Постанова № 38272135, 15.04.2014, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 р. 11:52 Справа № 818/878/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне виробниче підприємство "Вибір" (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 4 березня 2014 року № 805130000/2014/000013/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 4 березня 2014 року № 805130000/2014/00020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 грудня 2013 року Приватне виробниче підприємство «Вибір» та Pan-Century Oleochemicals Sdn.Bhd. (Малайзія) уклали контракт №PCOSB/PIE/1112 на поставку пальмітинової кислоти ПАЛЬМАК 80-16.

03 березня 2014 року позивач подав до Сумської митниці Міндоходів пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим методом, виходячи із ціни контракту.

Також, для митного оформлення позивачем було надано:

- контракт № PCOSB/PIE/1112 від 11.12.2013;

- залізнична накладна № 40765471 від 24.02.2014;

- коносамент № MSCUPG126480 від 08.01.2014;

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 56 від 25.12.2013;

- інвойс № 90055288 від 08.01.2014;

- сертифікат про походження товару № 113/01/14 від 20.01.2014;

- сертифікат аналізу № 40000087032 від 16.12.2013;

- сертифікат аналізу № 40000087725 від 16.12.2013;

- сертифікат аналізу № 40000087950 від 16.12.2013.

03 березня 2014 року відповідач зробив електронний запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Відповідно до даного запиту відповідач вимагав надати наступні додаткові документи:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

2) копію митної декларації країни відправлення;

3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4) розрахунок ціни (калькуляцію).

ПВП «Вибір» додатково не надав витребувані документи внаслідок того, що відповідач в порушення норм Митного кодексу України у своєму запиті не конкретизував перелік документів і обмежився лише загальними назвами документів, а також не обґрунтував яким чином витребувані документи можуть свідчити про вартість товару.

Після опрацювання повного пакету документів, відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2014/000013/2 від 04.03.2014, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного (резервного) методу, за ціною попередньої ВМД.

Таким чином, відповідач зазначив, що підставою для визначення митної вартості є цінова інформація щодо імпортних операцій ЄАІС Держмитслужби.

Також, відповідачем була винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2014/00020 від 04.03.2014, в якій зазначено, що ПВП «Вибір» повинно здійснити заповнення та подання нової митної декларації у відповідності з рішенням про коригування митної вартості товарів № 805130000/2013/000013/2 від 04.03.2014.

Для недопущення припинення діяльності підприємства та псування товару, що призвело б до значних збитків, ПВП «Вибір» було прийняте рішення про здійснення митного оформлення товару відповідно до ціни визначеної відповідачем, з наступним оскарженням рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови.

Так, за ціною товару, визначеною відповідачем ПВП «Вибір» здійснив митне оформлення за митною декларацією № 805130000/2014/0002182 від 04.03.2014.

З прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів № 805130000/2014/0000013/2 від 04.03.2014 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2014/00020 від 04.03.2014 Сумської митниці Міндоходів ПВП «Вибір» не погоджується в повному обсязі та вважає їх протиправними з наступних підстав.

Позивач зазначає, що надані документи за своїм змістом не суперечать один одному, в повному обсязі свідчать про вагу та ціну товару, про проведення оплати за товар у розмірах визначених укладеним контрактом, а тому таких документів було цілком достатньо для визначення митної вартості товарів за основним методом.

Також, суттєвою обставиною є те, що у порушення ст. 57 Митного кодексу України, перед застосуванням другорядного методу оцінювання товарів, відповідачем пропущено процедуру консультацій між митним органом та декларантом, адже у нормі закону вказано, що повинно бути проведено декілька консультацій, а не одну консультацію, як це сталось у даному випадку.

Інформація про нібито проведену консультацію між відповідачем та ПВП «Вибір» також не може вважатися повною консультацією між відповідачем та ПВП «Вибір» внаслідок того, що в порушення вимог Митного кодексу України відповідач затребував у декларанта загальний перелік документів, не конкретизував перелік необхідних додаткових документів (в т.ч. не зазначив про які договори (угоди, контракти) з третіми особами йде мова), а також не обґрунтував яким чином витребувані документи можуть свідчити про вартість товару.

Разом із тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких обмежень, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом і декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого (основного) до шостого (резервного)) визначення митної вартості.

Тобто, відповідач у під час проведення консультацій повинен чітко зазначати (вказуючи конкретні назви документів, а не загальні) які саме додаткові документи необхідно надати. Враховуючи, що відповідач у запиті не навів конкретних назв додатково необхідних документів, так звана консультація, про яку зазначає відповідач не може вважатися саме консультацією в розумінні положень Митного кодексу України.

Проте, позивач зазначає, що у своєму електронному запиті від 03.03.2014 відповідач зазначив про необхідність подання йому додаткових документів, а саме:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

2) копію митної декларації країни відправлення;

3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4) розрахунок ціни (калькуляцію).

