Рішення № 38266428, 07.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2871/14

07.04.14

За позовом

Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС»

До

Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД»

Про

стягнення 7 215,71 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство “Чорнобильська АЕС” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД» про стягнення 7 215,71 грн. неустойки.

Ухвалою від 27.02.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 21.03.2014 року.

У судовому засіданні 21.03.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 21.03.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, проте до канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд задовольнив його клопотання та відклав розгляд даної справи до 07.04.2014 року.

У судове засіданні 07.04.2014 року представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.04.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2013 р. між Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД» (постачальник, відповідач) було укладено договір поставки товару № 13-0195-2, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язався у 2013 році поставити та передати у власність покупцю на умовах даного договору товари, зазначені в п. 1.2., а покупець зобов’язувався прийняти та оплатити такі товари за рахунок коштів державного бюджету.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що сума договору становить 132 194,94 грн.

Згідно з пунктом 4.1. договору, розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 банківських днів після доставки товару в місце поставки, вказане в п. 5.2 даного договору. У випадку відсутності в зазначеному періоді коштів на реєстраційному (розрахунковому) рахунку покупця, оплата здійснюється в міру надходження коштів, виділених під оплату даних зобов’язань.

Умовами п. 5.1. договору передбачено, товар повинен бути поставлений постачальником у строк до 05 липня 2013 року.

Відповідно до п. 5.2. договору, місце поставки товару – п. 1-8 м. Славутич; п. 9-35 – зона відчуження, проммайданчик ДСП ЧАЕС. Складське господарство ДСП ЧАЕС.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за умовами договору поставки № 13-0195-2 від 04.06.2013 р. поставка товару на суму 132 194,94 грн. відповідачем повинна була відбутись не пізніше 05.07.2013 р. Разом з тим, фактичний строк поставки товару відбувся 09.07.2013 р. та 21.08.2013 р. (підтверджується видатковими накладними № КРС-0004757 від 09.07.2013 р. на суму 18 967,80 грн., № КРС-0004761 від 09.07.2013 р. на суму 54 050,74 грн., № КРС-0005731 від 21.08.2013 р. на суму 15 515,30 грн. та № КРС-0005732 від 21.08.2013 р..), у зв’язку з чим відповідачем було прострочено виконання зобов’язання з поставки товару.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строків виконання зобов’язання з постачальника стягується пеняв розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штрафу розмірі 7 % вартості недопоставлених товарів.

Враховуючи вищенаведене, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 3 073,36 грн. та 4 142,35 грн. штрафу, у зв’язку з невчасним виконанням останнім свого обов’язку з поставки товару за договором поставки № 13-0195-2 від 04.06.2013 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Умовами п. 5.1. договору передбачено, товар повинен бути поставлений постачальником у строк до 05 липня 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що поставка продукції на суму 73 018,54 грн. відбулася 09.07.2013 р., а на суму 59 176,40 грн. – 21.08.2013 р. (підтверджується видатковими накладними № КРС-0004757 від 09.07.2013 р. на суму 18 967,80 грн., № КРС-0004761 від 09.07.2013 р. на суму 54 050,74 грн., № КРС-0005731 від 21.08.2013 р. на суму 15 515,30 грн. та № КРС-0005732 від 21.08.2013 р.

Таким чином, відповідачем було допущено прострочення з поставки продукції на суму 132 194,94 на 4 дні, а на суму 54 050,74 грн. на 47 днів.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 7.3.2. договору, у разі прострочення поставки товару постачальник сплачує на користь покупця штраф у розмірі 1 % вартості непоставленого товару. Крім того, у разі прострочення поставки, постачальник сплачує покупцеві неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення його постачання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов’язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язань.

Відповідно до п. 7.2. договору, за порушення строків виконання зобов’язання з постачальника стягується пеняв розмірі 0,1 відсотка вартості товарів з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 20 днів додатково стягується штрафу розмірі 7 % вартості недопоставлених товарів.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов’язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб’єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності – договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

У зв’язку з тим, що відповідач допустив прострочення поставки товару, господарський суд перевірив розрахунок пені та штрафу та прийшов до висновку, що позовні вимоги в частин стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 2 941,17 грн., а в частині стягнення штрафу повністю у розмірі 4 142,35 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» ЛТД» (місцезнаходження: 03067, м. Київ, Солом’янський р-н, вул. Машинобудівна, 42, код ЄДРПОУ 35572113) на користь Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» (місцезнаходження: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. 77-ї Гвардійської дивізії, 7, код ЄДРПОУ 14310862) 2 941 (дві тисячі дев’ятсот сорок одну) грн. 17 коп. пені, 4 142 (чотири тисячі сто сорок дві) грн. 35 коп. штрафу та 1 793 (одну тисячу сімсот дев’яносто три) грн. 53 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.04.2014 р.

Суддя Спичак О.М.