Постанова № 38273416, 15.04.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р. Справа № 922/4961/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Кравчук Н. М.

суддів Гнатюк Г. М.

Мирутенко О.Л.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (надалі ПрАТ «СК«Український страховий стандарт» ) № 614 від 05.03.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2014р.

у справі № 922/4961/13

за позовом ПрАТ «СК«Український страховий стандарт», м. Київ

до відповідача приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вона» (надалі ПрАТ «СК «Вона»)

про стягнення 24 990,00 грн.

з участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Сидор В.Д. - представник (довіреність № 20/01 від 20.01.2014р.)

Представнику відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22, ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 18.02.2014р. (суддя Юркевич М.В.) позовні вимоги ПрАТ «СК«Український страховий стандарт» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 24 990,0 грн. задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Вона» на користь ПрАТ «СК«Український страховий стандарт» 19 992,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПрАТ «СК«Український страховий стандарт» подало апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає прийнятим з порушенням норм матеріального права і з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в повному розмірі. Зокрема скаржник зазначає, що судом першої інстанції до спірних правовідносин не вірно застосовано Закон України «Про податок на додану вартість».

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014р. в склад колегії суддів для розгляду справи №922/4961/13 введено суддів Гнатюк Г.М. та Мирутенка О.Л.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 20.03.2014р. відновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено до розгляду на 03.04.2014р.

Ухвалою суду від 03.04.2014р. розгляд справи відкладено на 15.04.2014р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в апеляційній скарзі просить розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечив.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.07.2009р. в м. Харкові на перехресті вулиць Данилевського та Тринклера відбулась дорожньо-транспортна пригода, в якій мало місце зіткнення автомобіля ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 з автомобілем ВАЗ 21099, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 (а.с. 60-63 том І).

Постановою Дзержинським районним судом м. Харкова від 08.09.2009р. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. в дохід держави (а.с. 64 том І).

Автомобіль ВАЗ 2109, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 є об'єктом страхування цивільно-правової відповідальності згідно полісу №ВВ/4788318 від 27.09.2008р. (а.с.103 том І).

Автомобіль ВАЗ 2109 є об'єктом страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до п. 6.2 договору №05/К 43738 від 22.10.2008р. в АСТ "АИС-Поліс", повним правонаступником якого є ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт"(а.с. 40-50 том І).

20.07.2009р. страхувальник позивача повідомив ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про настання страхового випадку.

Відповідно до звіту ВАТ "Експерт Профі-Україна" №078-09 від 24.07.2009р., вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 21099 становить 27 044,20 грн.(а.с.65-74 том І).

Згідно з п. 11 договору страхування №43738, розмір франшизи становить 435,00 грн., тобто загальна сума страхового відшкодування без розміру франшизи складає 26 609,20 грн.

12.08.2009р. страхувальником позивача було подано до ПрАТ "Страхової компанії "Український страховий стандарт" заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 92 том І).

29.09.2009р. позивачем, на підставі поданої страхувальником заяви, здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №1939-1810/09 на загальну суму 26 609,20 грн. (а.с. 95-98 том І).

19.01.2010р. позивач здійснив перерахунок вказаних коштів на рахунок виконавця ремонтних робіт, що підтверджується платіжним дорученням №1974 (а.с. 99 том І).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 27.08.2013р. у справі №2034/249/2012 задоволено позов ПрАТ СК "Український страховий стандарт" про стягнення 1 619,20 грн. з ОСОБА_3 (страхувальника відповідача) шкоди в порядку регресу. Як встановлено районним судом, вказана сума є різницею між фактичним розміром шкоди (26 609,20 грн.) і страховою виплатою (згідно полісу страхувальника відповідача ліміт відшкодування становить 24 990,20 грн.) (а.с. 152-153 том І).

31.10.2012р. позивачем було направлено відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 105-106 том І). Проте, вказана заява була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення позивача до суду.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п.3 ч.1 ст.980 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинної на момент вчинення правопорушення) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього ж Закону передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, з-поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (ч.1 ст. 25 Закону України "Про страхування").

Як зазначалося вище, позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику (Управлінню державної служби охорони при ГУ МВС України у Харківській області) в сумі 26 609,20 грн.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч.1 ст 1191 ЦК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_3 (винна особа) застрахував цивільно-правову відповідальність у відповідача - приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Велта" (правонаступник ПрАТ «СК «Вона») згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/4788318 від 27.09.2008р. (а.с. 103 том І).

З огляду на це, у відповідача, як страховика цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, за кермом якого перебувала винна у ДТП особа, виник обов'язок з відшкодування позивачеві, як страховику цивільно-правової відповідальності потерпілої у ДТП особи, в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування в межах ліміту в розмірі 24 990,20 грн.

Щодо твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не вірно застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про податок на додану вартість", то колегія суддів вважає його хибним з огляду на таке:

На момент настання страхового випадку, а саме 17.07.2009р., був чинний Закон України "Про податок на додану вартість" який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподаткованих та звільнених від оподаткування операцій.

Розрахунок розміру страхового відшкодування було проведено позивачем без урахування вимог чинного на момент його проведення та виплати страхового відшкодування законодавства. Так, зокрема, позивачем не було прийнято до уваги підпункт 3.2.3. пункту 3.2. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів. Відтак, врахувавши наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ПДВ при визначенні суми страхового відшкодування не нараховується. А тому, сума страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення з відповідача становить - 19 992,00 грн.

Щодо заяви відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про застосування до спірних відносин строку позовної давності, то дана заява не береться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки дане клопотання не заявлялося в суді першої інстанції, а відповідно до ч.3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оспорюваному рішенні суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 18.02.2014р. справі № 922/4961/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу передати до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Кравчук Н.М.

судді Гнатюк Г.М.

Мирутенко О.Л.