Позивач вважає необхідним зазначити, що:

- загальні каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару не можуть підтверджувати вартість товару за окремою угодою внаслідок того, що кожна конкретна угода укладається на підставі попередній переговорів між контрагентами і вони мають право (відповідно до норм українського та міжнародного законодавства) визначати вартість товару самостійно;

- внаслідок того, що копія митної декларації країни відправлення товару залишається в справах митного органу країни відправлення товару і не надходить на адресу ПВП «Вибір». Зі сторони ПВП «Вибір» відповідачу був наданий коносамент № MSCUPG126480 від 08.01.2014. Даний коносамент супроводжує поставку товару, починаючи з моменту його митного оформлення в країні відправлення і закінчуючи його митний оформленням в Україні. В коносаменті чітко визначена вартість товару, його кількість, за яким контрактом він поставлений, постачальник та покупець товару. Таким чином вищевказаний коносамент є документом, який замінює митну декларацію країни відправлення на всьому шляху слідування товару;

- щодо висновків про вартісні характеристики товару, необхідно зазначити, дані висновки є платними. Вартість даних висновків доходить до 10 000,00 гривень і нести такі додаткові витрати на підставі незрозумілої вимоги відповідача ПВП «Вибір» не має можливості. Додатково необхідно зазначити, що надання відповідачу таких висновків не передбачено жодною нормою Митного кодексу України.

- щодо надання розрахунку ціни (калькуляції) необхідно зазначити, що даний розрахунок ціни (калькуляція) є внутрішнім документом постачальника (виробника товару) і відноситься до документів які становлять комерційну таємницю постачальника (виробника товару). Внаслідок цього даний документ міг бути наданий постачальником (виробником товару) лише на офіційний запит митного органу направленого на адресу самого постачальника (виробника товару) у відповідності до вимог міжнародного законодавства. Відповідач такого офіційного запиту не здійснював. Таким чином ПВП «Вибір» фактично не мав можливості надати такий документ.

Отже, позивач вважає, що подав до Сумської митниці Міндоходів абсолютно всі обов'язкові документи які підтверджували вартість товару та надали змогу визначити вартість товару за першим (основним) методом. Всупереч цьому відповідач проігнорував всі вищевказані нормативно-правові акти та прийняв неправомірне рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови, зовсім не обґрунтувавши, чому надані зі сторони ПВП «Вибір» не можуть бути прийняті для підтвердження вартості товару.

Таким чином, позивач приходить до висновку, що оскаржувані рішення не відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності та обґрунтованості, а тому є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, 15.04.2014 подав до суду заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі (а.с. 46).

Представник відповідача у судове засідання не прибув, 15.04.2014 подав до суду заяву, в якій просить відкласти розгляд справи у зв'язку з тим, що повістка про розгляд справи отримана відповідачем менш, ніж за 3 дні до судового засідання. Проте, як встановлено із повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 42), повістка про виклик відповідача до суду на 15.04.2014 була отримана його представником 11.04.2014.

Суд констатує, що подання клопотання без належних на те доказів не передбачає обов'язковості щодо його задоволення за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Згідно із ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

11 грудня 2013 року між позивачем і Pan-Century Oleochemicals Sdn.Bhd. (Малайзія) було укладено контракт №PCOSB/PIE/1112 на поставку пальмітинової кислоти ПАЛЬМАК 80-16 (а. с. 12).

03 березня 2014 року позивачем подано до Сумської митниці Міндоходів пакет документів для митного оформлення товару. Митна вартість товару була визначена позивачем за першим (основним) методом - за ціною договору (Контракту) щодо товарів, які імпортуються, який визначено ст. 57 Митного кодексу України.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу такі документи:

- контракт № PCOSB/PIE/1112 від 11.12.2013;

- залізнична накладна № 40765471 від 24.02.2014;

- коносамент № MSCUPG126480 від 08.01.2014;

- платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 56 від 25.12.2013;

- інвойс № 90055288 від 08.01.2014;

- сертифікат про походження товару № 113/01/14 від 20.01.2014;

- сертифікат аналізу № 40000087032 від 16.12.2013;

- сертифікат аналізу № 40000087725 від 16.12.2013;

- сертифікат аналізу № 40000087950 від 16.12.2013.

03 березня 2014 року відповідач зробив електронний запит (повідомлення) щодо надання додаткових документів для підтвердження вартості товару.

Відповідно до даного запиту відповідач вимагав надати наступні додаткові документи:

1) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

2) копію митної декларації країни відправлення;

3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

4) розрахунок ціни (калькуляцію).

ПВП «Вибір» додатково не надав витребувані документи внаслідок того, що відповідач в порушення норм Митного кодексу України у своєму запиті не конкретизував перелік документів і обмежився лише загальними назвами документів, а також не обґрунтував яким чином витребувані документи можуть свідчити про вартість товару.

04.03.2014 Сумською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2014/000013/2, згідно якого основний метод визначення митної вартості товару не застосовується, а митна вартість ввезеного товару визначена з використанням другорядного методу, за ціною попередньої ВМД (а. с. 23).

04.03.2014 Сумською Митницею Міндоходів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2014/00020 (а. с. 24-25).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що митна вартість товару - пальмітинової кислоти - в декларації митної вартості декларантом була визначена правильно, за відповідним договором та специфікаціями до нього. Декларант надав усі необхідні документи, що підтверджують таку вартість. Наявність підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості товару, як і обґрунтованість здійсненого коригування його вартості, митним органом не доведено.

Суд зазначає, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують належну оплату за поставлений товар.

Відповідно до п. 4.1 та 5.1. контракту № PCOSB/PIE/1112 від 11.12.2013 оплата за продукцію здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 52 965, 00 доларів США, що становить 100% вартості товару (а.с. 12).

25 грудня 2013 року ПВП «Вибір» здійснено оплату за товар у відповідності до умов контракту та перераховано на користь продавця 100% попередньої оплати в розмірі 52 965, 00 доларів США, що підтверджується наданим відповідачу при митному оформленні платіжним дорученням № 56 від 25.12.2013 (а.с. 15).

Після відвантаження товару на адресу ПВП «Вибір» на умовах визначених контрактом, разом з товаром продавцем було направлено і основний інвойс № 90055288 від 08.01.2014 (а.с. 16), який в подальшому був пред'явлений Сумській митниці при митному оформленні товару.

Таким чином, суд зазначає, що у відповідача після отримання платіжного доручення про проведення оплати за товар, в якому зазначений номер контракту, були відсутні підстави вважати, що оплата за товар не була здійснена.

Усі відомості про товар та його вартість у документах, які були надані Сумській митниці, за своїм змістом не суперечать один одному, оскільки свідчать про незмінність ваги та ціни товару протягом усього шляху слідування.

Крім іншого, суд зазначає, що платіжне доручення № 56 від 25.12.2013 оформлене відповідно до вимог діючого законодавства оскільки в ньому зазначено номер та дату укладеного контракту, у відповідності до якого повинна була здійснена оплата за товар.

Порядок проведення безготівкових розрахунків та оформлення платіжних документів (доручень) визначений Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та постановою правління Національного Банку України від 28.07.2008 № 216 «Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 910/15601.

Згідно із п. 1.30 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 2.2. постанови правління Національного Банку України від 28.07.2008 № 216 визначено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Пункт 4.3. постанови правління Національного Банку України від 28.07.2008 № 216 визначає, що уповноважений банк бенефіціара в разі отримання повідомлення про переказ коштів в іноземній валюті на користь юридичної особи або підприємця, у якому не заповнено графу «Призначення платежу» (немає посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті) або в ній зазначена помилкова інформація, звертається до банку, що обслуговує платника, та/або до бенефіціара для з'ясування цього реквізиту в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ПВП «Вибір» з дотримання норм чинного законодавства здійснено заповнення платіжного доручення і зазначено в графі платіжного доручення «Призначення платежу» номер і дату зовнішньоекономічного контракту, яка в повній мірі надає змогу ідентифікувати на якій підставі було здійснено платіж.

Відповідно до приписів Митного кодексу України будь-які вимоги митного органу під час проведення митного оформлення (в тому числі і під час проведення консультацій) повинні бути оформлені виключно письмово.

Суд зазначає, що під час проведення консультацій митний орган повинен чітко зазначати які саме додаткові документи необхідно надати.

Проте, відповідачем у своєму електронному запиті від 03.03.2014 (а.с. 21) не наведено конкретних документів та не зазначено про наявні у нього сумніви щодо розбіжності у змісті отриманих документах.

Отже, суд приходить до висновку, що ПВП "Вибір" подано до Сумської митниці всі обов'язкові документи, які підтверджували вартість товару та надавали змогу визначити вартість товару за першим (основним) методом.

Таким чином, під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Сумської митниці щодо вартості імпортованого товару.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем не підтверджено належними та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, а тому правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 805130000/2014/000013/2 від 04 березня 2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 805130000/2014/00020 від 04 березня 2014 року підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного виробничого підприємства "Вибір" до Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 4 березня 2014 року № 805130000/2014/000013/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Сумської митниці Міністерства доходів і зборів України від 4 березня 2014 року № 805130000/2014/00020.

Стягнути з державного бюджету України на користь Приватного виробничого підприємства "Вибір" (40009, м. Суми, вул. Пролетарська, 60/1, офіс № 6, розрахунковий рахунок № 26008500062593 в ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614, код ЄДРПОУ 30608151) судовий збір у розмірі 146 грн. 16 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко