Ухвала суду № 38272181, 08.04.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Борзаниця С.В.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року справа №812/9770/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Ястребової Л.В., суддів: Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 р. у справі № 812/9770/13-а за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №30.07.2013 №1463,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов державного підприємства "Антрацит" до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування рішення №30.07.2013 №1463, у якому позивачем заявлені вимоги про скасування рішення № 1463 від 30.07.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що рішенням № 1463 від 30.07.2013 начальником УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на підставі п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на ДП «Антрацит» накладено штраф та нарахована пеня за несвоєчасну сплату єдиного внеску.

ДП "Антрацит" вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1463 від 30.07.2013 винесено з порушенням норм діючого законодавства та є необґрунтованим з наступних підстав.

Штрафні санкції та пеня нараховані позивачу за несвоєчасну сплату єдиного внеску у розмірі 44 312,22 грн. за період з 29.04.2013 по 27.06.2013.

Відповідно до звіту за березень 2013 року ДП "Антрацит" нараховано до сплати єдиний внесок у розмірі 288723,96 грн., який було сплачено платіжними дорученнями №№13,59 від 24.04.2013, 61 від 29.04.2013 на загальну суму 288 912,73 грн. із зазначенням про це у розділі "призначення платежу" платіжних доручень, тобто поточні нарахування єдиного внеску за березень 2013 року позивачем сплачені у повному обсязі.

09.01.2013 Господарським судом Луганської області порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Антрацит". Зазначеною ухвалою Господарського суду Луганської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Позивач зазначив, що на підставі чинного законодавства України протягом дії мораторію не повинна нараховуватися неустойка (штраф, пеня) та не можуть застосовуватися інші штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Таким чином, позивач просив скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №1463 від 30.07.2013.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Управління пенсійного фонду України в м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області №1463 від 30.07.2013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в частині накладення штрафних санкцій в сумі 41 397,96 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП "Антрацит» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 58,84 грн. (п'ятдесят вісім гривень 84 коп.).

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності з вимогами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі картки особового рахунку платника, що передбачено п.п. 7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289.

Сторони до суду не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та знаходиться на обліку у відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство щодо ДП «Антрацит» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Вищого господарського суду України від 19 грудня 2013 року припинено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит».

Відповідно до звіту за березень 2013 року загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті платником, складає 288 723,96 грн. (а. с. 9-11).

Згідно наданих платіжних доручень №№13,59 від 24 квітня 2014 позивач сплатив єдиний внесок за березень 2013 року у розмірі 183,12 грн. (а.с.13,14).

Відповідно до платіжного доручення від 29 квітня 2014 року №61 (а.с.12) позивачем здійснена сплата єдиного внеску за березень 2013 року в сумі 288 729,61 грн.

Рішенням №1463 від 30.07.2013 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до позивача було застосовано фінансову санкцію у розмірі 28872,40 та нараховано пеню у розмірі 15439,82 за період 29.04.13 по 27.06.13, про що надано розрахунок фінансової санкції та пені по особовому рахунку (а. с. 6).

Не погодившись з прийнятим рішенням, ДП «Антрацит» скористалося досудовим порядком вирішення спору та оскаржило вказане рішення до Пенсійного фонду України.

Рішенням Пенсійного фонду України від 16.10.2013 № 27494/09-10 про результати розгляду скарги рішення УПФУ в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області № 1463 від 30.07.2013 про застосування штрафних санкцій залишено без змін, а скаргу ДП «Антрацит» - без задоволення (а.с.7-8).

Позивач вважає протиправним рішення УПФУ в м. Антрацит та Антрацитівському районі про застосування штрафних санкцій, оскільки воно прийняте під час введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а сплачені суми із зазначенням призначення платежу (за березень 2013 року) не враховувалися відповідно до вказаного призначення, внаслідок чого відповідачем робився висновок про несплату страхових внесків за березень 2013 року.

При вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VI) передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України № 2464-VI, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Згідно зі змінами, внесеними до Закону України № 2464-VI. Гірничі підприємства зобов'язані сплачувати єдиний внесок не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Аналогічні положення закріплено у п. 4.3.6 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5). При цьому, єдиний внесок повинен сплачуватись незалежно від виплати заробітної плати та інших видів виплат, на суми яких нараховується єдиний внесок.

Частиною 12 статті 9 Закону України № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 10, 11 ст.25 Закону України № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно ч.14 ст.25 Закону України № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Закон України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є спеціальним законодавчим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на правовідносини в сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (стаття 2).

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України № 2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Таким чином, позивач, як гірниче підприємство повинно сплачувати єдиний внесок не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно наданих платіжних доручень №№13,59 від 24 квітня 2014 позивач своєчасно сплатив єдиний внесок за березень 2013 року у розмірі 183,12 грн. (а.с.13,14).

Щодо решти єдиного внеску, позивач сплатив з порушенням строків, встановлених законодавством.

Таким чином, відповідач, з урахуванням вищевикладених нормативних актів, мав право застосувати штрафні санкції та нарахувати пеню на суму заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 2914,26 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 41 397, 96 грн.

Доводи апеляційної скарги щодо зарахування відповідачем платежів від 24 квітня 2013 року на погашення сум фінансових санкцій та пені, нарахованих у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем єдиного внеску протягом попердніх років, є безпідставними з огляду на наступне.

За загальним правилом частини шостої статті 25 Закону № 2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Разом з тим вказана законодавча норма відносно позивача з 9 січня 2013 року повинна застосовуватись з урахуванням норм Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Закон № 2343-ХІІ)

Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI, який набрав чинності з 19 січня 2013 року, Закон № 2343-ХІІ викладено у новій редакції.

В той же час, Законом № 5405-VI від 2 жовтня 2012 року нову редакцію Закону № 2343-ХІІ доповнено пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень, та встановлено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справа про банкрутство позивача порушена до набрання чинності Законом № 4212-VI, правила нової редакції Закону № 2343-ХІІ до спірних відносин не застосовуються, про що вірно в постанові зазначено судом першої інстанції.

Відповідно до статті 1 Закону № 2343-ХІІ (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналогічне за змістом визначення міститься і у новій редакції Закону № 2343-ХІІ, а саме в частині першій статті 19. При цьому, редакція Закону № 2343-ХІІ, яка діяла до 19 січня 2013 року, поширює дію мораторію на зобов'язання зі сплати єдиного внеску.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 2343-ХІІ, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій, мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Відповідно до ч. 4. ст. 12 Закону № 2343 в редакції на момент порушення справи про банкрутство мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

Разом з тим з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, тобто тих, що виникли після введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, то мораторій не зупиняє виконання боржником цих зобов'язань.

Оскільки Законом № 2343 передбачений різний правовий механізм погашення поточної та конкурсної заборгованості, то колегія суддів приходить до висновку, що органи ПФУ не можуть зараховувати сплачені платником єдиного внеску поточні платежі у погашення конкурсної заборгованості, яка погашається у відповідній черговості згідно сформованого реєстру кредиторів.

У зв'язку з цим колегія суддів зазначає, що незаконне проведення відповідачем зарахування поточних платежів у погашення заборгованості, яка виникла до початку процедури банкрутства, створило штучні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

При чому посилання відповідача на постанову Вищого господарського суду України від 19 грудня 2013 року, якою було припинено провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» правового значення для вирішення справи не мають, оскільки адміністративним судом оцінюються дії органу суб'єкту владних повноважень станом на час їх вчинення.

Оскільки зарахування поточних платежів з єдиного внеску у погашення заборгованості, яка є конкурсною, а також застосування штрафних санкцій здійснені відповідачем під час процедури банкрутства, колегія суддів вважає їх протиправними і такими, що не відповідали вимогам чинного на час їх вчинення законодавства.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 207, ст. 211, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 р. у справі № 812/9770/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 р. у справі № 812/9770/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів: Л.В. Ястребова

Д.В. Ляшенко

С.Ю.Чумак