Рішення № 38273208, 08.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3982/14 08.04.14

За позовом Національної телекомпанії України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера»

про стягнення 145 665,07 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Зеленська С.С. (представник за довіреністю №8-01-19/1448 від 03.07.2012р.);

від відповідача: Вишневський А.М.(представник за довіреністю від 08.01.2014р.).

Обставини справи:

Національна телекомпанія України (надалі також - позивач) звернулась до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості наданих послуг в розмірі 145 665,07 грн., з яких 138 456,60 грн. - основний борг, 7 208,47 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість наданих позивачем послуг у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач надав до матеріалів справи письмовий відзив на позов, в якому проти стягнення з нього основної суми заборгованості не заперечував, однак не погодився з нарахуванням йому 3% річних, посилаючись при цьому на ч. 6 ст. 232 ГК та п. 2 ч. 1 ст. 258 ЦК України. Відповідачем зазначено, що оскільки датою виникнення грошового зобов'язання є 16 травня 2012 року по сумі 60 000,00 грн. та 16 червня 2012 року по сумі 78 456,60 грн., що значно перевищує строки як півроку та рік до моменту подання позову, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних задоволенню не підлягають.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2014р. в справі було порушено провадження, справі присвоєно №910/3982/14 та призначено до слухання на 08.04.2014р.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08 квітня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 липня 2009 року між відповідачем (замовник за Договором) та позивачем (виконавець за Договором) було укладено Договір №858-24 (надалі - Договір), у відповідності до п.1.1. якого позивач зобов'язався щомісячно надавати позивачу технічні послуги згідно з Додатком №1, який є невід'ємною частиною цього Договору, а відповідач зобов'язався прийняти послуги та оплатити їх на умовах, вказаних у Договорі.

Відповідно до п. 1.2. Договору надання послуг здійснюється на території Апаратно-студійного комплексу відповідача (далі - «АСК») з « 01» липня 2009 року до « 31» грудня 2011 року, з 06:00 ранку до 01:18 вечора, а у разі необхідності - цілодобово.

Сторони домовились, що вартість послуг становить 87 174,00 грн., в тому числі ПДВ (20%) - 14 529,00 грн. (п. 3.1. Договору).

Відповідач сплачує позивачеві вартість послуг шляхом перерахування коштів згідно п. 3.1. цього Договору на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур. (п. 3.2. Договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2011 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 6.1. Договору).

Додатком №1 від 01.07.2009р. до Договору сторони погодили перелік технічних послуг, що будуть надаватися за Договором, їх кількість та місячну вартість.

Додатковою угодою №1 від 01.01.2012р. до Договору сторони домовились пролонгувати термін дії Договору до 31 березня 2012 року.

Пунктом 1 Додаткової угоди №2 від 30.03.2012р. до Договору сторони домовились і вирішили пролонгувати термін дії Договору до 01 червня 2012 року.

Пунктом 2 Додаткової угоди №2 від 30.03.2012р. до Договору сторони домовились і вирішили викласти п. 1.2. Договору в наступній редакції: «Надання послуг здійснюється на території Апаратно-студійного комплексу відповідача (далі - «АСК») з 01 липня 2009 року до 01 червня 2012 року, з 06:00 ранку до 01:18 вечора, а у разі необхідності - цілодобово.».

Пунктом 3 Додаткової угоди №2 від 30.03.2012р. до Договору сторони домовились і вирішили п. 3.1. Договору доповнити словом «щомісячна» перед словом «вартість».

Пунктом 4 Додаткової угоди №2 від 30.03.2012р. до Договору сторони домовились і вирішили викласти п. 3.2. Договору в наступній редакції: «Відповідач сплачує позивачеві вартість послуг шляхом перерахування коштів згідно п. 3.1. цього Договору на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів з моменту підписання уповноваженими представниками обох сторін відповідного акту приймання-передачі наданих послуг на підставі виставлених позивачем рахунків-фактур, але в будь-якому випадку не пізніше кожного 15 числа місяця, наступного за звітним.».

Пунктом 6 Додаткової угоди №2 від 30.03.2012р. до Договору встановлено, що ця угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 01.06.2012р.

Позивачем, на виконання вимог умов Договору та Додаткових угоди до нього, було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 165 630,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвіченими копіями Актів прийому-передачі послуг по Договору №858-24 від 01 липня 2009 р.:

- акт прийому-передачі послуг від 02.04.2012р. про надання послуг на загальну суму 87 174,00 грн.;

- акт прийому-передачі послуг від 04.05.2012р. про надання послуг на загальну суму 78 456,60 грн.

Прийняття відповідачем наданих позивачем послуг підтверджується підписами уповноважених осіб відповідача та печатками підприємства на зазначених.

Позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату, а саме:

- №403 від 02.04.2012р. на суму 87 174,00 грн.;

- №553 від 04.04.2012р. на суму 78 456,60 грн.

Як зазначено позивачем та підтверджено відповідачем, останнім було проведено розрахунок за отримані згідно Договору послуги лише частково на суму в розмірі 17 174,00 грн.

27 квітня 2012 року сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до п. 1. якої та згідно п. 6.2. Договору сторони домовились і вирішили достроково припинити дію Договору за спільною згодою сторін з 28 квітня 2012р.

Пунктом 2 Додаткової угоди №3 від 27.04.2012р. до Договору встановлено, що дана угода набирає чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками обох сторін та є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 3 Додаткової угоди №3 від 27.04.2012р. до Договору сторонами встановлено, що відповідач зобов'язується здійснити повний розрахунок з позивачем протягом 10 банківських днів з моменту підписання цієї угоди.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, відповідачем розрахунок за надані позивачем послуги у строки визначені умовами Договору не здійснено, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто. (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3 Додаткової угоди №3 від 27.04.2013р. до Договору, грошове зобов'язання відповідача по сплаті вартості наданих позивачем послуг повинно було бути виконане у строк до 07.05.2012р. включно.

Відповідачем на виконання умов Договору у встановлені строки не було оплачено вартість послуг наданих позивачем, отже заборгованість відповідача перед позивачем становить 138 456,60 грн. (вартість послуг в розмірі 165 630,60 грн. - часткова оплата в розмірі 17 174,00 грн.), оскільки строк виконання грошового зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг на момент винесення рішення настав.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача, на підставі Договору з урахування Додаткових угод до нього, вартості наданих останнім послуг в розмірі 138 456,60 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/3982/14 про стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 138 456,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 7 208,47 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем в позовних матеріалах розрахунок 3% річних, судом визнаного його обґрунтованим та таким, що здійснений в межах закону, а тому позовні вимоги в справі №910/3982/14 щодо стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 7 208,47 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача на той факт, що стягнення 3% річних в даній справі є безпідставним, оскільки у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України до стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність в шість місяців та один рік, відповідно, не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стягнення 3% річних згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України не є неустойкою, адже є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання. (Узагальнення судової практики застосування статті 625 Цивільного кодексу України викладене в листі Апеляційного суду міста Києва від 01.02.2013р.).

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснюється, що за змістом ст. 552, ч. 2 ст. 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та три відсотка річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Отже, з огляду на вищевикладені норми, застосування позовної давності, передбаченої ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та п. 2 ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення 3% річних є неприпустимим.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені в справі №910/3982/14 позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача, в розмірі 1 827,00 грн., покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Ера» (код ЄДРПОУ 30019052, адреса: 03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 54) на користь Національної телекомпанії України (код ЄДРПОУ 23152907, адреса: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 42) суму основної заборгованості у розмірі 138 456,60 грн. (сто тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят шість гривень 60 копійок), 3% річних в розмірі 7 208,47 грн. (сім тисяч двісті вісім гривень 47 копійок) та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн. (одна вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.04.2014р.

Суддя С.М. Морозов