Постанова № 38275865, 07.04.2014, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 р. Справа №805/3156/14

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі - Малій С.Ю.,

за участю

представника позивача,- Беседа Г.В.,

представників відповідача,- Шумилина В.В., Булига В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області», звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначив, що за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Дніпротрейдсервіс» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс», за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, ПП «Нікос» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, встановлені порушення та складено акт № 137/05-69-22-0/35636733 від 17.02.2014 року.

У зв'язку із тим, що висновки акту перевірки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки не приймались, вважає протиправними дії відповідача щодо корегування показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів».

Вказує, що внесення коригування до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, створюють для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

Просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представники відповідача, у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнали, заперечували, надали суду пояснення аналогічні викладеним у письмових запереченнях (том 1 а.с. 204-208).

За змістом наданих заперечень, в обґрунтування незгоди із позовом відповідач зазначив, що доводи викладені у позові не спростовують суті встановлених порушень, тому вважають висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача щодо визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,- необґрунтованими.

Просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» (Далі за текстом,- ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області»), є юридичною особою, згідно ст. 48 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (а.с. 192).

Відповідач, Державна податкова інспекція у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, - є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, згідно ст. 48 КАС України здатна особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідачем, як контролюючим органом, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Фірма «Укрпромтрейд» за період з 01.01.2013 року по 31.01.2013 року, ТОВ «Дніпротрейдсервіс» за період з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року, ТОВ «Дніпрокомунсервіс Плюс», за період з 01.02.2013 року по 31.03.2013 року, ПП «Нікос» за період з 01.03.2013 року по 31.03.2013 року, встановлені порушення та складено акт № 137/05-69-22-0/35636733 від 17.02.2014 року (далі за текстом,- акт перевірки) (а.с. 14-58).

Згідно висновків акту перевірки, з боку ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області» встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України,- (далі ПКУ) у вигляді завищення податкового кредиту на суму 88553 гривень, завищення податкових зобов'язань на суму 88588 гривень.

Суд не погоджується із висновками акту перевірки з наступних підстав.

На думку суду, відповідач необґрунтовано сформував висновки акту перевірки, оскільки надав перевагу суб'єктивним обставинам та вибірково оцінив докази, що були використані ним при проведенні перевірки.

Контролюючий орган, при здійсненні перевірки, надав перевагу даним Бази даних АІС, RРР, АІС «Податковий блок» підсистема «Податковий аудит» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АРМ «Звіт»; актам ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 18.04.13 № 1320/152/34734302, від 18.11.13 № 335/38113594, від 26.04.13 № 1427/224//36095448, акту Криворізької ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.10.13 № 32/22 - 01/32098089.

Вказаними актами, встановлено відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, відсутність первинних документів, матеріальних ресурсів, основних фондів.

Таким чином, контролюючий орган, обґрунтовуючи висновки акту перевірки не взяв до уваги документи, витребувані ним у позивача, а виходив з суб'єктивних обставин відсутності контрагентів позивача за їх місцезнаходженням, та обставин відсутності у них первинних документів, матеріальних ресурсів, основних фондів, тощо.

Суд не погоджується із відповідачем у цій частині, оскільки така позиція суперечить принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленому у частині другій статті 61 Конституції України, коли один суб'єкт господарювання звільнений від відповідальності за дії або бездіяльність іншого суб'єкта господарювання.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця (орендаря) товару (робіт послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дій порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

До того ж податковим органом не наведено жодної правової норми, яка передбачає встановлення такої відповідальності взагалі, або у даному спірному випадку.

Наведена правова позиція цілком узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що якщо національні органи влади за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним із сплатою ПДВ, який нараховується з операції в ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовує заходи відповідальності до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої обов'язки, за дії або бездіяльність постачальника, що перебував поза контролем такого отримувача та відносно якого у останнього не було засобів відстеження та забезпечення виконання зобов'язань, то органи влади виходять за рамки розумного та порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 19.11.2010 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, та від 21.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести будь-яку відповідальність пов'язану з цим.

Стосовно господарських операцій позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

На думку суду, наявні в матеріалах справи копії первинних документів складених за перевіряємий період, підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області» та його контрагентами, та спростовують висновки акту перевірки (том 1 а.с. 59-172).

Суд, враховуючи обставини відсутності у акті перевірки відомостей щодо визнання в установленому законом порядку недійсними первинних документів, що стосуються предмету спору, приходить до висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки.

Зазначена правова позиція суду у згоджується з думкою Вищого адміністративного суду України викладеною в ухвалі від 21.10.2013 року у справі № К/800/11510/13.

Судом встановлено, що податкові повідомлення-рішення у відношенні позивача, на підставі довідки зустрічної звірки, контролюючим органом не приймались.

Згідно інформації, наданої до суду відповідачем, результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області», які оформлено актом перевірки, відображено в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» шляхом внесення корегування показників податкової звітності ТОВ «Управління вневідомчої охорони Донецької області».

Представниками відповідача надані пояснення суду, що до єдиної інформаційної бази органів доходів і зборів (контролюючих органів), що стосуються предмету спору, вносяться всі показники щодо платника податків, як задекларовані ним самостійно, так і за результатами проведення контролюючими органами звірок, перевірок, а також будь-яка інша податкова інформація.

Законні інтереси позивача на думку суду порушено неправомірними діями відповідача у вигляді внесення змін (коригування) до АІС на підставі акту перевірки.

Захист порушеного права в свою чергу має бути пов'язаний із встановленням конкретних фактів відсутності у його діяльності порушень податкового або будь-якого іншого законодавства через формування своєї бухгалтерської та податкової звітності з урахуванням нікчемних правочинів, а також спростуванням висновків акту перевірки, який є службовим документом і є носієм доказової інформації щодо зафіксованих порушень та може бути використаний для аналогічних коригувань податкової звітності його постійних контрагентів, що потягне негативні наслідки для позивача у вигляді відмови з боку цих контрагентів від подальшої співпраці, тощо.

Основним завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Таким чином, суд вважає такий інтерес законним та таким, що може бути самостійним об'єктом судового захисту.

Виходячи з цього, суд оцінює дії відповідача з точки зору наявності чи відсутності порушення такими діями його прав та законних інтересів позивача.

Спосіб дій органів державної податкової служби України при реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань (станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначений Податковим кодексом України.

Згідно п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПКУ,- контролюючі органи, мають право зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.п. 14.1.156. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України,- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Оскільки у даному спірному випадку податкові повідомлення-рішення не приймались, та відповідно податкові зобов'язання не узгоджувались, суд вважає дії податкового органу у вигляді внесення змін до інформаційних баз неправомірними.

Орган ДПС не може самостійно внести зміни до АІС, оскільки, декларуючи податкові зобов'язання та податковий кредит, платник податків має право на те, щоб задекларовані ним показники відповідали показникам, відображеним в електронній базі податкової звітності.

На думку суду, підставами для здійснення коригування посадовими особами податкового органу є встановлення факту допущення працівником податкового органу помилок при введенні до електронної бази податкової звітності інформації із податкової звітності на паперових носіях; узгоджене податкове повідомлення-рішення та рішення суду, яким змінено суми ПДВ.

При цьому акт перевірки сам по собі не є підставою для коригування в електронній базі даних податкової звітності задекларованих платником податків.

Таким чином, коригування показників податкової звітності позивача (у т.ч. з ПДВ) за ініціативою податкового органу призводить до розбіжностей в автоматизованих системах та відповідно стає підставою для проведення перевірок контрагентів позивача, що негативно впливає на його господарську діяльність.

Інформаційні бази (автоматизовані системи) створені не лише для службового користування, у зв'язку з чим коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків порушує його права та інтереси, оскільки за положеннями статті 74 ПК України, ця система повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її корегування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань, а органи ДПС України використовують вказану систему у своїй роботі, в тому числі, й для співставлення показників, які задекларовані позивачем та його контрагентами, розбіжності в яких призводять до створення штучних підстав для проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності.

Суд вважає, що дії відповідача по коригуванню задекларованих платником податків (позивачем) показників у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки довідки звірки про встановлені порушення податкового законодавства, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення контролюючого органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених актом перевірки.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що він діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог чинного податкового законодавства, та зазначає, що єдиною підставою для внесення змін до АІС «Податковий блок», якими коригуються задекларовані показники, є наявність грошових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства. Тому у відповідача не було відповідного права коригувати позивачеві показники податкового кредиту та податкові зобов'язання.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові грошових зобов`язань у встановленому законом порядку. У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому грошового зобов`язання в порядку статті 54 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів правомірність своїх дій щодо внесення до АІС коригування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача та не навів жодних правових підстав щодо можливості коригування контролюючим органом показників податкового зобов'язання та податкового кредиту платника податків на підставі висновків акту перевірки.

Тобто, діями відповідача у вигляді відображення в інформаційних базах контролюючих органів інформації про результати перевірки, яку оформлено актом перевірки, для позивача створено негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій що стосуються предмету спору.

Оскільки внесені коригування до автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів Міністерства доходів і зборів України, створюють для позивача негативні наслідки, усунути які можливо лише вилучивши зазначену інформацію та поновивши дані, самостійно задекларовані платником податків в деклараціях з ПДВ, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у цій частині також.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ-, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору відповідно до задоволених вимог на суму 73,08 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області, про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо корегування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» за січень, лютий, березень 2013 року в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» на підставі акту перевірки № 137/05-69-22-0/35636733 від 17.02.2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Пролетарському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» підсистемі «Податковий аудит» «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності визначені Товариством з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» в деклараціях з податку на додану вартість за січень, лютий, березень 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління вневідомчої охорони Донецької області» витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 (сімдесят три) гривень 08 коп.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 07 квітня 2014 року.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2014 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.