Постанова № 38266286, 10.04.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 р. Справа № 816/23/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача - Лук'янової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 816/23/14

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз"

до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області

про визнання протиправними дії та скасування постанови про арешт коштів боржника, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" (далі по тексту - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області (далі по тексту - ВДВС Лубенського МУЮ П/о, відповідач), в якому просило суд визнати дії заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області Плескуна Д.А. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 23.12.2013 року та накладення арешту на кошти у межах суми 661081,24 грн., що належать ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" протиправними, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.10.2013 року ЗВП № 23730576 та зобов'язати ВДВС Лубенського МУЮ П/о зняти арешт з коштів у межах суми 661081,24 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. по справі № 816/23/14 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції про визнання дій протиправними та скасування постанови відмовлено.

Не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, не надання належної оцінки доказам, просить суд скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014 р. по справі № 816/23/14, прийняти нове рішення про задоволення позову ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувану постанову прийнято з порушенням вимог п.15 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". Так, вказує, що позивача внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", отже, на строк до 01.01.2014 (термін дії процедури погашення заборгованості) у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, що виникла до 01.01.2013, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню. Стверджує про те, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено мотиви, з яких суд виходив, відхиляючи доводи позивача про пов'язаність заборгованості в межах ЗВП № 23730576 з розрахунками за енергоносії. З огляду на викладене, вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з підстав та мотивів, викладених в останній, та просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи, надав до суду письмові заперечення, в яких просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції від 10 січня 2011 року об'єднано у зведене виконавче провадження № 23730576 наступні виконавчі документи: виконавчий напис № 4695 від 15.12.2005, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_3; виконавчий напис № 10032 від 21.12.2005, що видав: Нотаріус Полтавського нотаріального округу; виконавчий напис № 8033 від 28.12.2005, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_4; виконавчий напис № 8032 від 28.12.2005, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_4; виконавчий напис № 1820 від 14.06.2006, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_5; виконавчий напис № 1819 від 14.06.2006, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_5; виконавчий напис № 7673 від 08.12.2006, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_4; виконавчий напис № 7674 від 08.12.2006, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_4; виконавчий напис № 7672 від 08.12.2006, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_4; виконавчий напис № 7671 від 08.12.2006, що видав: Приватний нотаріус ОСОБА_4; виконавчий напис № 4232 від 01.11.2006, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; виконавчий напис № 4233 від 01.11.2006, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; виконавчий напис № 4231 від 01.11.2006, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; виконавчий напис № 4230 від 01.11.2006, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; виконавчий напис № 4229 від 01.11.2006, що видав Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу; наказ № 16/50 від 17.06.2008, що видав: господарський суд Полтавської області; виконавчий напис № 7999 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7994 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7995 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7996 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7997 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7998 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 8000 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7993 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7992 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7991 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7990 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7989 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7988 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7987 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7985 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7986 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 7984 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 8001 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; виконавчий напис № 8002 від 29.11.2008, що видав: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; постанова про стягнення з боржника виконавчого збору № 1146338 від 15.08.2005, що видав: ВДВС Лубенського МРУЮ; виконавчий лист № 1618/1772/2012 від 25.09.2012, що видав: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області; виконавчий лист № 1618/1771/2012 від 08.06.2012, що видав: Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Постановою ВДВС Лубенського МУЮ П/о від 23 грудня 2013 року накладено арешт на кошти Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" у межах суми 661081,24 грн., що містяться на рахунках згідно з переліком.

Не погодившись з діями відповідача у спірних відносинах та винесеною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наявності несплаченої заборгованості Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", що стягується в межах ЗВП №23730576, відсутності зв'язку її з розрахунками за енергоносії, та як наслідок, права державного виконавця в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" накладати арешт на кошти боржника з метою забезпечення виконання судового рішення

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що дія Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не поширюється на спірні відносини, що виникли в межах ЗВП №23730576, а відтак суд вважає безпідставним твердження позивача про порушення відповідачем оскаржуваною постановою п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що зроблені при неповному з'ясуванні обставин у справі, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що правовідносини з приводу примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані нормами Закону України "Про виконавче провадження".

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження визначено як завершальну стадію судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконанні у ВДВС Лубенського МУЮ П/о знаходиться зведене виконавче провадження № 23730576 за виконавчими написами, виданими приватними нотаріусами на підставі протестів векселів про неоплату заборгованості векселедержателям (Приватному підприємству «Скай-плюс», Фірми «Укртатнафтасервіс», ВАТ «Укртелеком», КВКП «Полтавапаливо», Обласному комунально-виробничому підприємству «Лубнитеплоенерго», ВАТ «Полтаваобленерго», ДК «Газ України»).

