регулюються статтями 135, 138-139, 198, 200, 201 Податкового кодексу України (в редакції цих актів на час відображення спірних операцій в податковому обліку).

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включається до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд також зазначає, що відповідно до підпункту "а" пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судом встановлені фактичні обставини справи щодо господарських операцій, при оподаткуванні яких, на думку відповідача, платником були порушені наведені норми закону.

З матеріалів справи убачається, що 25 травня 2012 року між ТОВ "УкрПетроліумГруп" (Продавець) та ТОВ "Бест" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів №353/12 (том І, а.с. 104-105), згідно пункту 1.1. якого Продавець зобов'язаний передати у власність Покупцю нафтопродукти (надалі - Товар), а Покупець зобов'язується своєчасно прийняти Товар і оплатити його на умовах цього Договору.

Пунктом 3.1. умов Договору передбачено, що Товар поставляється Покупцю партіями, у кількості і по ціні, зазначеній у заявках, на умовах EXW (нафтобаза Продавця, надалі - Пункт поставки), СРТ - (пункт призначення Покупця), FCA або ін.

Підпунктом 3.3.1. пункту 3.3. умов зазначеного Договору встановлено, що Поставка Товару Продавцем Покупцю здійснюється автоцистернами, причіпними цистернами та напівпричіпними цистернами (надалі - автотранспорт), шляхом самовивозу Товару Покупцем та (або) транспортуванням Товару автотранспортом Продавця.

Відповідно до пункту 4.1. умов Договору вартість Товару зазначається з урахуванням ПДВ, наливу та з урахуванням транспортних витрат.

Вартість Договору визначається шляхом складання вартості всього поставленого Товару протягом терміну дії Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, а також на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, позивачем залучено до матеріалів справи, а судом досліджено завірені належним чином копії наступних документів:

- накладну на відпуск ПММ від 17 червня 2012 року №008-170612-760 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І, кількість 37880 л) на загальну суму 312510,00 грн, у тому числі ПДВ 52085,00 грн (том І, а.с. 106), товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 17 червня 2012 року №760 (дизельне паливо ЕН 590, 37880 л) /том І, а.с. 107/, прибуткову накладну на ТМЦ від 18 червня 2012 року №136 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І, кількість 37880 л) на загальну суму 312510,00 грн (том І, а.с. 108), змінний звіт АЗС - №2 Центральна 43 за 18 червня 2012 року (том І, а.с. 109);

- накладну на відпуск ПММ від 21 червня 2012 року №008-210612-823 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І, кількість 37820 л) на загальну суму 308989,40 грн, у тому числі ПДВ 51498,23 грн /том І, а.с. 110/, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 21 червня 2012 року №823 (дизельне паливо ЕН 590, 37820 л) /том І, а.с. 110а/, прибуткову накладну на ТМЦ від 22 червня 2012 року №138 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І, кількість 37820 л) на загальну суму 308989,40 грн /том І, а.с. 111/, змінний звіт АЗС - №2 Центральна 43 за 12 червня 2012 року (том І, а.с. 112);

- накладну на відпуск ПММ від 26 грудня 2012 року №008-261212-1622 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт F, вид І, кількість 37935 л) на загальну суму 335724,76 грн, у тому числі ПДВ 55954,13 грн /том І, а.с. 120/, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 26 грудня 2012 року №1622 (дизельне паливо ЕН 590, 37935 л) /том І, а.с. 121/, прибуткову накладну на ТМЦ від 27 грудня 2012 року №313 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт F, вид І, кількість 37935 л) на загальну суму 335724,76 грн, у тому числі ПДВ 55954,13 грн /том І, а.с. 123/, змінний звіт АЗС - №2, вул. Центральна 43 за 27 грудня 2012 року (том І, а.с. 123);

- накладну на відпуск ПММ від 30 грудня 2012 року №008-301212-1622 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт F, вид І, кількість 37840 л) на загальну суму 334505,59 грн, у тому числі ПДВ 55750,93 грн /том І, а.с. 124/, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів від 30 грудня 2012 року №1649 (дизельне паливо ЕН 590, 37840 л) /том І, а.с. 125/, прибуткову накладну на ТМЦ від 31 грудня 2012 року №316 (паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт F, вид І, кількість 37840 л) на загальну суму 334505,59 грн, у тому числі ПДВ 55750,93 грн /том І, а.с. 126/, змінний звіт АЗС - №2, вул. Центральна 43 за 31 грудня 2012 року (том І, а.с. 127).

