Рішення № 38273406, 15.04.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2014 р.Справа № 922/677/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш", м.Харків до Приватної фірми "Фарм - АК", м. Харків про стягнення коштів за участю представників сторін:

від позивача: Костіна Л.П. (дов. № 23 від 28.03.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області із позовом до Приватної фірми "Фарм - АК" (відповідач) про стягнення коштів у розмірі - 175 504 грн. 64 коп., з яких сума основного боргу у сумі - 134 766 грн. 82 коп., пеня у сумі - 5 076 грн. 13 коп., штраф у сумі - 35 661 грн. 69 коп., та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором поставки № 89 від 16.01.2009 року у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 03.03.2014 року було порушено провадження у справі (суддя Ольшанченко В.І.) та призначено до розгляду у судовому засідання на 31.03.2014 року.

На підставі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку із знаходженням судді Ольшанченко В.І. на лікарняному, справу № 922/677/14 розпорядженням господарського суду Харківської області № 356 від 31.03.2014 року передано на повторний автоматичний розподіл та призначено до розгляду судді Ємельяновій О.О.

Ухвалою господарського суду від 31.03.2014 року (суддя Ємельянова О.О.) справу було прийнято до розгляду, розгляд справи відкладено на "15" квітня 2014 року о 11:30.

Також, судом у судовому засіданні 31.03.2014 року була прийнята до розгляду заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 10003 від 25.03.2014 року), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у розмірі - 170 504 грн. 64 коп., з яких сума основного боргу у сумі - 129 766 грн. 82 коп., пеня у сумі - 5 076 грн. 13 коп., штраф у сумі - 35 661 грн. 69 коп., у зв'язку зі сплатою відповідачем 5000 грн. 00 коп.

Отже, справа розглядається судом з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

15.04.2014 року позивач через канцелярію суду надав заяву (вх.12845) про долучення документів до матеріалів справи, а саме:

- належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних №193238 від 10.09.2013 року та №193239 від 10.09.2013 року;

- належним чином завірені копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача та відповідача;

- докази повідомлення відповідача про дату і час слухання справи (належним чином завірені копії листа, опису вкладення до цінного листа, чека про відправлення);

- власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також немає рішення цих органів з такого спору.

Також, 15.04.2014 року позивач через канцелярію суду надав заяву (вх.12846) про долучення документів до матеріалів справи, а саме:

- оборотно-сальдову відомість по розрахункам із відповідачем за спірною господарською операцією станом на час розгляду справи;

- витяг з регістру синтетичного обліку за рахунком 3611;

- витяг з регістру синтетичного обліку за рахунком 3612;

- витяг з регістру аналітичного обліку за рахунком 3611;

- витяг з регістру аналітичного обліку за рахунком 3612.

Крім того, 15.04.2014 року позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення щодо нарахування штрафу (вх.12847), які судом долучені до матеріалів справи.

У судове засідання 15.04.2014 року представник відповідача не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (пп.3.9.1. п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Таким чином, оскільки неможливість присутності у судовому засіданні представника відповідача документально підтверджена не була, надані позивачем матеріали справи та оригінали документів дозволяють розглянути справу по суті спору, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними e справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України

Згідно із статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.04.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

16.01.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Томаш" (постачальник) та Приватною фірмою "Фарм - АК" (покупець) був укладений договір поставки № 89 (надалі - договір)

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язувався систематично поставляти та передавати у власність покупця медикаменти, лікарські засоби, вироби медичного призначення, а покупець зобов'язувався приймати товар і вчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 7.2. договору було передбачено, що даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 року. Якщо після закінчення терміну дії даного договору, сторони продовжують співпрацювати по предмету договору і не було пропозицій про зміну його умов, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

У відповідності до умов договору позивачем відповідачеві був поставлений товар (медикаменти, вироби медичного призначення) у період з 30.07.2013 року по 28.01.2013 року за накладними на загальну суму 134766 грн. 82 коп., копії яких містяться в матеріалах справи та вказані в переліку накладних (а.с. 9- 10).

Згідно терміну оплати, вказаному в товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору (пункт 3.2. договору), товар повинен бути оплачений на протязі 21 (двадцяти одного) дня з моменту отримання товару.

Також, пунктом 4.2. договору було передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти й оплатити товар на умовах даного договору.

Згідно частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 98 - 99) відповідно до якого сальдо станом на 31.01.2014 року складало 134766 грн. 82 коп. на користь позивача.

Судом встановлено, що відповідачем 27.02.2013 року було сплачено позивачу за поставлений товар 5000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою (а.с. 104).

При цьому суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу за договором у розмірі 129 766 грн. 82 коп. за поставлений товар, що є причиною виникнення спору по справі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (стаття 4-3 Господарського процесуального кодексу України).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (статті 32 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

При цьому, суд бере до уваги, що у пункті 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12. 2011 року, зазначено, що якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не було надано до суду доказів сплати відповідачем позивачу суми основного боргу за договором у розмірі 129 766 грн. 82 коп. за поставлений товар, то за відсутності доказів сплати відповідачем суми основного боргу, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу за договором у розмірі 129 766 грн. 82 коп. з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог судом визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно пункту 6.2. договору за несплату вартості товару у встановлений термін покупцю нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення, а за прострочення виконання грошового зобов'язання понад 30 днів від дати узгодженого терміну оплати покупець сплачує постачальнику 30% від загальної вартості несплаченого товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Позивачем було нараховано відповідачу штраф у сумі 35 661 грн. 69 коп. на суму основного боргу у розмірі 118872,30 грн. за товар, отриманий у період з 30.07.2013 р. по 24.12.2013 р., та пеня у сумі 5 076 грн. 13 коп. за несплату в період з 20.08.2013 р. по 18.02.2014 р. отриманого товару відповідно до розрахунку вх.№ 9999 від 25.03.2014 р.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення пункту 6.2. договору, перевіривши розрахунки позивача пені та штрафу, господарський суд дійшов до висновку, що дані розрахунки позивачем зроблені вірно, у зв'язку із чим сума штрафу у розмірі 35 661 грн. 69 коп. та сума пені у розмірі 5 076 грн. 13 коп. обгрунтовані та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено, що мінімальна заробітна плата у 2014 році становить 1 218 грн. 00 коп.

В підпункті 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, а спір до суду був доведений з вини відповідача, господарський суд відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору у розмірі 3510 грн. 09 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, саттями 509, 526, 530, 549, 611, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватної фірми "Фарм - АК" (61058, м. Харків, вул. Данилевського, 16/8, ідентифікаційний код 24273688, р/р 26008008774001, МФО 300131) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" (юридична адреса: 61204, м. Харків, пр. Л. Свободи, 46-в, кв. 79; фактична адреса: 61105, м. Харків, вул. Фонвізіна, 18, ідентифікаційний код 25184975, р/р 26008000077548 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) суму основного боргу 129 766 (сто двадцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн. 82 коп., пеню 5 076 (п'ять тисяч сімдесят шість) грн. 13 коп., штраф 35 661 (тридцять п'ять тисяч шістсот шістдесят одна) грн. 69 коп., 3510 (три тисячі п'ятсот десять) грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складено 17.04.2014 р.

Суддя О.О. Ємельянова