Постанова № 38268841, 15.04.2014, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/2095/14

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чиркін С.М., перевіривши матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 в сумі 96876,39 грн. ,-

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2014 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 в сумі 96876,39 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що відокремлений підрозділ «Шахта Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» є платником обов'язкових платежів та зборів до управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області

Відповідно до п.1, 2 ст.1, абз. 4 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року №400/97-ВР, п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV та п.6 Інструкцією «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 N21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, підприємства незалежно від форм власності та господарювання з коштів, призначених на оплату праці, на підставі повідомлень, зобов'язані відшкодовувати органам Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ст. 13 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Станом на 24.03.2014 заборгованість відокремлений підрозділ «Шахта Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 становить 96876,39 грн.

До теперішнього часу заборгованість відповідачем не сплачена, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 в сумі 96876,39 грн.

Представник позивача у судове засідання не прибув, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, на адресу суду надіслав заперечення на позов в якому зазначив, що зазначена заборгованість існує, однак позовні вимоги не визнає зважаючи на важкий фінансовий стан підприємства, просив відмовити в задоволені позову та розглянути справу без участі уповноваженого представника.

Ухвалою суду від 15 квітня 2014 року вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Постановою Правління Пенсійного фонду України N8-2 від 30.04.2002 затверджено Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Постанова №8-2).

Згідно із Положенням №8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.

Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративного суду публічно-правовий спір у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Пенсійний фонд України та його органи, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктами владних повноважень, а спори за участю цих органів є публічно -правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Відповідач - Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване в якості юридичної особи, «Шахта «Вергелівська» є відокремленим підрозділом Державного підприємства «Луганськвугілля» та має правовий статус суб'єкта - без права юридичної особи, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ №567277 (а.с. 5).

Відокремлений підрозділ «Шахта «Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду в м.Брянці Луганської області як платник обов'язкових платежів та зборів до Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 05 листопада 1991 року №1788-ХП «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено , що для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення « за ставкою 100 % оподаткування.

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачена діючим законодавством.

Зазначене свідчить, про обов'язок відповідача відшкодовувати позивачу витрати на виплату і доставку пільгових пенсій за рахунок підприємства.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663.

Згідно із п.6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій в таких розмірах :

- для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно п.6.5. Інструкції №21-1 від 19.12.2003, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.4. та 6.8 Інструкції №21-1 від 19.12.2003, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що позивач сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії.

На адресу Відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до прикінцевих положень Закону України №1058-IV в частині пенсій призначених відповідно до п. «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за січень-лютий 2014 року (а.с. 7-20).

Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХП «Про пенсійне забезпечення», не надавши до позивача заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

В порушення вимог п.2 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV та Інструкції №21-1 від 19.12.2003, відповідач своєчасно не сплачує нараховані суми по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком №2 до управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області, у зв'язку з чим заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 складає 96876,39 грн.

Заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат в сумі 96876,39 грн. на час розгляду справи не відшкодована, що підтверджується карткою особового рахунку ВП «Шахта Вергелівська» по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком 2 (а.с. 6).

За змістом ст.95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ст.96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, юридична особа (головне підприємство) є відповідачем в суді і за свої відокремлені підрозділи, самостійно приймає рішення про виконання зобов'язань як на головному підприємстві, так і на своїх відокремлених підрозділах.

Таким чином, відповідальність за несплату відокремленим підрозділом «Шахта «Вергелівська» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 в сумі 96876,39 грн., повинно нести Державне підприємство «Луганськвугілля» як юридична особа.

Суд не приймає до уваги доводи відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» Державного підприємства «Луганськвугілля» щодо несплати заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у зв'язку із тяжким матеріальним становищем підприємства, оскільки Законом не передбачені пільги або підстави для звільнення від сплати витрат по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до Пенсійного фонду України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області до Державного підприємства «Луганськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Вергелівська» про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 в сумі 96876,39 грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (код ЄДРПОУ 32473323) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Брянці Луганської області (р/р 25603301729 ЛОУ «Ощадбанк» м.Луганськ, МФО 304665) заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01.01.2014 по 01.03.2014 в сумі 98876,39 грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот сімдесят шість гривень 39 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя С.М. Чиркін