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано отримані на виконання вимог пункту 2.1.4. Договору від 25 травня 2012 року №353/12 сертифікати відповідності, а саме:

- сертифікат відповідності серії ДІ терміном дії з 12 жовтня 2011 року по 11 жовтня 2012 року на продукцію паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І (том І, а.с. 133);

- сертифікат відповідності серії ДІ терміном дії з 30 листопада 2012 року по 29 листопада 2013 року на продукцію паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт F, вид І (том І, а.с. 134).

За наслідками здійснення господарських операцій ТОВ "УкрПетроліумГруп" виписало позивачу податкові накладні:

- від 15 червня 2012 року №1506022 (номенклатура товарів/послуг продавця паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І) на загальну суму 200000,00 грн, у тому числі ПДВ 33333,33 грн (том І, а.с. 135);

- від 17 червня 2012 року №1706002 (номенклатура товарів/послуг продавця паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І) на загальну суму 112510,00 грн, у тому числі ПДВ 18751,67 грн (том І, а.с. 136);

- від 21 червня 2012 року №2106009 (номенклатура товарів/послуг продавця паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт С, вид І) на загальну суму308989,40 грн, у тому числі ПДВ 51498,23 грн (том І, а.с. 137);

- від 25 грудня 2012 року №2512008 (номенклатура товарів/послуг продавця паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт F, вид І) на загальну суму 335724,76 грн, у тому числі ПДВ 55954,13 грн (том І, а.с. 138);

- від 28 грудня 2012 року №2812008 (номенклатура товарів/послуг продавця паливо дизельне автомобільне (ЕН 590) сорт F, вид І) на загальну суму 334505,60 грн, у тому числі ПДВ 55750,93 грн (том І, а.с. 139).

Досліджені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "УкрПетроліумГруп" (код ЄДРПОУ 36788590), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (том І, а.с. 103) та зареєстровано платником ПДВ, що не заперечується відповідачем; із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Факт оплати позивачем придбаних паливно-мастильних матеріалів відповідачем не заперечується.

Реальність здійснення господарських операцій з придбання паливно-мастильних матеріалів відповідачем під сумнів не ставиться, а викладені в Акті перевірки порушення фактично зводяться до того, що на перевірку не надано товарно-транспортні накладні. Таким чином, на думку відповідача, платником податку у 2012 році неправомірно сформовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток та , відповідно, відсутнє право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту.

Щодо посилань податкового органу на відсутність у позивача та ненадання на перевірку товарно-транспортних накладних, які підтверджують транспортування товарно-матеріальних цінностей покупцям (том І, а.с. 43, 56), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 85.6. статті 85 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

На підтвердження своїх доводів податковим органом не надано суду завірені належним чином копії актів про ненадання документів.

Натомість, під час розгляду адміністративної справи, представником позивача надані завірені належним чином копій товарно-транспортних накладних (том І, а.с. 107, а.с. 110а, 121, 125)

У товарно-транспортних накладних заповнено основні графи: "автопідприємство, замовник, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт завантаження, пункт розвантаження, водія та автомобільний транспорт, який здійснює перевезення товару, об'єм нафтопродукту, густина, температура, маса".

Товарно-транспортна накладна є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Із пояснень представника позивача встановлено, що поставка придбаних у ТОВ "УкрПетроліумГруп" ПММ здійснювалася залученою останнім юридичною особою - ПП "Укрпалетсистем", діяльність якого є ліцензованою, на підтвердження чого представником позивача залучено до матеріалів справи завірену належним чином копію ліцензії перевізника (том ІІ, а.с. 10).

Також, на підтвердження наявності у перевізника ПП "Укрпалетсистем" транспортних засобів представником позивача також залучено до матеріалів справи копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та свідоцтв про повірку (том ІІ, а.с. 11-20).

На кожен вантажний автомобіль, який здійснював поставку ПММ позивачу, виписувались подорожні листи, копії яких залучено до матеріалів справи (том ІІ, а.с. 21-24).

З матеріалів справи убачається, що придбані у ТОВ "УкрПетроліумГруп" ПММ доставлялися на склад ПММ за адресою АДРЕСА_1, який ТОВ "Бест" орендує у ФОП ОСОБА_2 згідно договору оренди нежитлової будівлі (том ІІ, а.с. 25).

Використання паливно-мастильних матеріалів з метою та у межах господарської діяльності позивача підтверджуються залученим до матеріалів справи витягом з Товарної книги кількісного руху нафтопродуктів (том ІІ, а.с. 75-78). Доказів придбання без мети використання у власній господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів відповідачем суду не надано.

Крім того, відповідачем достовірність записів у первинних документах позивача не заперечувалась, відповідність податкових накладних вимогам закону під сумнів не ставилась.

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними, обидві сторони угоди володіють належною праводієздатністю, будучи зареєстрованими у встановленому порядку як платники ПДВ.

Сторони у повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання щодо здійснення поставки товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже, договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Досліджена первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як правомірно враховано судом першої інстанції, факт придбання товару у ТОВ "УкрПетроліумГруп" підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом у ході судового розгляду.

Відповідач не заперечував той факт, що спірні господарські операції відображено у бухгалтерському обліку ТОВ "Бест" та деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає необґрунтованим висновки перевірки про завищення позивачем суми податку на додану вартість на 215228 грн та заниження податку на прибуток приватних підприємств на суму 226052,00 грн, у зв'язку з віднесенням до їх складу сум з отриманих робіт (послуг) від ТОВ "УкрПетроліумГруп".

Щодо встановлення у Акті перевірки завищення позивачем адміністративних витрат за рахунок включення вартості послуг оренди приміщення під офіс та вартості послуг оренди території АЗС, приміщення АЗС, отриманих від пов'язаної особи - СПД-ФО ОСОБА_1 (том І, а.с. 47-51), колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включається до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

З матеріалів справи убачається, що ТОВ "Бест" отримує в оренду основні засоби від СПД-ФО ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), яка є пов'язаною особою, дружиною засновника ТОВ "Бест" - ОСОБА_3 (том І, а.с. 147-184).

Реальність здійснення господарських операцій відповідачем під сумнів не ставиться.

Відповідач зазначає, що ТОВ "Бест" завищено витрати на збут за рахунок включення вартості оренди території АЗС, приміщення АЗС, отриманих від пов'язаної особи ОСОБА_1 (том І, а.с. 51)

Разом з тим, у Акті перевірки, письмових запереченнях та усних поясненнях представників відповідача не було обґрунтовано, що фактична ціна договорів не відповідає рівню звичайних цін.

З матеріалів справи вбачається, що в ході перевірки не досліджувались відповідачем у ході проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства умов аналогічних договорів оренди, укладених на ринку України, чи будь-яких інших. Так, відповідачем в ході проведення перевірки не було отримано довідок компетентних органів чи установ про рівень цін за договорами оренди ідентичних чи однорідних (подібних) основних засобів. Самостійного аналізу договорів оренди території АЗС, приміщення АЗС у співставних чи подібних умовах Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області не здійснювалося.

Підпунктом 20.1.36 пункту 20.1. Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Між тим, Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань у результаті застосування звичайних цін до суду не зверталася.

Абзацом 2 підпункту 39.2.1.1. пункту 39.2.1. статті 39 Податкового кодексу України визначено, що контрольованими операціями є: господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами - резидентами.

Згідно пункту 39.1.3. статті 39 зазначеного Кодексу ціна в контрольованій операції для цілей оподаткування визнається звичайною, якщо центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не доведено зворотне або платником податків використано ціну, зазначену в договорі про взаємне узгодження цін під час здійснення контрольованих операцій, порядок укладення якого визначено пунктом 39.6 цієї статті, та ціну, зазначену в такому договорі, не може бути оскаржено в установленому цим Кодексом порядку.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки Акту перевірки від 22 січня 2014 року №255/16-01-22-01-09/30406433 щодо заниження відповідачем податкових зобов'язань з податку на прибуток не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи, а Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області безпідставно визначені податкові зобов'язання у загальній сумі 59851,00 грн. із застосуванням звичайних цін, застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 14962,75 грн, згідно із податковим повідомленням-рішенням від 03 лютого 2014 року №0000132301.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.03.2014р. по справі № 816/625/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.