Постанова № 38272004, 03.04.2014, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/1566/14

03 квітня 2014 року 14год. 37хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник Лабур М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 17.02.2014р. -, -

ВСТАНОВИВ :

27.02.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" (далі - позивач, ТОВ "Конка-Оріхів") до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000182200 від 17.02.2014.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 9.1 ст. 9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93, п. 2.7 ст. 2 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Національного банку України від 08.02.2000 №49, а саме встановлено не декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України станом на 01.04.2013, 01.07.2013, 01.10.2013. Позивач вважає висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог законодавства не обґрунтованими, оскільки ст. 9 Декрету №15-93 не містить п. 9.1, а ст. 16 не містить п. 16.2. Крім того, відповідно до зазначених нормативно-правових актів, за аналогічні порушення має застосовуватися штраф, а не пеня; відповідач не наділений повноваженнями на застосування санкцій, передбачених ст. 16 Декрету № 15-93. Отже, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення безпідставним, а тому таким, що підлягає скасуванню.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Вказав, що позивачем допущено порушення п. 9.1 ст. 9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а саме: декларування валютних цінностей, що знаходяться за межами України, в НБУ не проводилось. За вказане порушення передбачено накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зважаючи, що прострочена дебіторська заборгованість виникла станом на 01.04.2013, 01.07.2013, 01.10.2013 року, позивачем валютні цінності, що знаходяться за межами України - не задекларовано, а відтак, розмір штрафних санкцій склав 510 грн. Також пояснив, що в податковому повідомленні-рішенні помилково зазначено пеня замість штрафу. Казав, що податковий орган, відповідно до п. 3.1 ст. 3 Положення про валютний контроль від 08.02.2000 № 49, наділений повноваженнями застосовувати вказані санкції. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Конка-Оріхів" з питань дотримання валютного законодавства за контрактами № 001/2009 від 19.05.2009, № 002/2009 від 10.06.2009, 11/2від 08.11.2012, № 15/2 від 01.11.2012, № 72 від 01.12.2012, № 5/2 від 26.06.2012, № 20/2 від 15.12.2012, № 19 від 27.06.2010, № 2013/03МХ від 15.01.2013, № 38 від 20.07.2011, № 75 від 20.11.2012 за період з 07.09.2012 по 05.02.2014, за результатами якої складено акт перевірки № 149/08-15-22-021/34119990 від 11.02.2014 (а.с.7-24).

Перевіркою встановлено порушення, зокрема, п. 9.1 ст. 9, п. 16.2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993 № 15-93 (далі по тексту постанови - Декрет № 15-93), п. 2.7 ст. 2 Положення про валютний контроль, затв. постановою Правління Нацбанку України від 08.03.2000 № 49 (далі по тексту постанови - Положення № 49), а саме встановлено не декларування валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України станом на 01.04.2013, 01.07.2013, 01.10.2013.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.02.2014 № 0000182200, яким позивачу було нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - пеня у сфері ЗЕД у сумі 510,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки посилається на недотримання, позивачем вимог п. 9.1 ст. 9, п. 16.2 ст. 16 Декрету №15-93, п. 2.7 ст. 2 Положення №49.

Суд зазначає, що статті 9 та 16 Декрету №15-93, на порушення яких посилається відповідач, не містять п. 9.1 та п. 16.2. Порушення, зміст яких викладений в Акті перевірки, передбачені пунктом 1 статті 9 Декрету №15-93, а відповідальність за таке порушення передбачена пунктом 2 статті 16 цього Декрету №15-93.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету №15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Відповідно до п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції), зокрема, за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням - підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку.

Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України.

Суд зазначає, що норма п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 не передбачає нарахування пені, як санкцію за порушення вимог цього Декрету.

За приписами п. 2.7 ст. 2 Положення №49 невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність:

- порушення строків декларування - накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний звітний період;

- порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стосовно посилання відповідача на вимоги п. 3.1 Положення №49, за змістом якого: санкції, передбачені статтею 2 Указу Президента України від 27 червня 1999 року № 734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", пунктом 2 статті 16 Декрету, застосовуються Національним банком до банків, інших фінансових установ та національного оператора поштового зв'язку, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України, суд зазначає наступне.

Санкції, передбачені ст. 16 Декрету №15-93 застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, оскільки такі повноваження Нацбанку визначені в п. 2 ст. 16 цього Декрету.

Пункт 3.1 ст. 3 Положення № 49, яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»), Положення №49 в цій частині суперечить Декрету №15-93 та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

При цьому в силу вимог ч. 2 ст. 97-1 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки, яка діяла на час прийняття Декрету №15-93, зазначений Декрет має силу закону, через що Положення №49, затверджене підзаконним нормативно-правовим актом, не може суперечити вимогам Декрету - законодавчого акту.

Вище наведена позиція є тотожною із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 07.02.2012 по адміністративній справі за позовом ТОВ "Крим Інтеройл" до ДПІ в м. Керчі АРК про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень за скаргою ТОВ "Крим Інтеройл" про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/21839992).

У зазначеній постанові Верховний Суд України зазначив, що передбачені п. 2 ст. 16 Декрету №15-93 міри відповідальності (штрафні (фінансові) санкції) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються Національним банком України та підпорядкованими йому установами. При цьому, зазначеним положенням не передбачено застосування штрафних (фінансових) санкцій органами податкової служби.

Виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що ст. 16 Декрету №15-93 питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.

А відтак, відповідачем не правомірно було застосовано до позивача фінансову санкцію у вигляді пені у розмірі 510,00 грн., за порушення п. 9.1 ст. 9, п. 16.2 ст. 16 Декрету №15-93, оскільки санкції, передбачені п. 2 ст. 16 цього Декрету застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами, якими не є органи державної податкової служби України, а нормою п. 2 ст. 16 цього Декрету не передбачено можливість застосування пені як фінансової санкції за вказані порушення.

З наведених вище підстав суд доходить висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 17.02.2014, а відтак про необхідність його скасування, через що визнає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000182200 від 17.02.2014.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Конка-Оріхів" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька