Постанова № 38275980, 09.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2014 р. Справа № 818/9126/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників позивача - Паламаренко Т.І., Роєнко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Міндоходів на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/9126/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства "Cумихімпром"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення, стягнення надмірно сплачених коштів,

ВСТАНОВИЛА:

27.12.2013 року позивач - ПАТ "Сумихімпром" - звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Сумської митниці від 04.07.2013 року № 805130000/2013/000124/1 про коригування митної вартості, стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" - 19716,68 грн. в рахунок повернення надмірно сплаченого мита, стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" - 201110 грн. 19 коп. в рахунок повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" задоволено.

Скасовано рішення Сумської митниці від 04.07.2013 року № 805130000/2013/000124/1 про коригування митної вартості.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 19716,68 грн. в рахунок повернення надмірно сплаченого мита.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" 201110 грн. 19 коп. в рахунок повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До суду апеляційної інстанції представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Від представника відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Проте, представником відповідача не подано доказів на підтвердження поважності причин неможливості прибути в судове засідання та документів на підтвердження зазначених обставин, у зв'язку з чим вказане клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників позивача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ПАТ "Сумихімпром" та компанією "Tolexis International Limited" укладено зовнішньоекономічний контракт №1409 RPT від 14.09.2012р., відповідно до умов якого Продавець зобов'язується поставити фосфорити виробництва (походження) Алжир в кількості 320000 метричних тон та фосфорити виробництва (походження) Сирія в кількості 300000 метричних тон, фосфорити виробництва (походження) Марокко в кількості 300000 метричних тон. Відповідно до додаткової угоди №2 від 23.10.2012р. до контракту, сторони домовилися розрахунки по контракту здійснювати в наступному порядку: 100% вартості партії товару, що поставляється, протягом 5-ти календарних днів з дати відвантаження або передоплата. 17.06.2013 року сторонами укладено додаткову угоду №9 до контракту, якою визначено ціну товару в розмірі 115,00 доларів США за 1 метричну тону. Зазначене підтверджується копіями контракту та додаткових угод до нього ( а.с.8-14, 15).

Товар в кількості 3 083 430 кг. імпортовано в Україну з Миколаївського порту для залізничним транспортом, що підтверджується копією залізничної накладної від 29.06.2013 року №41696279 ( а.с. 22).

Для здійснення митного оформлення товару по контракту позивачем подано митну декларацію (далі - МД) від 03.07.2013р. № 805130000/2013/007950 разом з пакетом документів (а.с.25-28),

Згідно даних МД № 805130000/2013/007950 від 03.07.2013 року позивачем здійснювалось декларування 3 083 430 кг. фосфоритів вартістю 2 834 273,44 грн. Мита вартість товару визначена позивачем в розмірі 115,00 доларів США за 1 метричну тону згідно першого методу - за ціною договору щодо товару, який імпортується.

Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) і становила загальну суму 2834273,44 грн. (при курсі долара США 7,993). З цієї суми позивачем розраховане ввізне мито в розмірі 56 685,47 грн., та ПДВ в розмірі 578 191,78 грн.

Після розгляду наданих для митного оформлення товару документів, посадовою особою Сумської митниці запропоновано декларанту подати документи, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, рахунки про оплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; розрахунок ціни ( калькуляцію).

У зв'язку з ненаданням декларантом всіх запитуваних документів, відповідачем 04.07.2013 року прийнято рішення № 805130000/2013/000124/1 про коригування митної вартості товарів за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних товарів та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України (а.с. 31-32, 33-34).

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є доведеними матеріалами справи та обґрунтованими, а представник відповідача не навів доказів існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці щодо вартості імпортованого товару.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012, № 4495-VI (далі - Кодекс, МК України).

Відповідно до ст. 49 Кодексу митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Кодексу у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Кодексу, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, що митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності визначення митної вартості товару, однак зазначає, що такі повноваження мають бути реалізовані лише за наявності обґрунтованих підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Відповідно до ч.9 ст.55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

При винесенні рішення від 04.07.2013 року № 805130000/2013/000124/1 про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначалось, що митна вартість коригується, оскільки відомості, що використані декларантом, не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Крім того декларантом не було надано на письмову вимогу митного органу додаткові документи, а саме: договір про здійснення платежів третім особам, на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію МД країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, контрактом, укладеним позивачем і компанією "Tolexis International Limited", не передбачено укладання договорів із третіми особами, відповідно, не передбачено здійснення платежів третім особам на користь продавця, а також не передбачено здійснення комісійних та посередницьких послуг.

За таких обставин, надати інші документи згідно переліку, що вимагався митним органом, позивач не мав об'єктивної можливості у зв'язку з їх відсутністю.

Доводи відповідача у апеляційній скарзі про відсутність документів, які належним чином підтверджували б оплату придбаного товару позивачем на момент подання митної декларації, колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З урахуванням умов контракту, на момент пред'явлення товару до Сумської митниці, позивачем оплачено товари, що підтверджується платіжним дорученням від 20.05.2013 р. № 276 про здійснення передоплати за поставку товару на підставі додаткової угоди № 2 до контракту від 14.09.2012 р. № 1409 RPT (а.с.16) та рахунком-фактурою (інвойс) № 03383 від 18.06.2013 р. (а.с. 17)

Вказане платіжне доручення підтверджує оплату за поставку товару, задекларованого в митній декларації від 03.07.2013 р. № 805130000/2013/007950.

Згідно з приписами Митного кодексу України, у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості товарів митний орган повинен витребовувати, а позивач - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви.

Надаючи оцінку доводам заявника, колегія суддів вважає, що платіжні документи, подані позивачем, є належними доказами перерахування коштів в межах контракту.

За таким обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги в частині скасування оспорюваного рішення відповідача підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість за оспорюваним рішенням, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частин першої, третьої статті 265 МК митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. У разі виникнення у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Аналіз положень статей 265, 266 МК та Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 (чинного на час виникнення спірних відносин), дає колегії суддів підстави для висновку, що питання контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, як і визначення методу її обчислення у встановленому законом порядку в разі виникнення обґрунтованого сумніву, відносяться до виключної компетенції митних органів. Тому суди, встановивши протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару за тим чи іншим методом, не вправі підміняти митний орган, стягуючи з державного бюджету надмірно сплачених митних платежів, фактично визначаючи при цьому метод обчислення митної вартості.

Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи у справі, що розглядається, рішення щодо стягнення з державного бюджету на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість, фактично визначив розмір зазначених платежів щодо ввезеного позивачем товару, чим підмінив митний орган.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.12.2013 року по справі №21-439а13.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в частині щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача надмірно сплачених митних платежів та податку на додану вартість прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

В іншій частині постанова суду відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 818/9126/13-а скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Cумихімпром" 19716,68 грн. в рахунок повернення надмірно сплаченого мита та 201110,19 грн. в рахунок погашення надмірно сплаченого податку на додану вартість.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 року по справі №818/9126/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 11.04.2014 р.