Ухвала суду № 38269017, 08.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-129/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

08 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Міщенко Ю.М., позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача Диби Ю.Д., розглянувши у відкритому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2011 року № 0000901704 і № 0000911704,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 року у позові відмовлено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову від 21.01.2014 року, оскільки вважає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 16.11.2011 року по 29.11.2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва було здійснено перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки було складено Акт № 58/1704-НОМЕР_1 від 06.12.2011 року .

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючими встановлено подання позивачем до податкової інспекції звітів суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за IV квартал 2008 року та 2009 - 2010 роки із задекларованими в них показниками господарської діяльності (організація перевезення вантажів) - обсягами виручки від реалізації товарів (робіт, послуг).

За результатами здійсненого аналізу та співставлення даних вказаної податкової звітності платника податку з даними його книги обліку доходів та витрат (форми № 10) і банківських виписок по розрахунковому рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перевіряючими були виявлені розбіжності у формуванні обсягу виручки підприємця та встановлене перевищення позивачем у ІV-му кварталі 2008 року дозволеного згідно норми ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» обсягу виручки 500 тис. грн

За даними позивача обсяг виручки (що наводиться з наростаючим підсумком на кінець року) за ІV-ий квартал 2008 року склав 81 282, 33, 00 грн (за даними перевірки 353 051, 25 грн, обсяг виручки сформовано по надходженню коштів у безготівковій формі на розрахунковий рахунок, які надійшли з призначенням платежу «за перевезення вантажу», «за транспортні послуги», «за автотранспортні послуги»), всього за 2008 рік - 383 917, 61 грн (за даними перевірки - 655 686, 53 грн). Зазначена розбіжність виникла внаслідок невідображення підприємцем у звітах платника єдиного податку та у книзі обліку доходів та витрат сум коштів, які надійшли на його розрахунковий рахунок за надання послуг з організації перевезення вантажів.

Виходячи з наведенного, відповідач дійшов висновку про те, що починаючи з І-го кварталу 2009 року підприємець мав перейти на загальну систему оподаткування, задекларувати суму перевищення та відповідно сплатити податок з доходів фізичних осіб з даної суми відповідно до ст. 13 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992року № 13-92, що останній не вчинив.

За підрахунками податкових ревізорів-інспекторів фактичний обсяг валового доходу позивача за 2008 року склав 155 686, 53 грн, за 2009 рік - 766 134, 71 грн, за 2010 рік - 1 327 306, 85 грн.

За наведених обставин податковим органом встановлено заниження ФОП ОСОБА_2 1 чистого оподатковуваного доходу за 2008 рік на суму 38 628, 31 грн, за 2009 рік на суму 163 122, 43 грн та за 2010 рік на суму 373 662, 27 грн, що призвело до порушення позивачем ст. 13 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992року № 13-92. За результатами перевірки позивачу донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік в сумі 5 794, 25 грн, за 2009 року в сумі 24 468, 36 грн, за 2010 рік в сумі 56 049, 34 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997року № 168/97-ВР ФОП ОСОБА_2 не зареєструвався платником податку на додану вартість з 01 січня 2009 року.

Згідно наданих на перевірку первинних документів протягом 2009 - 2010 років підприємцем отримано валовий дохід на загальну суму 2 093 441, 56 грн.

За результатами перевірки за порушення вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2009 - 2010 роки на загальну суму 418 686, 00 грн.

13 грудня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000911704, яким позивачу, за порушення пп. 7.3.1, п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 523 357,50 грн, з яких 418 686,00 грн - основного платежу та 104 671,50 грн - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 15);

- податкове повідомлення-рішення № 0000901704, яким позивачу, за порушення ст. 13 року IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.1992 року № 13-92, було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок з доходів фізичних осіб»у розмірі 86 311,95 грн.

За результатами оскарження прийнятих рішень в адміністративному порядку вказані рішення були залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Позивач, вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, подав позов до суду.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, дійшов висновку, що позивач зобов'язаний був зареєструватися платником ПДВ з 01.01.2009 року, з огляду на те, що сума виручка з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців перевищила 300 000 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до підпункту 9.12.1 п. 9.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» було запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що законодавець, визначаючи економічний зміст поняття «виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» не деталізував фактично отримані платником кошти від реалізації товарів (послуг) як його виручку в залежності від виду правочину, на підставі якого отримані такі кошти, та від мети їх подальшого спрямування.

Водночас Верховний Суд України у постанові від 06.03.2012 року по справі № 21-34а12, зазначив, що в контексті положень п. 1 Указу Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва.

Приписами норм ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку, а також податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Відповідно до п. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Згідно з матеріалами справи, обсяги виручки за IV-ий квартал 2008 року та 2009 - 2010 роки сформовані позивачем за результатами здійснення ним підприємницької діяльності, а саме - організації перевезень вантажів на підставі договорів міжнародного перевезення вантажів, договорів комісії міжнародного перевезення вантажів, агентських договорів та договорів транспортно-експедиційного обслуговування.

До матеріалів справи позивачем додано копії договорів перевезення вантажів, договорів міжнародного перевезення вантажів, договорів комісії перевезення вантажів/міжнародного перевезення вантажів, договорів про надання консультаційно-інформаційних послуг (з питань організації логістики при здійсненні зовнішньоекономічних операцій), договорів на транспортно-експедиторське обслуговування (транспортне експедирування), агентських договорів, та доданих до первинних документів, виписок банку з розрахункового рахунку позивача.

Згідно з матеріалами справи, за договорами транспортно-експедиційного обслуговування зовнішньоторгових вантажів, укладеними між позивачем та особами, які бажають здійснити перевезення вантажів (замовниками перевезення), ФОП ОСОБА_2 здійснював сукупність передбачених у таких договорах дій з метою пошуку для замовників перевізника та організації процесу перевезення, а за договорами комісії міжнародного перевезення вантажів та агентських договорів з продажу вантажних перевезень, укладених із перевізниками, здійснював діяльність, що полягала у пошуку клієнтів, що мають намір здійснити замовлення перевезення вантажу перевізниками змовників перевезення).

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, вважає, що врахуванню як виручка від реалізації (товарів, робіт, послуг) підлягає лише комісійна винагорода, що була перерахована в складі грошових коштів на його розрахунковий рахунок на підставі укладених договорів комісії.

Проте, суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції, що для визначення права фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи на застосування спрощеної системи оподаткування, врахуванню підлягають усі грошові кошти, що надходили на розрахунковий рахунок підприємця протягом календарного року.

За даними звітів суб'єкта малого підприємництва-фізичної особи-платника єдиного податку за І - IV-ий квартали 2008 року, І - IV-ий квартали 2009 року та І - IV-ий квартали 2010 року обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності (організації перевезень вантажів) склали за 2008 рік в сумі 383 917, 61 грн, за 2009 рік в сумі 163 782, 06 грн і за 2010 рік - 370 731, 83 грн.

Згідно з матеріалами справи, на поточні рахунки позивача за укладеними договорами надійшли суми коштів як плата за «транспортні послуги перевезення вантажів», транспортно-експедиційні послуги», «плата за автопослуги (транзитні кошти)», «інформаційні послуги» у 2008 році в розмірі 655 868, 53 грн, у 2009 році - 766 134, 71 грн, у 2010 році - 1 327 306, 85 грн.

Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Абзацом 2 п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Відповідно, у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити податок на додану вартість, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

Виходячи із положень абз. 4 п. 9.4 Закону України «Про податок на додану вартість», особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що податковий орган, приймаючи податкові повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0000901704 і № 0000911704, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 року - без змін.

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлений 11.04.2014 року.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.