Ухвала суду № 38269233, 02.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/6146/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чисте здоров'я» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чисте здоров'я» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чисте здоров'я» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.03.2013р. №№000086225; 0000872250.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2013р. у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 06.03.2013р. до 18.03.2013 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків: ПП «Алмаст Сервіс Профі» за період з 01.02.2011р. по 28.02.2011р., за результатами якої складений акт №1917/22-5/35819973 від 18.03.2013р. /а.с.9-26/

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, завищено податковий кредит з ПДВ на суму 84900грн., за період лютий 2011 року, внаслідок чого позивачем було занижено суму податку на додану вартість у розмірі 84900грн. за лютий 2011 року; п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в декларації з податку на прибуток підприємством безпідставно включено до складу валових витрат суми витрат по постачальнику ПП «Алмаст Сервіс Профі», за 1 кв. 2011року на загальну суму 424500грн., внаслідок чого було занижено суму податку на прибуток за 1 кв. 2011 року на суму 106125 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.03.2013р. №000872250 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 84900грн. та за штрафними санкціями у сумі 1грн.; №000086225 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму 106125грн. та за штрафними санкціями у сумі 1грн. /а.с.7, 27/

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Пунктом 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом, покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно, пунктом 36.5 ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи встановлено, що позивачем була придбана олія рослинна відповідно до укладеного з ПП «Алмаст Сервіс Профі» договору придбання №02 від 28.01.2011р., яким визначено доставку товару на умовах самовивозу.

Як вбачається з матеріалів справи, у контрагента позивача податковою встановлено відсутність в фінансово-господарської діяльності фактів передачі та постачання товарів (послуг); неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення господарських операцій; створення підприємства за виногороду та без мети використання підприємства у господарської діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності; відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, безтоварність господарських операцій, їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

Разом з тим у позивача відсутні документи, які підтверджують самовивоз або перевезення вантажу інших шляхом, а саме: товарно-транспортні накладні, подорожні листи та інші документи пов'язані з перевезенням вантажу. Позивачем не доведено, що він володіє власними транспортними засобами для здійснення самовивозу або був укладений відповідний договір про перевезення вказаного вантажу.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарських операцій від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Наявність у позивача частини належно оформлених документів, які необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Ненадання позивачем документів, що підтверджують реальний характер вчиненого їм з контрагентом ПП «Алмаст Сервіс Профі» правочинів є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Чисте здоров'я» - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: