Постанова № 38272104, 16.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/3876/13-а

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засідання Андріасяна Е.А.

та

представників сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги від 04 квітня 2013 року № Ю-571, -

ВСТАНОВИВ:

22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги від 04 квітня 2013 року № Ю-571.

В обґрунтування позовних вимог державним підприємством «Антрацит» зазначено, що вимога управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 04 квітня 2013 року № Ю-571 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 11884624,16 грн., штрафу в сумі 3498312,72 грн. та пені в сумі 693077,10 грн. є неправомірною, адже позивачем в повному обсязі був сплачений нарахований єдиний внесок за січень та лютий 2013 року, проте дана сплата була неправомірно зарахована відповідачем в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Позивач вважає, що відповідач не мав право застосовувати передбачені ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заходи впливу та стягнення, а саме зараховувати сплачені платником суми єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Таке право, на думку позивача, у відповідача відсутнє під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено ухвалою Господарського суду Луганської області від 09 січня 2013 року по справі №913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит».

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу від 04 квітня 2013 року № Ю-571.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, просив розгляд справи провести без його участі (т.2 а.с.87).

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву та письмовий додаток до заперечень на позовну заяву, у яких зазначив, що згідно вимог ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У зв'язку з тим, що ДП «Антрацит» єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строку, він зараховується управлінням в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями.

Згідно п.5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Таким чином, нараховані суми єдиного соціального внеску повинні сплачуватися в повному обсязі, тому вимога про сплату боргу від 04 квітня 2013 року № Ю-571 є виконавчим документом в якій відображена поточна заборгованість на звітну дату, яка виникла в період, на який не поширюється дія мораторію, та пред'явлена підприємству на підставі картки особового рахунку платника, що передбачено п.п.7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27 вересня 2010 року №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за №994/18289.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини не прибуття суду не відомі (т.2 а.с. 86).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство відносно державного підприємства «Антрацит» введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1 а.с. 60).

04 квітня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області сформовано вимогу № Ю-571, у якій відповідач вимагає сплатити заборгованість з єдиного внеску у загальному розмірі 16076013,98 грн., у тому числі: недоїмка - 11884624,16 грн., штрафи - 3498312,72 грн. та пеня в сумі 693077,10 грн. (т.1 а.с.11).

Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У відповідності до ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Законом України «Про внесення зміни до ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 15.05.2012 №4676-VІ, які набрали чинності 12.06.2012, гірничі підприємства зобов'язані сплачувати єдиний внесок не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч.12 ст.9 Закону).

Згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У випадках, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

У відповідності п.6.3 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року №21-5, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, серед іншого, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску. В цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тут і надалі в редакції, чинній на момент порушення справи про банкротство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначене поняття кредитора, за яким це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

З огляду на зазначене починаючи з 9 січня 2013 року погашення конкурсної кредиторської заборгованості, яка виникла до порушення справи про банкрутство здійснюється в межах процедури банкрутства, погашення поточної кредиторської заборгованості здійснюється за загальною процедурою.

Статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено строк виконання вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Абзацом 2 частини 14 цієї статті встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Оскарження рішення територіального орган Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що вимога про сплату боргу від 04 квітня 2013 року №Ю-571 щодо сплати штрафів у сумі 3498312,72 грн. та пені в сумі 693077,10 грн. сформована станом на 01 квітня 2013 року на суму боргу, яка виникла після порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» оскільки, суми штрафу та пеня, включені до вимоги про сплату боргу від 04 квітня 2013 року №Ю-571 у зв'язку з набранням законної сили постановами Луганського окружного адміністративного суду про відмову в скасуванні рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 18 червня 2012 року №785, від 18 червня 2012 року №789, від 18 червня 2012 року №798, від 18 червня 2012 року №796, від 18 червня 2012 року №793 (т.1 а.с.174-198).

Суд зазначає, що визначені у спірній вимозі суми штрафних санкцій у розмірі 3498312,72 грн. та пені у розмірі 693077,10 грн. на час порушення справи про банкрутство були спірними, у зв'язку з оскарженням позивачем рішень відповідача про застосування штрафних санкцій та пені в судовому порядку. Зазначені суми штрафних санкцій та пені були включені до спірної вимоги після набрання законної сили судовими рішеннями Луганського окружного адміністративного суду, з урахуванням частини коштів, перерахованих платником та зарахованих відповідачем в рахунок сплати штрафних санкцій у розмірі 1716222,44 грн., пені - 372894,96 грн., після введення в дію мораторію (09.01.2013), а отже на ці зобов'язання, строк виконання яких розпочався після дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, його дія не поширюється.

Таким чином, на момент порушення справи про банкротство ДП «Антрацит» строк виконання зобов'язань зі сплати фінансових санкцій не настав у зв'язку з оскарженням у судовому порядку, та набранням відповідними судовими рішеннями законної сили після порушення справи про банкротство.

Частиною шостою статті 25 Закону № 2464 передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Отже, на такі зобов'язання не розповсюджується мораторій на задоволення вимог кредиторів, а управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області правомірно здійснювало погашення заборгованості по штрафним санкціям та пені у загальному порядку, як це передбачено ч.6 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

З таких обставин суд прийшов до висновку про відмову у скасуванні вимоги про сплату боргу від 04 квітня 2013 року № Ю-571 в частині штрафів у сумі 3498312,72 грн. та пені в сумі 693077,10 грн.

Стосовно скасування вимоги про сплату боргу від 04 квітня 2013 року № Ю-571 в частині недоїмки у розмірі 11884624,16 грн., судом встановлено наступне.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вбачається з матеріалів справи станом на 01 січня 2013 року за відповідачем рахувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску у розмірі 6944790,22 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою ДП «Антрацит» всієї суми єдиного внеску, нарахованого у листопаді 2012 року (т.2 а.с. 53). Зазначена заборгованість виникла у позивача до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

28 січня 2013 року нараховано до сплати ДП «Антрацит» єдиний внесок за грудень 2012 року у розмірі 12747570,05 грн. відповідно до звіту за грудень 2012 року. Зазначена заборгованість виникла у позивача після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що мораторій на задоволення вимог кредиторів розповсюджується на зобов'язання позивача зі сплати єдиного внеску за звітні періоди до листопада 2012 року включно, мораторій не розповсюджується на зобов'язання позивача зі сплати єдиного внеску за пізніші звітні періоди, оскільки строк виконання таких зобов'язань настав після введення мораторію.

Позивачем сплачено поточні нарахування єдиного внеску у грудні 2012 року, січні, лютому 2013 року, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату єдиного внеску за відповідний місяць, а саме: нараховано відповідно до звіту за грудень 2012 року 12747570,05 грн., сплачено 12747787,34 грн., нараховано відповідно до звіту за січень 2013 року 12331705,76 грн., сплачено 12331832,06 грн., нараховано відповідно до звіту за лютий 2013 року 11884624,16 грн. сплачено 11887873,92 грн. (т.1 а.с. 12-59, т.2 а.с. 124-140).

Тобто, станом на дату винесення вимоги, а саме 04 квітня 2013 року недоїмка з єдиного внеску, яка підлягає сплаті в умовах дії мораторію на задоволення вимог кредиторів відповідно до положень статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», у відокремленого підрозділу «Шахта «Комсомольська» державного підприємства «Антрацит» була відсутня (т.2 а.с. 53-55).

У зв'язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 04 квітня 2013 № Ю-571 в частині нарахування недоїмки у розмірі 11884624,16 грн.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач, з урахуванням приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, частково довів суду правомірність заявлених позовних вимог, натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів у повному обсязі суду правомірність винесення спірної вимоги, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Антрацит» до управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги від 04 квітня 2013 року № Ю-571, - задовольнити частково.

Скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 04 квітня 2013 № Ю-571 в частині нарахування недоїмки у розмірі 11884624,16 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Антрацит» (94613, Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, код ЄДРПОУ 32226065) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 169,76 грн. (сто шістдесят дев'ять гривень сімдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Р.С. Твердохліб