Постанова № 38265238, 08.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2014 року Справа № 2803/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря - Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року в справі за поданням Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Державного підприємства «Львіввугілля» про зупинення видаткових операцій платника податків,

В С Т А Н О В И В :

18.02.2014 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ) звернулася до суду з вищевказаним поданням до Державного підприємства «Львіввугілля» (далі - ДП) у якому просила зупинити видаткові операції ДП на банківських рахунках.

Вимоги обґрунтовує тим, що відповідач безпідставно не виконав вимог податкового керуючого щодо надання інформації та документів про операції з майном, яке перебуває у податковій заставі. Вважає, що такі дії ДП перешкоджають виконанню податковим керуючим наданих йому повноважень, що в силу положень п.91.4 ст.91 ПК України є підставою для звернення до суду із поданням про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого виконати законні вимоги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року в справі №813/1319/14 подання СДПІ задоволено. Зупинено видаткові операції ДП на банківських рахунках на два місяці з дати набрання постановою законної сили або до дня виконання законних вимог податкового керуючого та прийняття ним рішення про дострокове скасування видаткових операцій на рахунках, але не більше двох місяців.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржило ДП, яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні подання. У поданій апеляційній скарзі вказує, що податковим органом не надано жодного доказу які б свідчили про факт перешкоджання підприємством податковому керуючому проводити перевірку. Вимоги податкового керуючого були частково виконані у встановлений строк, щодо іншої частини, то підприємством було надано пояснення про неможливість виконання таких у строк у зв'язку із проведенням перевірки Державною фінансовою інспекцією, якій надані витребувані документи.

СДПІ в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибула, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки у особи було достатньо часу для подання усіх необхідних документів та направлення (враховуючи штат установи) належного представника, доказів протилежного до поданого клопотання не долучено, а тому апеляційний суд, вважає за можливе розглянути справу без її участі, за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Задовольняючи подання СДПІ, суд першої інстанції виходив із того, що підприємством не було надано податковому керуючому на його вимогу інформації та документів про операції з майном, яке перебуває у податковій заставі, що є підставою для зупинення видаткових операцій платника податків.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими з таких міркувань.

Компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначає ПК України.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок погашення податкового боргу платників податків визначено главою 9 ПК України.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 88.1 ст.88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

За приписами п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом. - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Пунктом 89.3 ст. 89 передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Встановлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем податкової заборгованості, податковим органом 24.07.2012 прийнято рішення №5 про опис майна у податкову заставу (а.с.21), в результаті чого податковим керуючим проведено такий опис майна та складено відповідні акти від 20.09.2013 №5 та від 23.10.2013 №1 (щодо заміни предмета податкової застави) із внесенням відповідних записів до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Згідно п.91.1 ст.91 ПК України керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

В силу положень «Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого», затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №578 (далі - Порядок) податковий керуючий призначається наказом керівника (виконуючого обов'язки керівника) органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків.

06.02.2014 наказом СДПІ №54 у зв'язку із виробничою необхідністю призначено податкових керуючих ДП, а саме головних державних ревізорів-інспекторів відділу погашення заборгованості Сидорука А.І. та Борща Р.М. (а.с.13).

10.02.2014 ДП вручено повідомлення про проведення перевірки стану збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі від 07.02.2014 №2137/25-00/14 (а.с.12).

Положеннями п.91.3 ст.91 ПК України та Порядом визначені основні функції та повноваження податкового керуючого щодо податкової застави, до яких відноситься й одержання від боржника інформації про операції із заставленим майном.

Пунктом 91.4 ст.91 ПК України також передбачено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

13.02.2014 податковим керуючим Борщем Р.М. заявлено вимогу керівництву ДП надати інформацію про залишки описаного в податкову заставу вугілля, рух коштів з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2013 по 30.09.2013 та про відвантаження вугілля за вказаний період (а.с.16).

17.02.2014 податковими керуючими здійснено виїзд на підприємство для проведення перевірки збереження майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак у зв'язку із ненаданням платником податків запитуваної інформації, такими було складено акт від 17.02.2014 №1 про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого (а.с.9, далі - Акт).

Підпунктом 20.1.16 п.20.1 ст.20 ПК України, яка повністю кореспондується із абз.2 п.91.4 ст.91 ПК України, передбачено право органу державної податкової служби звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Апеляційний суд критично оцінює доводи суду першої інстанції які стали підставою для висновку про задоволення подання СДПІ та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з таких міркувань.

Так, виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, апеляційний суд приходить до переконання, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є виключно засобом для спонукання такого платника виконати законні вимоги податкового керуючого визначені п.91.3 ст.91 ПК України.

Вказане також підтверджується абз.3 п.91.4 ст.91 ПК України, згідно якого зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Тобто, в разі усунення підприємством причин які стали підставою для звернення податкового органу до суду із поданням про зупинення видаткових операцій на його рахунках шляхом виконання законних вимог податкового керуючого, такий платник податків фактично звільняється від застосованих щодо нього заходів.

Слід також зазначити, що зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є винятковим способом забезпечення виконання обов'язків платника податків, який суттєво впливатиме на нормальне функціонування підприємства, а тому суд при розгляді такого роду справ не повинен формально ставитись до покладеного на нього обов'язку щодо повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі та відповідно дослідити, зокрема причини які зумовили звернення податкового органу до суду із таким поданням, наявність чи відсутність факту перешкоджання підприємством податковому керуючому виконувати покладені на нього повноваження та питання наявності таких перешкод на час розгляду справи.

Апеляційний суд звертає увагу, що на вимогу податкового керуючого від 13.02.2014 про надання інформації ДП 14.02.2014 частково інформацію було надано, зокрема щодо руху коштів за квітень 2013 року та надання послуг по збагаченню вугілля (а.с.22).

В подальшому, 17.02.2014 вказана інформація була повторно надана податковому керуючому, разом із поясненнями про неможливість в даний момент виконати вимогу про надання інформації в повному обсязі у зв'язку із проведенням ревізії Державною фінансовою інспекцією у Львівській області, якій була надана частина запитуваної інформації (а.с.7, 50).

Незважаючи на такі пояснення та часткове виконання вимоги про надання інформації, податковими керуючими 17.02.2014 складено Акт, яким зафіксовано перешкоджання ДП виконанню їх повноважень.

Пунктом 21.1 ст.21 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Положеннями п.85.9 ст.85 ПК України визначено, що у разі коли до початку або під час проведення перевірки оригінали первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, а також виконання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, були вилучені правоохоронними та іншими органами, зазначені органи зобов'язані надати для проведення перевірки контролюючому органу копії зазначених документів або забезпечити доступ до перевірки таких документів.

Такі копії, засвідчені печаткою та підписами посадових (службових) осіб правоохоронних та інших органів, якими було здійснено вилучення оригіналів документів, або яким було забезпечено доступ до перевірки вилучених документів, повинні бути надані протягом трьох робочих днів з дня отримання письмового запиту контролюючого органу.

У разі якщо документи, зазначені в абзаці першому цього пункту, було вилучено правоохоронними та іншими органами, терміни проведення такої перевірки, у тому числі розпочатої, переносяться до дати отримання вказаних копій документів або забезпечення доступу до них.

Відтак, ПК України чітко регламентує дії посадових осіб податкового органу в разі якщо до початку або під час проведення перевірки необхідні для її проведення документи вилучені правоохоронними та іншими органами. Зокрема, передбачено направлення письмового запиту контролюючим органом для надання такими органами копій усіх затребуваних документів.

Однак, як слідує із матеріалів справи, позивачем не було вжито жодних дій щодо отримання необхідної інформації та більше того, не взято до уваги того, що така частково була отримана від ДП, а відмова вказаного підприємства у наданні інформації згідно вимоги податкового керуючого відсутня, оскільки останнє 17.02.2014 самостійно зобов'язалося надати таку в найкоротші строки.

Так, 19.02.2014 ДП було надано податковому керуючому усю інформацію згідно його вимоги (а.с.23).

Виходячи із вищенаведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність перешкод з боку відповідача податковому керуючому під час перевірки ним стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі, оскільки такий не відмовляв податковому керуючому у наданні необхідної інформації, а станом на 19.02.2014 ДП було виконано вимоги податкового керуючого в повному обсязі, у зв'язку із чим на день ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, були відсутні будь-які підстави для застосування до підприємства заходів щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Інших перешкод здійсненню податковим керуючим своїх повноважень в акті про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого, який став підставою для звернення заявника до суду з даним поданням не зафіксовано.

Принагідно, слід звернути увагу, що строк виконання вимоги податкового органу про надання інформації, яка отримана відповідачем 13.02.2014, встановлено до 14.02.2014, що на думку суду не відповідає жодним законодавчо встановленим розумним строкам для отримання інформації від платника податків, оскільки враховуючи значний обсяг запитуваної інформації такий фактично позбавляє його можливості вчасно виконати вимогу контролюючого органу.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до переконання про безпідставність подання СДПІ щодо зупинення видаткових операцій ДП на його рахунках.

Підсумовуючи, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні подання.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні подання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо зупинення видаткових операцій платника податків.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 11 квітня 2014 року.