Пунктом 6 частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Виходячи зі змісту ст.32 Закону України "Про виконавче провадження" арешт коштів боржника є одним із заходів примусового виконання рішень.

Відповідно до ч.1 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч.2 ст.57 Закону України "Про виконавче провадження").

У відповідності до частини 3 статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Згідно з чч.. 3-5 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Отже, державний виконавець в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" наділений правом накладати решт на кошти боржника з метою забезпечення виконання рішення.

Разом з цим, приписами ч.1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.1, 2 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Відповідно до п. 3.7 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Положеннями п. 3.4 ст. 3 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" встановлено термін дії процедури погашення заборгованості підприємствами ПЕК до 01.01.2014 року.

Як вбачається зі змісту ч. 2 ст. 2 Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" дія цього Закону поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 вказаного Закону учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Згідно з пунктом 1.4. цієї ж статті до заборгованості відноситься підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка: 1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена; 2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих; 3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі; 4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії; 5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів; 6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".

Наведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення пункту 15 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обов'язкового зупинення виконавчого провадження.

Колегією суддів встановлено, що ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, що підтверджується випискою Розрахункового центру ДП «Енергоронинок» від 28.11.2005 року № 291 (а.с.10).

В ході апеляційного розгляду справи було з'ясовано, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження джерел виникнення заборгованості, що є предметом стягнення зведеного виконавчого провадження № 23730576, в рамках якого прийнято спірну постанову про накладення арешту на кошти боржника у розмірі 661081.24 грн. При цьому, відповідач, зазначаючи про те, що заборгованість позивача не пов'язана з розрахунками за енергоносії, не надав до суду доказів такого твердження.

На виконання ч.ч.4, 5 ст.11 та ч.4 ст.71 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України з метою вжиття передбачених законом заходи, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, ухвалою суду від 27.03.2014 року зобов'язано Відділ державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції у строк до 08.04.2014 року надати до Харківського апеляційного адміністративного суду належним чином завірені копії документів, які б підтверджувала, що заборгованість позивача, яка є предметом стягнення в межах зведеного виконавчого провадження № 23730576, не пов'язана з розрахунками за енергоносії.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеній нормі процесуального права відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували, що заборгованість позивача, яка є предметом стягнення в межах зведеного виконавчого провадження № 23730576, не пов'язана з розрахунками за енергоносії.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 6 статті 71 КАС України встановлено, що якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд, відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з цим позивачем надано до суду документи, які підтверджують, що частина заборгованості по зведеному виконавчому провадженню № 23730576 перед ДК «Газ України», є заборгованістю, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Враховуючи, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зазначеної обставини не спростував та відповідних доказів не надав ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій, твердження ВДВС Лубенського МУЮ П/о, з яким помилково погодився суд першої інстанції про те, що заборгованість Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", що стягується в межах ЗВП №23730576, не пов'язана з розрахунками за енергоносії, а тому дія Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не поширюється на правовідносини, що виникли в межах ЗВП №23730576, є таким, що не підтверджено належними доказами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач не довів суду правомірності прийнятої постанови про арешт коштів боржника від 23.10.2013 року ЗВП № 23730576, що є підставою для її скасування та задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправними дій заступника начальника Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області Плескуна Д.А. щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 23.12.2013 року та накладення арешту на кошти у межах суми 661081,24 грн., що належать ПАТ по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" та зобов'язання ВДВС Лубенського МУЮ П/о зняти арешт з коштів у межах суми 661081,24 грн. у розумінні ч.4 ст.105 КАС України не є належним та достатнім способом належного судового захисту такого права у спірних відносинах.

Так, згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегія суддів зазначає, що вчинення відповідачем певного алгоритму дій, які передують винесенню рішення у вигляді постанови про арешт коштів боржника, та після її скасування у судовому порядку законодавцем віднесено до виключної компетенції державного виконавця.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами виконавчого провадження за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, вказані позовні вимоги є формою втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень та виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2013р. по справі № 816/4108/13-а через порушення ним норм матеріального права, невідповідність висновків обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.3 ст. 198, пп.3, 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23.01.2014р. по справі № 816/23/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" до Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області про визнання протиправними дії та скасування постанови про арешт коштів боржника, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Лубенського міськрайонного управління юстиції Полтавської області від 23.12.2013р. ВП № 23730576 про накладення арешту на кошти Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" в межах суми 661081,24 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15.04.2014 р.